Коли основні акценти історії села були визначені, у мене виникли десятки питань, що вимагали уточнення, деталізації, а старовинні світлини — поіменного переліку хто на них зображений. Антон Петер, якому серед літа 2001 року виповнилося вісімдесят, давав вичерпні відповіді, вникав у кожен факт.

Люди просто оцінюють його світлу пам’ять: “Петер у нас — то ходяча енциклопедія”. Допитуюся в них: чим його родина знаменита? Вповідають: дідо був паном на “шпонарні”, його син Альберт— жокеєм на кінзаводі, а внуки — Борис понад 30 років працював помічником лісничого у с. Туриця, Антон — учитель, який зажив добру славу і шану у реметян. Словак за походженням, свято береже традиції свого народу, заспівувач усіх починань осередку “Матіци словенскої”.

Не кожен удостоєний такої честі, як він: з 1956-го — Відмінник народної освіти, з 1968-го — “Заслужений вчитель УРСР”, нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури Словаччини, делегат настановчої республіканської конференції ветеранів війни і праці. Багато літ викладав ботаніку, зоологію, математику, образотворче мистецтво і креслення, до виходу на пенсію — заступник директора школи. Формував щиру атмосферу серед педагогів, чимала його заслуга в тому, що школа має такі добрі традиції, набуток досвіду, рясніють плоди в естетичному вихованні учнів.

По закінченню народної школи в Тур’я-Реметі, Перечинської горожанки, вчительської семінарії в Мукачеві, Дрогобицького педінституту, вчителював на Міжгірщині, в Порошкові, Тур’я-Пасіці та рідному селі. Вже давно на пенсії, але ніколи не пориває зв’язок з школою.

А ще Антон Петер — самодіяльний художник. Його творами в живописі, графіці, скульптурі не можна не захоплюватися. Від далекого 1956-го — постійний учасник обласних і республіканських виставок. Унікальні церкви Закарпаття, портрети відомих земляків Василя Свиди, Дмитра Вакарова, Юрія Пітри, живописні полотна “Карпати”, “Околиця Тур’я-Ремети”, “Річка Тур’я”, “Розстріл демонстрації селян Тур’я-Пасіки в 1932 році”, “У школу” та багато інших працівників Закарпатського інституту вдосконалення вчителів, підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Василь Пічкар, Василь Лупич, Іван Глагола, Магдалина Мартинюк оцінюють так: ”… його талант свідчить про психологічне проникнення у зміст зображуваного, їм притаманні тонка лірика, вільна, розкута манера письма”.

Ось уже 29 років Антон Петер під час літніх канікулів працює в обласному таборі юних художників, організатором якого був Золтан

Баконі. Знайомий з художниками Закарпаття, Словаччини, Угорщини, Румунії — учасниками міжнародних пленерів.

У школі всюди помітний його добрий слід і витончений смак. У кабінеті народознавства — галерея портретів літераторів: від Сільвая — до поетів і прозаїків, які родом із Тур’янської долини. Чимало зусиль доклав до формування історичного музею, озеленення території довкола школи.

Його доньки пішли услід батькові. Антоніна — вчителька школи- інтернату, Ярослава — педагог у рідному селі, має талант художника. Такий він — Інтелігент, Патріот, Учитель.

Джерело:  Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001

← Попередня стаття    Наступна стаття →