До змісту

До цього елемента ми відносимо рослини, поширені в бореальній зоні, а в південніших широтах — в горах, саме у верхньому гірському лісовому поясі. В поширенні бореально-монтанних видів добре виявлена меридіональна диз’юнкція. Заходячи в південні райони Арктики, такі види, на відміну від бореальних лишайників, не супроводжують хвойні ліси за межі бореальної зони.

До бореально-монтанного елемента в Українських Карпатах належить лише чотири види роду Usnea: U. scabrata, U. caucasica, U. dasypoga i U. sublaxa (0,5% усіх лишайників Українських Карпат) (рис. 10). Перші два види мають євразіатський тип ареалу, входячи саме до складу його бореально-євразіатськомонтанної групи поширення. Usnea scabrata, по даним монографа роду Й. Мотики (1936—1938), є найбільш характерним представником бореально-монтанного елемента, поширюючись в бореальній Європі і Азії, а також в горах Євразії, у верхньому гірському поясі, на хвойних, переважно на Larix (Мотика, 1936-1938; Кейсслер, 1958-1960); в умовах Українських Карпат виявлений на ялинах, переважно на межі між нижнім та верхнім гірським лісовим поясом (Мотика, 1936-1938; Сервіт і Надворнік, 1936; Макаревич, 1956а). Usnea caucasica — лишайник, дуже поширений у верхньому гірському лісовому поясі від Кавказу до Піренеїв; в горах Скандінавії він трапляється і нижче, На відміну від попереднього лишайника виявлений на Кавказі, але взагалі вид більш обмежений у своєму поширенні (Мотика, 1936—1938; Кейсслер, 1958—1960); на Україні зрідка зустрічається в ялинових лісах Карпат, на ялинах (Мотика, 1936—1938; Сервіт і Надворнік, 1936; Кейсслер, 1958—1960).

В Українських Карпатах в межах бореально-монтанного елемента виявлений ще один тип ареалу — голарктичний. Він складається також лише з однієї групи поширення — бореально-голарктичномонтанної, до якої теж належать два види лишайників: Usnea dasypoga і U. sublaxa. Поліморфний вид U. dasypoga, типова форма якого властива ялиновим гірським лісам від Піренеїв до Алтаю, а також зустрічається в бореальній зоні Голарктики. Деякі форми цього лишайника (subsp. tuberculata Mоt., var. spuria Mot.) ростуть в нижньому гірському лісовому поясі, пов’язуючись в своєму поширенні з буком і ялицею, при загальному поширенні виду в бореальних та бореально-монтанних умовах (Мотика, 1936—1938; Окснер, 1939; Мюллер, 1958; Галіч і Кузель, 1958; Глянц, 1958; Кейсслер, 1958—1960); в Українських Карпатах — досить поширений вид в лісових поясах, де він виростає на ялинах, рідше на ялицях і буках (Гажлінський, 1868; Сатала, 1916, 1922; Суза, ряд робіт; Сервіт і Надворнік, 1936; Мотика, 1936—1938; Макаревич, 1956а; Кейсслер, 1958—1960). Такі ж риси в поширенні виявляє U. sublaxa з дещо більшою тенденцією до оселення в нижньому лісовому поясі в горах (на буках і ялицях). Останній вид в західній півкулі доходить до Центральної Америки (Мотика, 1936—1938; Окснер, 1939); місцезнаходження в Центральній Америці відомі і для Usnea dasypoga (Коста-Ріка, Імсхог, 1956). На досліджуваній території U. sublaxa зрідка зустрічається в нижньому гірському поясі, на ялицях і буках (Мотика, 1936—1938; Макаревич, 1956а).

Рис. 10. Схематична карта ареалів лишайників бореально-монтанного елемента: 1 — Usnea scabrata, 2 — U. caucasica (евразіатського типу ареалу), 3 — U. dasypoga (голарктичного типу ареалу)

Таблиця 9 Лишайники бореально-монтанного елемента

Щодо екологічних особливостей розселення бореально-монтанних видів, то вони, саме по відношенню до вологості повітря, можуть бути поставлені в один ряд з бореальним видом Usnea longissima, оселюючись у вогких гірських лісах, а на рівнині — в бореальних умовах, при наявності достатньої вологості.

Джерело: Макаревич М.Ф. Аналіз ліхенофлори Українських Карпат. Видавництво АН УРСР, Київ, 1963,