КНИГА ВЕСЕЛОЇ МУДРОСТІ. СІМЕЙНА ПРОЗА.
*
Сім’я — це така приємна річ, що майже всі мають по дві сім’ї.
Поль Декурсель
*
Дуже легка вранішня зарядка: прокинувшись, злегка посміхнутися, раніше, ніж зітхати та бурчати.
Жюльєн де Фалькенаре
*
Мало любити життя,— треба з ним ще й добре поводитись.
В. Александров
*
Зять два рази підкидав тещу, а один раз не піймав.
Народний вислів
*
— Коли б ти знав,— каже дружина чоловікові,— як мені не хочеться йти до Ковальських!
— А думаєш, мені хочеться? Але уяви, як вони зрадіють, коли ми не прийдемо…
— Маєш рацію! Ходімо!
*
Чоловік посварився з дружиною. Запхавши у валізку найнеобхідніше, він заявив, що йде записуватися в космонавти.
— Краще зіткнутися з метеоритом і вмерти в ім’я науки, ніж терпіти ці одвічні скандали! .— сказав він дружині і грюкнув дверима.
Через п’ять хвилин він знову з’явився на порозі і заявив:
— Тобі пощастило. На вулиці дощ.
*
— Що трапилося? Чому ти такий сумний?
— Погана історія…
— А в чому справа?
— Я мав зустріти на вокзалі дружину, а її в поїзді не було. Боюся, що вона дома вже з учорашнього дня.
*
— Хто вам найкращий друг?
— Той, хто захоче одружитися з моєю дружиною.
*
— Ти неохайна. Під ліжком стільки пилюки!
— А де ж їй бути?
*
— Як ти, задоволений своїм зятем?
— Та він нічого, тільки не вміє грати в карти.
— То це ж добре!
— Але біда, що він не вміє грати, а грає.
*
Жінка з чоловіком повернулися з театру додому.
— Слухай, жінко! А сьогодні в театрі я був уважніший, ніж минулого разу. Дивися, я приніс твою і свою парасольки.
— Що ти кажеш, чоловіче! Адже ми сьогодні парасольок до театру не брали!
*
— Послухай, Любонько, ми повинні запросити до себе на вечір Сухожилченкових принаймні ще два рази. Ми в цьому сезоні вже п’ять разів розладнували собі шлунки на їхніх вечорах, а вони у нас — всього тричі!
*
— Також не погано! — сказав зять, кинувши каменюку на собаку, а вціливши в тещу.
*
Стара жінка, схлипуючи, каже своєму чоловікові:
— Якщо хто з нас піде з життя першим, то я переїду в Туапсе…
*
Іван Кузьмич дивився по телевізору хокейний матч і заснув. Розбудила його дружина.
— Вставай, уже дванадцять.
— На чию користь? — з жахом вигукнув Іван Кузьмич.
*
Людина, яка врятувала потопельника-мільйонера, сказала:
— Зараз ми застосуємо штучне дихання.
— Ні, ні, не треба ніякого штучного, я заплачу скільки треба! — вигукнула дружина мільйонера.
*
Дружина їде гостювати до своєї матері.
— Як тільки ти напишеш, що скучив, я негайно ж повернуся, – каже вона чоловікові.
— Але, люба моя, для чого тобі так довго затримуватися?
*
— Моя дружина знаходить гроші, куди б я їх не сховав.
— А моїй дружині це ніколи не вдається. Я ховаю їх у шухляду з моїми брудними шкарпетками.
*
До містера Хоккінса з провінції приїхав погостювати знайомий. Час ішов, але гість від’їжджати не збирався.
— Чи не скучила за вами дружина та діти? — запитав його одного разу містер Хоккінс.
— Мабуть, ви маєте рацію, мій друже. Я сьогодні напишу їм, щоб вони приїхали.
*
— Моя дружина хоче схуднути і тепер весь час їздить верхи.
— І як наслідки?
— За тиждень кінь втратив у вазі десять кілограмів.
*
Хто зрозуміє цих чоловіків! У неділю з задоволенням їв моркву, в понеділок — теж, у вівторок — теж, у середу — теж, раптом у п’ятницю сказав, що морква — це свинство!
*
— Чому ж ви не розлучитеся з чоловіком, якщо не любите його?
— Це можна. Довелось би дітей поділити пополам, а в нас їх непарне число.
*
— Ви ніколи не гуляєте з вашою дружиною. Ви тільки їздите. Це, мабуть, коштує дуже дорого.
— Навпаки, я ще економлю… Коли ми ходимо гуляти пішки, зупинки біля крамниць коштують мені дорожче.
*
«Ти мене зовсім не кохаєш! Ти написав мені листа вагою у 20 грамів. Інші одержують від своїх чоловіків по тридцять і навіть по п’ятдесят грамів».
*
— Коли ти був нареченим, ти обіцяв носити мене на руках…
— Ти забуваєш, кохана, що важила тоді удвічі менше.
*
Коли вони сварилися, то кидали одне в одного стільцями, але ні сімейним справам, ні меблям це не шкодило. Сім’я була міцна, меблі — теж.
Еміль Кроткий
*
У однієї людини підмінили її новий капелюх на старий і зім’ятий.
Невдовзі в газеті з’явилась об’ява:
«11 жовтня ц. р. на вечорі у N., мабуть, помилково хтось узяв мій новий капелюх, замість нього залишив старий. Якщо протягом трьох днів мені не повернуть мого капелюха, то я надішлю власникові старого капелюха любовний лист, який я знайшов за підкладкою».
*
— Як ти гадаєш провести відпустку?
— Ну, відпустка для мене ніколи не буває проблемою!
— Що ти кажеш?
— Шеф вирішує, коли я їду, дружина — куди.
*
— Я не зустрічала таких невдячних людей, як твої брати. Коли твої справи йдуть добре, вони при тобі, коли ж у тебе трапляється біда, вони тебе покидають!
— Це тому, що вони делікатні. Вони не хочуть бути тягарем, коли ми не можемо їм щось дати.
*
Дружина. Подружнє життя — це суцільні жертви! Я, наприклад, готую їжу щодня!
