Найбільш північну частину дуги Карпат, довжина якої 1200 кілометрів, представляють Татри. Вони є найбільш високим гірським хребтом цього могутнього гірського масиву. Самими імпозантними частинами Татр є Високі та Белянські Татри, гострі вершини яких круто піднімаються над Ліптовом, Попрадскою та Спішською улоговинами.

 Головний гребінь Високих Татр починається на заході сідловиною Ляліове сідло (1947 м) та закінчується на північному сході в сідловині Копске сідло (1749 м). Довжина цього гребеня 26 кілометрів. Це є дуга, опукла в південному напрямку, отже, у зворотному напрямку по відношенню до головної дуги Карпат. Від головного гребеня Високих Татр відходять на південь численні бічні гребені та розвилки. У них знаходяться найбільш значні та чарівні Татранські піки: Кривань – 2494 м, Кончіста – 2535 м, Герлаховський штит – 2655 м, Славковський штит – 2452 м, Ломницький штит – 2632 метри. Герлаховський та Ломницький штит є найвищими точками Татр і, відповідно, всього карпатського масиву. Їх живописні контури видно з усіх доріг, що ведуть до Татр. Четверта за величиною вершина Татр – Лядовий штит, висотою в 2628 м, видно у всій його могутності з Ломницького штиту. Чарівний вид на Лядовий штит відкривається з північної сторони, з Яворової долини. Від бічних розвилок відходить цілий ряд більш коротких гребенів, між якими лежить 35 татранських долин, утворених у віддаленому минулому льодовиками. Майже в кожній з них знаходиться одне, а іноді й кілька озер, які примножують захоплюючу красу цих високогірних куточків. Татранські озера зазвичай називають “плесо”. Трьома найбільшими озерами чехословацької частини Татр є: Вельке Гінцове плесо (1946 м, площа 20,1 га, глибина 53 м), Штрбске плесо ( 1346 м, площа 19,8 га, глибина 20 м ) та Нижнє Темносмречінске плесо ( 1676 м, площа 12 га, глибина 38 м). Загалом, в Татрах знаходиться майже сто гірських озер, але тільки три з них займають площу більше ніж 10 га й містять більше одного мільйона кубічних метрів води. Загальна площа всіх татранських озер представляє 3 км2. Основною гірською породою Татр є граніт. Кристалічний сланець зустрічається там тільки в одиничних випадках. Внаслідок гороутворюючих процесів татранський граніт був сильно роздроблений, так що з нього виник мілоніт. Мілоніти утворюють в Татрах типові пояси, які набагато швидше піддаються вивітрюванню, ніж монолітний, малопошкоджений граніт. У мілонітових поясах виникли жолоби. Майже всі значні прогини та сідловини знаходяться в мілонітових поясах. Головний гранітний масив Високих Татр оточений з усіх боків потужними моренними грядами. Морени утворюють помітний вал, який на південній стороні гір заріс лісом та поступово переходить у річкові наноси Ліптовської та Попрадської улоговини. На східній стороні Високих Татр морени переходять під фліш Спішської улоговини. Белянські Татри представляють гірський гребінь протяжністю до 14 км, який приблизно посередині примикає до Високих Татр в Копській сідловині. Гребінь Белянський Татр тягнеться в напрямку із заходу на схід, й у нього немає відособлених відрогів. Широка сідловина поділяє Белянські Татри на дві, по своєму характерні, половини. У західній частині знаходяться вершини, що звертають на себе увагу: Мурань – 1890 м, Новий – 2009 м, Гавран – 2152 м та Ждярська Відла – 2142 м, у яких типові високогірні форми, що стрімко здіймаються, розірвані вершини з прямовисними стінами на південній стороні. Східну частину Белянських Татр утворює помірно хвилястий гребінь. На ньому також знаходяться чотири менш виразні вершини, а саме: Глупий – 2061 м, Заднє Ятки – 2019 м, Преднє Ятки – 2012 м та Буячій врх – 1946 метрів.

Белянські Татри значно нижче ніж Високі Татри. Однак основна різниця між ними у формі гірського ланцюга, що зумовлено геологічною будовою. Головною гірською породою Белянських Татр є світло-сірі вапняки. Їх шари нахилені в північному напрямі, а тому північний схил Белянський Татр довший та пологий, в той час як південний – короткий та крутий. Вершини Белянських Татр лежать в головному гребені та утворюють виразні голі вапнякові стрімчаки, що нависають над схилами, порослими буйним рослинним покривом. Вапняки піддаються більш швидкому вивітрюванню, їх зсуви перетворюються протягом порівняно короткого часу на врожайну червонувату глину. Досить високий шар ґрунту створює на схилах сприятливі умови для поширення на них, до самих круч вершин, різноманітних кольорів. Тому-то так яскраво відрізняються світло-сірі стіни Белянський Татр, що визирають з рамок свіжої зелені, від темного, зарослого лишайниками граніту Високих Татр, який вивітрюється, перетворюючись на великі брили та великі завали.

Джерело: В.Адамец, Р.Роубал Высокие Татры. Путеводитель. Шпорт: Братислава, 1977

Tags: Татри