Чоловік. А я, наприклад, щодня мушу їсти те, що ти готуєш!
*
— Уяви, який курйоз! Учора мій чоловік після п’яти років шлюбу освідчився у коханні.
— І що ж ти?
— Я обіцяла подумати!..
*
— Дружинонько моя люба, сьогодні м’ясо якесь твердувате. Ти його довго варила?
— Аякже, точнісінько, як про це сказано у куховарській книзі. Ось: «Візьміть кіло м’яса і варіть його протягом години». Я взяла півкіло і варила півгодини.
*
Скажіть палко закоханому чоловікові, що його кохана зраджує його, приведіть двадцять свідків зради його коханої, і можна вас запевнити, ставлячи десять проти одного, що декілька ласкавих її слів спростують усі свідчення обвинувачів.
Джон Локк
*
Чи існує щось неприємніше, ніж дружина, яка вміє готувати, але не хоче цього робити? Хіба що дружина, яка не вміє готувати, але наполегливо це робить.
*
Чоловік, повернувшись із похорону родича, каже дружині:
— Тепер нарешті я можу тобі признатися: тільки з кохання до тебе я стільки років тернів присутність твого неприємного дядечка у нашому домі.
– А хіба це був не твій дядько?!
*
— Чому ви розлучилися з Марією Іванівною?
— Від неї відгонить духами, а я б хотів мати тверезу дружину.
*
Епітафія коханому чоловікові: «Він був тричі одружений. Крім того, він пройшов крізь дві світові війни».
*
Чоловік знайомить свою дружину з іноземцем, що погано володіє українською мовою.
— Любонько, дозволь тобі відрекомендувати містера Девісона. Містер Девісон, рекомендую вам мою найдорожчу половину.
— Половину? — здивовано запитує шокований іноземець.
— Так, так,— шепоче йому на вухо приятель господаря дому,— вона належить йому тільки наполовину.
*
Хто рано-вранці піднімається… той може піти, не посварившись із дружиною.
*
— Чим це ви так засмучені, колего?
–– Ох, ці жінки… А хіба у вас ніколи не траплялося сварок з дружиною?
— Ніколи!
— І у вас немає невихованих дітей?
— Ні!
— Як же це так?
— Дуже просто: я ніколи не був одружений.
*
Очі у кошенят розплющуються на восьмий день.
А в одруженого чоловіка вже після першої шлюбної ночі.
*
— Що ж ти зробив після того, як дружина подряпала тобі обличчя?
— Я купив їй ножиці, щоб стригти нігті.
*
— Я чув, ви залишаєте наше місто і їдете до свого зятя? Дуже, дуже шкода!
— Кого ви жалієте: місто… чи мого зятя?
*
— Люба Оленько, ти собі не уявляєш, що таке мій чоловік…
— Знаю, знаю — це якийсь домашній льодовик!
*
Є песимісти, що одружилися, і оптимісти, що зробили це двічі.
*
П’ять років вважав себе найщасливішим і тільки на шостому випадково виявив, що одружився з глухонімою.
*
Якийсь король, стурбований тим, як швидко збільшується його численна родина, видав указ, за яким він зобов’язався визнавати своїми законними дітьми тільки перших двадцятьох, народжених протягом одного року.
*
Простити і забути може лише мати.
Дружина може простити, але не забути.
Сестра може забути, але не простити.
Дочка і не забуде і не простить.
Ірина Вільде
*
Епітафія:
«Тут лежить чудова жінка, яка варила мені обіди, штопала мені шкарпетки і піклувалася про моїх дітей,— моя теща».
*
Найважче чоловікові приховати свої почуття, коли він прощається на вокзалі з тещею.
*
Теща. Я бачила сон, наче мене повісили…
Зять. Ну-у!!!
Теща. Не дуже радій: мотузка обірвалась, і я прокинулась.
*
— Скажи, будь ласка, Павле, чи не казала твоя сестра знову щось недобре про мене?
— Ні, навпаки! Коли тато сказав, що ти викінчений осел, вона йому зауважила, що не слід робити висновків на підставі зовнішнього вигляду.
*
— А що ви їм подарували на новосілля?
— Чайний сервіз на 24 персони. А ви?
— Чайне ситечко на 48 персон.
*
— Уяви собі, яка рідкісна людина — мій зять: ніколи і нічого від мене не вимагає.
— Це дрібниці! А ось мій зять прямо-таки незвичайна людина! Він не тільки не вимагає в мене грошей, але й дочку мені повернув…
*
Тесть не любить зятя, свекор не любить невістки, теща не любить зятя, свекруха не любить невістку: все у світі зрівноважується.
Жан Лабрюйєр
*
Дружина. Який улов був у тебе вчора?
Чоловік. Я впіймав шість лящів!
Дружина. Виходить, нас обрахували: мені принесли рахунок за вісім штук.
*
У Бейруті виникло оригінальне об’єднання «Клуб покинутих чоловіків». Його очолював адвокат Хінні Амрані, дружина якого Газелла покинула його другого дня після весілля.
До складу клубу входять ще сімдесят осіб.
*
Якось квіткова крамниця помістила у вітрині таке оголошення:
«Квіти у нас такі дешеві, що їх можуть купувати навіть чоловіки».
*
Мадам Дюпон лежить хвора в ліжку і просить чоловіка заварити чай. Мсьє Дюпон не може його знайти.
— Як же так,— відповідає йому дружина,— він на полиці у коробці від какао і на ній написано «сіль».
*
–– Почекай одну хвилинку, любий, почекай одну хвилинку!
— А хіба обід буде зварений?
— Та ні, золотко, я піду разом з тобою.
*
Спочатку їй не можна було заперечувати, бо дитина народиться нервовою, потім — щоб молоко не пропало, ну а потім вона до цього звикла.
Еміль Кроткий
*
— Твій шлюб, Лізо, нещасливий!
— Навпаки, мамо…
— Сусіди кажуть, що цілий тиждень ви з чоловіком сваритесь.
— Це наклеп! Вже два тижні, як ми зовсім не розмовляємо!..
*
Подружжя жило за законом єдності і боротьби протилежностей.
*
Два леопарди кружляли по лісу і натрапили на хатину. В ній на підлозі була постелена шкура леопарда.
— Чи знаєш, що це таке? — запитав один леопард другого.
Той глянув на шкуру, затремтів і з жахом прошепотів:
— Тікаймо! Це моя теща!!!
*
Це правда, що одружені живуть довше, ніж холостяки?
Ні. Це їм життя здається довшим.
*
Стара жінка просить продавця прочитати їй синового листа. Той починає розбирати важко розбірливий почерк:
— Ма-ма, матінко, люб’язна мо-мо-моя…
— Ну ось… ось! — радісно вигукує стара жінка.— Це від нього, бачу, від нього, голубчика. Він, ще коли малий був, усе заїкався, сердешний…
*
Справжнє подружнє життя — це коли дружина виявляє листа, якого вона просила чоловіка відправити ще місяць тому, в кишені його піджака, до якого вона обіцяла пришити ґудзика два місяці тому.
*
Сліпий чоловік одружився з жінкою гарненькою, але надзвичайно сварливою.
— Ваша дружина, як троянда! — сказав йому одного разу хтось із знайомих.
— Не знаю,— відповів сліпий,— не можу про це судити на вигляд і на колір, але колючками вона точнісінько нагадує троянду.
*
Теща (зятеві). Ви кажете — я для вас тягар… Хто ж зробив мене тещею, як не ви!
*
Після весілля молоду жінку іноді чекає немало розчарувань. Виявляється, коханий тричі на день хоче їсти! І це після запевнень: «Ми не звертатимемо уваги на дрібниці!»
*
— Я вчора була у лікаря,— сказала дружина чоловікові.— Він порадив мені змінити клімат.
— О, чудово,— відповів чоловік,— за прогнозом це станеться завтра.
*
— Андрію, встань і поколиши дитину.
— Дай мені спокій, поколиши сама.
— Адже дитина належить нам обом: половина твоя, а половина моя.
— То колиши свою половину, а моя нехай плаче.
*
В сім’ї не без виродка.
Народне прислів’я
*
Чоловік. Негідник! Як він насмілився послати поцілунок рукою!
Дружина. Він — авіатор, мій любий.
*
Дружина (чоловікові). Передусім ти повинен слухатися мене! А якщо хочеш говорити, то краще помовчи.
*
З усіх дурниць, на які здатна людина, одруження найрозумніше, тому що, в крайньому разі, не може повторюватися щодня.
*
Мати. Треба буде завтра надіслати останній внесок за коляску, яку я купила для сина.
Батько. До речі, як він себе почуває?
Мати. Дякую, через місяць одружиться.
*
— Знаєш люба, наш лексикон пестливих слів, здається, такий різноманітний, що можна облишити зоологію і не величати мене йменням тварин.
–– Зрозумій, адже це з любові до тебе, осел!
*
Дружина, охоча до суперечок і сварок, сказала своєму чоловікові, що тільки-но добрав собі сукно на пальто такого кольору, який їй не подобався:
— Ти завжди вибереш найпоганіше!
— Твоя правда,— відповів він,— з тебе і почав.
*
Від чоловіка втекла дружина, але незабаром повернулася і просить пробачення.
— За те, що втекла, ще можу пробачити,— каже чоловік,— але за те, що повернулася,— ніколи!
*
— Дорога Валентино Миколаївно, ви з чоловіком обов’язково повинні побувати у нас! Ми вам стільки вже набридали, а ви нам — жодного разу.
*
Дружина — чоловікові:
— Тобі підвищили гонорари. Чи не вважаєш ти, що ми змогли б найняти дорожчу квартиру?
— Я волію не міняти квартири, до якої дуже звик. Ми можемо попросити хазяїна, щоб він нам підвищив плату.
*
— Мені пощастило витіснити собаку з серця моєї дружини.
— Яким чином?
— Собака перестав їсти те, що дружина готує, а я ще їм.
*
Мудреця запитали:
— Що ти можеш сказати про шлюб?
— Місяць насолоди, на все життя — страждання, боргів — не розрахуєшся і болі в попереку,— відповів він.
Алі Сафі
*
— Коли я був холостяком, я страшенно боявся одруження,
— А тепер?
— Тепер підтвердилося, що я мав рацію.
*
— Я хотіла собі купити костюм, але, тому, що він коштує 100 карбованців, я передумала. Отже, я заощадила цілу сотню… Чи не даси ти мені п’ятдесят карбованців… на капелюх і парасольку?
*
— Лізонько, від кравчині рахунок на сто п’ятдесят карбованців… це якийсь жахливий рахунок!..
— Любий, невже моя кравчиня зобов’язана знати вищу математику?
*
Якщо чоловік забуває день народження дружини, це значить, що він думає про день її смерті.
*
— Ти можеш бути спокійний.,, Я не належу до тих жінок, які вже в перший рік після весілля зраджують своїм чоловікам.
*
Чоловік. Нарешті ти будеш сьогодні готова?
Дружина. Заспокойся, ради бога, я вже цілу годину повторюю тобі, що буду готова через хвилинку!
*
— Дядечку, про вас ходять безглузді плітки!
— Знаю, знаю!.. Кажуть навіть, що я призначу тебе своїм спадкоємцем.
*
Хазяїн (дружині). Оленко, ти б приділила увагу он тому молодому чоловікові. Він такий полохливий і незграбний у товаристві, весь час тільки їсть та п’є наші дорогі вина…
*
— Ваш сімейний стан?
— Багатосімейний.
*
Чоловік. Знаю, що ти мене ніколи не любила. Можу заприсягнутися, що через місяць після моєї смерті ти вийдеш заміж.
Дружина. Не присягайся, я й так тобі вірю.
*
Все має свої тіньові боки, як сказав чоловік, коли померла теща і з нього почали вимагати грошей на поховання.
Джером Докером,
*
Святкували вісімдесятиліття шановного сатирика і п’ятдесятиліття його сімейного життя. Репортери, захоплені міцним здоров’ям ювіляра, засипали його запитаннями; всі цікавилися способом його життя.
— Знаєте, хлопці,— відповів той,— я ніколи не замислювався над цим. Просто, коли ми побралися, ми домовилися, що, як тільки ми посваримося, я надіваю капелюх і тричі обходжу навколо кварталу. І ви не повірите, яку користь можуть принести щоденні прогулянки на свіжому повітрі протягом п’ятдесяти років!
*
Приятель Бу Адама оголосив, що хоче продати свій будинок. Одного разу йому зустрівся Бу Адам і запитав його, чому він вирішив це зробити.
–– Нічого не зробиш,— відповів приятель.— Чотири рази я одружувався і чотири дружини померли в цьому будинку. Жодна жінка в ньому не виживає. Тому і продаю.
— Послухай, брате,— вигукнув Бу Адам,— шкода, якщо твій будинок потрапить до чужих рук. Не поспішай, хай це щастя дістанеться комусь із друзів!
*
— Так що, Василю Васильовичу, ви відмовляєтеся супроводити мене до Швейцарії. Напевно, ви почуваєте антипатію до цієї країни?
— Так… У мене дружина втекла з швейцаром.
*
Чоловік. Бачиш, люба, в супі виявилася головна шпилька.
Дружина. Справді? Тепер я вже буду знати, куди діваються різні речі, що кожного дня зникають. Вчора зник мій старий корсет.
*
Журналіст бере інтерв’ю в старого морського капітана.
— Скажіть, капітане, яка з усіх бур, пережитих вами, найбільше запам’яталася?
— Я гадаю, що це був той день, коли я плюнув на підлогу, яку щойно помила дружина.
*
Молодого чоловіка запитали:
— Коли закінчився медовий місяць?
— Коли я перестав допомагати мити посуд і почав робити це сам.
*
Красива дружина і водночас віддана — така ж рідкість, як вдалий переклад поетичного твору. Такий переклад, звичайно, негарний, якщо він правильний, і неправильний, якщо він гарний.
Моріц Сафір
*
— Пане лікарю, мій чоловік постійно розмовляє уві сні. Чи не знаєте ви якогось засобу проти цього?
— Спробуйте дати йому можливість досхочу наговоритися вдень.
*
— Чому ти плачеш?
— Та ось пишуть у газетах, що трамвай дівчину роздавив, так, може, це мого Івасика?
— Але ж у тебе хлопчик, а трамвай задавив дівчину?
— Так тобі й стане трамвай розбиратись,
*
— Я б попросив у вас жіночий светр,
— Якого розміру і кольору?
— Це байдуже. Дружина все одно прийде його замінювати.
*
— Ну, як, смачно?
— Так, сіль у тебе сьогодні чудова, але до неї це завадило б хоч трошки супу.
*
— За кращі години свого життя я вдячний фільмам.
— А я й не відав, що ти такий любитель кіно,
— Я — ні! Це моя дружина.
*
Я одружився з вдовою, в якої була доросла дочка. Мій батько закохався у мою пасербицю і одружився з нею. Таким чином вік став моїм зятем, а моя пасербиця, як дружина мого батька, стала моєю матір’ю. Дружина моя народила сина, який доводиться шурином моєму батькові і дядьком мені, як брат моєї пасербиці.
Дружина мого батька теж народила сина, який, звичайно, став моїм братом, а також моїм онуком, як син моєї дочки. Отже, дружина моя стала моєю бабусею, як мати моєї матері, я є чоловіком своєї дружини і її онуком одночасно. І тому, що чоловік бабусі якоїсь особи є дідусем цієї ж особи, то, виходить, я доводжуся дідусем самому собі.
Марк Твєн
*
Дружина. Чому ти не хочеш зі мною прогулятись? Поглянь, який чудовий вечір!
Чоловік. Сьогодні будній день.
Дружина. Що з того?
Чоловік. Гм… Крамниці відчинені!
*
— Тьотю, кого називають красивими жінками?
— Запитай у дяді: у нього красива дружина.
— Хіба у твого чоловіка дві дружини, тьотю?
*
У кімнаті було так тихо, наче розбили дорогий сервіз.
*
У дружини Бу Адама було багато коханців. Кожну ніч вона ходила до одного з них. Приятелі прийшли до Бу Адама і кажуть:
— Ти б заборонив дружині ходити ночами по чужих домівках.
— Так,— погодився Бу Адам,— я це обов’язково зроблю, як тільки побачу її вдома.
*
–– Чому Ковальські, котрі живуть, як кішка з собакою, не розходяться?
–– Бо кожний з них знає, що то було б щастям для іншого.
*
— Всю ніч не могла заплющити очей. Ти хропів, собака гавкав. Жахливо!
— Скажи ж, моя мила, невже тобі спалося б спокійніше, якби хропів собака, а гавкав я?
*
Вагітна дружина звертається до свого чоловіка:
— Ти знаєш, мені здається, що, коли я зараз буду багато співати і грати на піаніно, наша дитина, певно, колись стане великим музикантом.
— А може, краще ти грай у футбол?
*
— Якщо мене викрадуть, як Прекрасну Єлену, що ти зробиш?
— Влаштую бенкет на честь викрадачів.
*
Теща починає жити другою материнською любов’ю, як тільки у її доньки народжується перша дитина,
*
Вона, Любий, чи є на світі щось, крім кохання?
Він. Ні, рідна. Крім кохання, нема нічого на землі… А обід готовий?
*
Якийсь Фред Оуен із штату Мічіган став недавно перед судом, звинувачений у таких злочинах: по-перше, він заплатив фальшивим чеком за перстень для своєї четвертої дружини; по-друге, «забув» розлучитися з двома колишніми дружинами; по-третє, украв у третьої дружини автомобіль, на якому поїхав у весільну подорож з четвертою дружиною.
*
— Ця пара в будинку навпроти справді щаслива,— з прихованою образою говорить дружина,— він цілує її щоранку. Чому ти не робиш так само?
— Я? — дивується чоловік.— Але я з нею навіть не знайомий.
*
Ходжі сказали:
— Дружина твоя всюди віється.
— Не думаю, що це правда,— заперечив ходжа,— якби це було так, вона заглянула б якось і до моєї домівки.
*
— А твоя дружина знає, що ти мене запрошуєш на обід?
— Ще б пак, через це у нас ранком був страшенний скандал.
*
Коли мужчина робить жінку своєю дружиною, то це — найкращий комплімент їй, але, звичайно, останній.
Роуланд
*
–– Обманщик! Я знаю, що ти мені зраджуєш!
— Заспокойся, любонько, дай вимовити хоч слово.
— Хочеш виправдатися?! Знаю, що зможеш, але внутрішній голос мені говорить протилежне!
— Так у тебе є ще голос і внутрішній? В такому разі я капітулюю!..
*
П’яний чоловік, повертаючись додому, ходить перед ворітьми чужого дому. Раптом відчиняється вікно і його дружина гукає:
— Годі вештатися туди й сюди, хіба ти не бачиш, що ти помилився будинком?!
— Але, дорога моя, ти теж помилилася вікном.
*
— Любий, ти завжди щось бурмочеш, коли спиш. Я не можу цього терпіти.
— Ну, гаразд, постараюся говорити розбірливіше, щоб задовольнити твою цікавість.
*
— Ви, громадянко, справді хочете розірвати шлюб?
— Так.
— А ви, товаришу, також цього хочете?
— Саме так.
— Цікаво,— мовив суддя.— Чому ж ви обоє кажете, що ніколи не доходили згоди?
*
— Ніколи не забуду того балу, де я зустрівся з дружиною.
— Було романтично?
— Ні, дуже незручно. Я гадав, що вона вдома з дітьми.
*
Дружина (зневіреному чоловікові). Джоне, як ти можеш казати, що не бачиш мети в житті! Будинок ми не викупили, за автомашину не виплатили, за телевізор гроші внесли не повністю, за пральну машину лишилися винні.
*
Чарлз Вудкок звернувся до американського суду з проханням про розлучення. Своє прохання він мотивував тим, що його дружина через два тижні після весілля, покрутившись трохи по квартирі і сказавши чоловікові: «До побачення!», пішла з дому і не повернулася… Чарлз, який протягом 64 років терпляче чекав повернення своєї легковажної дружини, нарешті не витримав і звернувся до суду з заявою про розлучення.
*
Дружина. Що ти будеш пити?
Чоловік. Коли те, що я пив учора, була кава, то я прошу чаю, а коли то був чай, то прошу кави.
*
— Чи правда, що ти б’єш свою дружину палицею, а вона тебе качалкою?
— Не зовсім так; іноді ми з нею міняємося!
*
Кожного ранку протягом сорока років, незважаючи на його заперечення, йому подають сніданок: двоє невеликих яєць. Виведений з терпіння одноманітним меню, він жбурляє серветку в обличчя дружині і йде снідати до ресторану.
— Що зволите? — запитує його офіціант.
— Двоє невеликих яєць.
*
Бу Адам скаржився на свою дружину,
— Так що ж, ти хочеш її смерті?
— Ні, не хочу,— відповів Бу Адам,— тому що тоді я й сам з радощів помру.
*
— Я подаю заяву про розторгнення шлюбу. Моя дружина не розмовляє зі мною вже шість місяців.
— Схаменися! Де ти знайдеш іншу таку дружину!
*
— Ні, сьогодні я від шахів відмовляюся.
— Чому?
— Я залишаюся з дружиною вдома.
— Вона захворіла?
— Захрипла і мовчазна, мов стіна.
— Он як? Нарешті і ти зможеш своє слово сказати.
*
— Чого це ти засмутилася?
— Я переконалась у твоїй зраді.
— Що за дурість?
— Ні, не дурість. Ти запевняв мене, що під час моєї відсутності сидів удома, а сьогодні принесли рахунок за електроенергію тільки на один карбованець аж за два місяці!
*
Друге одруження — це другий випадок тріумфу надії над досвідом.
Самюєл Джонсон
*
— Я рік уже не розмовляю зі своєю дружиною.
— Чому?
— Не хочу її перебивати.
*
— Ти мусиш пам’ятати, що був без копійки, коли одружився зі мною. Я принесла тобі придане — сто тисяч злотих.
— Звичайно, пам’ятаю, люба. Це був найважчий заробіток у моєму житті.
*
— Ти переконав свою дружину, що ваші фінансові справи не дозволяють вам разом їхати до Кисловодська на час твого лікування?
— Так.
— Ну і що ж?
— Вона поїхала сама.
*
— Ваша теща дуже любить вас.
— Ні, коли б вона мене любила, то не нав’язала б мені на шию своєї дочки.
*
— Який чудовий перстень у тебе!.. Подаруй його мені.
— Не можу! Все що завгодно, тільки не цей перстень… Це мені подарунок на згадку.
— Від кого ж?
— Ну, голубонько, це вже ти забагато хочеш. Хіба я можу все пам’ятати?
*
Більше за все вона побоювалася, що чоловік запідозрить її у вірності.
*
— Ти спізнився на обід на цілих дві години!
— Вибач, люба. Трапилася велика неприємність: на мене наскочив мотоцикл.
— Не вигадуй, бога ради! На це зовсім не потрібно стільки часу!
*
— Кажуть, подружжю треба порахувати до десяти, перш ніж перечити одне одному.
— Так, сусіди досі впевнені, що ми цілісінькими днями допомагаємо дітям з арифметики.
*
Дружина чоловікові:
— Мені й самій не подобається, як я готую, але я принаймні не скаржуся.
*
Професор. Назвіть мені два твори англійського поета Джона Мільтона?
Студент. Ну, він одружився і написав поему «Утрачений рай». А потім, коли його дружина померла, він написав «Повернений рай».
*
— Твоя дружина ще згадує свого першого чоловіка?
— Аякже! Але якщо до весілля вона згадувала його недоліки, то тепер пригадує лише його позитивні риси.
*
Дружина. Допоможи мені прибрати кімнату.
Чоловік, Не можу. Щось нездужаю та й руки тремтять.
Дружина. От і добре: витруси цю ряднину.
*
Дружина придбала лотерейного квитка.
— Якщо я виграю, то куплю собі нову сукню.
— А якщо ні? — запитав чоловік,
— Тоді купиш ти.
*
Дружина (чоловікові). Якби ти мене справді любив, ти одружився б із кимось іншим…
*
Мудрець сказав після одруження:
— Коли я був неодружений, всі одружені були німі. Тепер, коли я одружився, всі неодружені поглухли.
*
— Чому ви хочете розлучитися з дружиною?
— Вона хропе.
— Це ще не привід.
— Але вона хропе щоразу з іншим!
*
Чоловік повертається з роботи. Дружина обурюється говорить йому:
— Що ти наробив! Наша хатня робітниця пішла від нас!
— Чому?
— Так ти ж облаяв її по телефону.
— Як? Хіба це була не ти?
*
— Хіба ти не розумієш, що дружина — це свято в житті чоловіка?
— Ох, голубонько, я прихильник святкового відпочинку.
*
— Мені було б дуже приємно, якщо б у розмові ви дали зрозуміти, що про цю новину ви дізнались від мене, але, заради бога, не говоріть цього відверто.
— Не хвилюйтеся, моя пташко. Я просто скажу; це говорять наклепники. Тоді всі зрозуміють, що це могли бути тільки ви.
*
У подружньому житті чоловік повсякчас доводить, але без успіху, дружина нічого не доводить, але завжди має успіх.
Моріц Сафір
*
Чоловік. Твої ревнощі безпідставні. Я вчора пізно прийшов зі зборів і був схвильований, тому що доповідач пустив кілька шпильок на мою адресу.
Дружина. Рівно дві.
Чоловік. А звідки ти знаєш?
Дружина. Тому що вони були пришпилені до твого светра і я їх знайшла.
*
Чоловік. Золотко, ти так шалено б’єш по клавішах, що наш Мілорд уже захрип від виття.
Дружина. Нехай! Я хочу покарати його за те, що він сьогодні з’їв ковбасу і сир. Він не витримує, коли я граю на роялі.
Чоловік. Але ж я ковбаси і сиру не крав?
*
Він. Ти мене зведеш з розуму!
Вона. Тим краще: божевільних не судять за розтрату!
*
— Диви! Ти у траурі? По кому?
— По дружині… їздила верхи, впала з коня та й убилася.
— А чи не продаси ти мені цієї коняки?
— Ні, я маю намір ще раз одружитися.
*
— Мій чоловік на диво гарно носить капелюхи. Він купив капелюх років двадцять тому. Двічі він віддавав його в чистку і сім разів обмінював у ресторанах, а він усе ще як новий.
*
— Дозвольте мені піти сьогодні з роботи раніше. Дружина хоче піти зі мною за покупками.
— Ні в якому разі!
— Дуже-дуже вам дякую!
*
Чоловік з дружиною приходять до ворожки.
— Мене зовсім не цікавить його майбутнє,— каже дружина ворожці.— Ви скажіть мені, де він був учора ввечері?
*
— Цей Федір — дивний хлопець. Коли я дав йому книжку, то не міг одержати її назад кілька років, а коли віддав за нього свою доньку, він повернув її через місяць.
*
— Якщо я після роботи заходжу з друзями до бару, дружина по три дні не розмовляє зі мною.
— І як часто ти ходиш з друзями до бару?
— Раз на три дні.
*
— Ви пояснили своїй дружині перевагу заощадження?
— О, так!
— І наслідок?
— Тепер я мушу кинути палити цигарки.
*
Англійський священик так пояснює зростання розлучень у країні:
— Наші прабабки витрачали чотири години на приготування смачного овочевого супу. Тепер вже за допомогою супових концентратів молода господарка може зварити його буквально за чотири хвилини. Виходить, у неї ще лишається три години п’ятдесят шість хвилин на критику свого чоловіка.
*
— Ви ж розумієте, любонько, я весь час кажу чоловікові: живи, як у трамваї,— не займай передніх місць і не висовуйся. Поводь себе тихо, не подавай голосу. Можна інколи і книжку почитати, але читай, та не заглиблюйся. Письменникові гроші платять, а читачеві жодної копійки, хоч і називають його дорогим. Жити треба вміючи…
Григорій Риклін
*
В універмазі покупець питає в продавця:
— Де я можу вибрати подарунок моїй дружині до дня народження?
— А як довго ви одружені?
— Та вже років з двадцять!
— Тоді спустіться поверхом нижче: продаж дешевих товарів там.
*
— Я запросив сьогодні на обід свого приятеля.
— Ти з глузду з’їхав? Чи ти не знаєш, що в дитини болять зуби і вона весь час плаче, що в хаті немає шматка м’яса, що в квартирі такий розгардіяш і я цілий місяць не була в перукарні?!
— Знаю, мила, знаю, але мій приятель хоче одружитися, і я замість поради хочу показати, що нього чекає…
*
Дружина робить зауваження чоловікові, який позирає на гарненьких дівчат.
— Сергію, поводь себе пристойно! Ти ж одружений!
— Дорога моя, якщо я на дієті, то це не значить, що я не маю права читати меню…
*
Сусіди питають хлопця з забинтованою головою: /
— Що трапилося?
— Тато…
— Де твій тато?
— У лікарні.
— Що, нещасний випадок?
— Ні, мати…
*
Дотепник одружився. Через чотири місяці дружина народила йому сина.
— Як ми назвемо свого сина? — запитала вона чоловіка.
— Назви його Скороходенком,— відповів він,— бо шлях, на який всі витрачають дев’ять місяців, він пройшов за чотири.
*
— Мій чоловік хоче, щоб у мене була дитина.
— Це ж нормальна вимога.
— Так, але я не хочу.
— В такому разі, ви не маєте рації. В нормальному шлюбі повинні бути діти. Чому ж ви не хочете?
— Чому? Та тому, що їх у мене вже десятеро!
*
— Ви не хотіли б придбати електричного робота?
— Ні, дякую, у мене є чоловік.
*
Жінка прийшла до адвоката.
— Я хочу розлучитися з чоловіком.
— Чому?
— Він зі мною розмовляв усього три рази.
— Маєте дітей?
— Так, трьох.
*
Чоловік. Ти знаєш, Сергієві Володимировичу приписали дієту…
Дружина. Якраз зручний момент запросити його в гості.
*
Господарка дому показує своїм подругам фотографію дитячих років. На ній знята маленька дівчинка на колінах у старої бабусі.
— Ось такою я була тридцять років тому.
— А хто ця маленька дівчинка?
*
Під час сніданку чоловік уткнувся в газету. Дружина подає йому каву. Зробивши перший ковток, чоловік обурено говорить:
— Ти ж знаєш, що я не люблю кави з цукром.
— Знаю, але мені дуже хотілося почути твій голос.
*
Жінка скаржиться адвокатові на свого чоловіка, якого вона ненавидить.
— Ну, то тоді розведіться! — говорить адвокат.
— Нізащо! Я страждала через нього двадцять років, а тепер ви пропонуєте ощасливити його!
*
Після багаторічного подружнього життя подружжя переживає медовий місяць: у нього відпустка в липні, а в неї — в серпні.
*
У ворожки:
— Я ясно бачу, що ви хочете одружитися з вродливою брюнеткою, але якась блондинка чинить опір.
— Нічого дивного: це моя дружина.
*
— Як тобі подобаються мої фотографії?
— Чудесні! Саме такою ти повинна бути!
*
Два приятелі зустрілися після тривалої розлуки.
— Твоя дружина така ж гарна, як і раніше?
— Так. Тільки на це вона зараз витрачає більше часу.
*
Чоловік і дружина слухали оперу.
— У співачки чудова колоратура.
— Ти б краще стежив за співом.
*
— Ой, я розбила свою улюблену вазу!
— Не журися, люба, через дві тисячі років скалки знайдуть і склеять.
*
Чоловік поспішав з дачі до міста.
— Пальто, швидше пальто! Бо я запізнююсь, а в мене сьогодні важливі справи… Катю,— звертається він до дружини,— якщо мене затримають справи і я залишусь на ночівлю в місті, то пришлю телеграму…
— Не треба, мій друже, я її вже одержала,— спокійно відповідає дружина, виймаючи з кишені пальта заздалегідь заготовлену чоловіком телеграму.
*
Дві приятельки розмовляють, п’ючи каву.
— Колись у мене був свій ідеал…
— Що ж з ним сталося?
— Я вийшла за нього заміж.
*
— Чим більше я дивлюсь на твого чоловіка, тим менше розумію, чого це ти ревнуєш цю стару мавпу?
— Навіть дуже зрозуміло!.. Погодься зі мною, що в його роки з його зовнішністю його упадання недешево коштують.
*
Чоловік. Усі люди належать до тварин, які мислять.
Дружина. А я, по-твоєму, як?!
*
Йдучи до крамниці, дружина питає чоловіка:
— Ти не знаєш, скільки годин горить п’ятиповерховий будинок? Я забула виключити праску.
*
— Я повинен поспішати додому, бо моя дружина вчинить мені історію.
— Ви маєте на увазі — істерію?
— Ні, саме історію. Вона почне викопувати всі мої гріхи минулих років.
*
— У вас була крадіжка?
— Так,— відповів чоловік.
— І ваша дружина знайшла чоловіка під ліжком?
— Так.
— Це був один із злодіїв?
— Ні, це був я.
*
Одного разу сусіди почули, як чоловік лає свою дружину.
— В чому провинилася ця бідолашна?
– Я лаю її, щоб вона завтра, коли піде по воду, глечика не розбила.
Помітивши подив на обличчях сусідів, він пояснив:
– Завтра я, можливо, буду зайнятий, а зараз у мене вільний час.
*
— Очевидно, твій покійний чоловік безумно кохав тебе?
— Так! Ця людина була здатна на все.
*
— Моя слабкість — це акваріум. Я можу просиджувати біля нього годинами.
— А як ставиться до цього дружина?
— Дружина? А яке її діло до того, що я роблю па роботі?
*
— Я сьогодні прочитала в газеті, що людина за рік повинна з’їсти три кілограми солі,— говорить за обідом чоловікові молода дружина.
— Вірно, люба, але ж не за один раз,— відповів чоловік, сьорбаючи пересолений суп.
*
— Поцілунок повинен бути, як буря на морі.
— Моя люба, я зараз переживаю «штиль» після багатьох бур.
*
— Ви запевняєте, що оглянули Москву за три дні? Це абсолютно неможливо!
— Чому? Дуже просто: моя дружина оглядала крамниці, дочка — музеї, а я ресторани. Вечорами ми збиралися разом і розповідали один одному про свої враження,
*
— Кажуть, ніби ви розірвали шлюб з чоловіком?
— Так.
— Він платить вам аліменти?
— Ні, але зате він дав мені прекрасну характеристику!
*
Подружжя посварилося і весь день не розмовляло одно з одним. Увечері чоловік поклав перед дружиною записку: «Розбуди мене о сьомій ранку». Прокинувся він о десятій. На подушці записка: «Вставай, уже сьома година».
*
Дружина Каміне найбільше любила ходити по сусідах. Якось він зібрався до міста. Дружина подала йому на дорогу чурек.
— А ще є? спитав Каміне.
— Останній,— відповіла дружина.
Каміне розломив його пополам і одну половину простягнув їй.
— Навіщо це? — здивувалася вона.— Візьми увесь, ти ж зголоднієш у дорозі.
–– Ну, тебе чекає не менший шлях,— відповів Каміне.
*
— Коли моя дружина і я сперечаємося, то завжди за мною залишається останнє слово!
— Та невже?! Яке ж саме?
— Я кажу: «Винен!..»
*
Семирічна донька подивилася в кіно «Білосніжну» і поцікавилася у батька, чи знає він цю казку.
— Я пам’ятаю, як вона кінчається,— сказав батько,— Білосніжна і принц щасливо прожили до кінця свого життя.
— А от і ні! — урочисто вигукнуло дівча,— Вони одружилися!
*
Дружина, читаючи журнал, говорить своєму чоловікові:
— Ти ж тільки уяви, в Америці засудили на два роки в в’язниці мужчину, в якого було чотири дружини!..
— На покарання чи для відпочинку?
*
Як не стати жонглером, якщо дружина кидає чим попало! *
*
Одна подруга питає іншу:
— У тебе чоловік і діти? Вони з тобою щасливі?
— Що за запитання? Хай тільки вони спробують бути зі мною нещасливими!..
*
Напередодні срібного весілля:
— Як ми відзначимо цей день, дорогий?
— Може, хвилиною мовчання?
*
— Ваш колишній чоловік був чарівною людиною. Як жаль, що він так рано помер!
— Так, мій другий чоловік говорить те саме.
*
— Значить, ти справді наполягаєш на розлученні?
— Так, любий, якщо ти мене ще кохаєш, не відмов мені у цій дрібниці.
*
Літня жінка своїй знайомій:
— А ось перед вами фото крейсера «Перемога», яким я двадцять років командувала через свого чоловіка.
*
— Алло! З’єднайте мене з моєю дружиною.
— Який номер?
— Ви що, гадаєте, що я турок і мої дружини пронумеровані!
*
Чоловік. Ти написала цій людині, яка пропонує в газеті секрет виготовлення страв з борошна без молока, причому вони будуть добріші на смак?
Дружина. Аякже, і навіть надіслала їй для відповіді марку.
Чоловік. Ну і що ж вона відповіла?
Дружина. Відповіла, що потрібно взяти… вершки.
*
Чоловік дружині:
— Чого ти бажаєш на свій день народження?
— Хочу, щоб ти мені про нього не нагадував.
*
— Як, ти з порожніми руками? Забув, що сьогодні мій день народження?
— Ні, не забув, мій огірочок, але мовчав, щоб довести тобі, що я не помічаю, як ти старієш.
*
— Дивуюся, Семене Петровичу! Як це у вас вистачає терпіння просиджувати з вудочкою три години…
— Я одружений, у мене вдома три дорослих дівчини і одне фортепіано… Я звик терпіти…
*
— 3а весь час шлюбного життя я ніколи не сварився!
— Як це ви зуміли?
— Ми на другий день розлучилися.
*
— У мене невідкладна державна справа, і я повинен говорити по телефону з установою, а ви стоїте ось вже двадцять хвилин і жодного слова не сказали, тільки слухаєте!
— Пробачте, я розмовляю зі своєю дружиною.
*
— Чим пояснити, що ти після одруження кинув займатися нумізматикою?
— Тепер я зайнятий пошуками сучасних монет.
— Прийми моє глибоке співчуття,— сказав один чоловік своєму приятелеві.— Я купив своїй дружині нову шубку.
— А я при чому?
— Справа в тому, що моя дружина збирається в гості до твоєї.
*
– Щастячко моє, моя люба дружинонько, дай мені піджак.
— Де він, моє котенятко?
— Мабуть, лялечко, у вітальні, я залишив його там, коли ти, мамусю, мене била щіткою для підлоги за моє пізнє повернення.
*
— Дружина подарувала мені чудовий гаманець з крокодилової шкіри!
— І щось у нього поклала?
— Так, неоплачений рахунок ательє мод.
*
Дружина (рахуючи кування зозулі, звертається до свого чоловіка). Прокувала 30 разів, отже, я проживу ще 30 років!
Чоловік. Де ця птаха?.. Я її застрелю!
*
На фотовиставці.
Вона. Я ніколи не думала, що фотовиставка може бути такою цікавою!
Він. Так, так, тут безліч гарненьких жінок!
*
— Я одружився для того, щоб дружина готувала мені смачні страви, а зараз доводиться купувати дарунки для неї тільки для того, щоб вона сама не готувала.
*
На іспитах:
— Що ви можете розповісти про вільну людину?
— Вибачте… Я одружений.
*
Руки доброї жінки, що обвиваються навколо шиї чоловіка,— це рятівне коло, кинуте йому долею з неба.
Докером Докером
*
І не така вже погана справа шлюб. Тільки перші 20 – 30 років важкі, а потім людина звикає.
*
Випробувала зі своїм чоловіком усі способи і нічого іншого не лишилося, як тільки бути доброю дружиною.
*
Дружина заходить до кабінету свого чоловіка — керівника установи і застає на його колінах секретарку. Чоловік, побачивши дружину, почав диктувати:
— Економія економією, але наполегливо прошу виділити для мого кабінету хоча б два стільці!
*
Дружина. Ти знову вночі крізь сон говориш.
Чоловік. То вже мені й вночі не можна й слова сказати?
*
— Бачиш, я ж казала тобі, що наша сусідка заздритиме, коли побачить наші нові меблі.
— Чому ти так думаєш?
— Тому, що вона вже подарувала нашому малюкові пилку і книжку «Юний столяр».
*
— Для чого це на вашому пальці тасьма?
— Це зробила моя дружина, щоб я не забув відправити листа.
— Відправили?
— Ні! Вона забула дати його мені!
*
— Я чув, що твоя дружина небезпечно хвора. Це правда?
— Що хвора — то правда. Але небезпечна вона тільки тоді, коли здорова.
*
— Чому ти прокинувся такий похмурий?
— Привиділося уві сні, що ти втекла з Петром Івановичем.
— І це тебе засмутило?
— Ще б пак! Адже це був тільки сон!..
*
— Як живеш? Одружився чи досі сам готуєш собі обід?
— І те, і інше…
*
— Як, ти вже сам друкуєш? У тебе ж була друкарка?
— Так, але я з нею одружився.
*
— А чи правда, що вона погано живе зі своїм чоловіком?
— Правда, але гарно з іншими.
*
— Що в тебе нового?
— Хіба ти не знаєш? Моя дружина згоріла під час пожежі.
— Як? І не можна було врятувати?
— Вона так солодко спала, що шкода було будити.
*
— Моя дружина тільки раз дозволила мені висловитися: коли я просив її руки.
*
Чоловік. Чи знаєш ти, що жінки витрачають на парфумерію вдвічі більше грошей, ніж держава витрачає на утримання армії?!
Дружина. Цілком можливо, зате у жінок і перемог удвічі більше!
*
— У твоєї дружини добрі зуби?
— Не знаю. Досі вона тільки дряпалася.
*
У Бу Адама захворіла дружина. Вона почала плакати і тужити:
— Що станеться з тобою, якщо я помру?
Почувши ці слова, Бу Адам теж почав голосити.
— Чого ти плачеш, ефенді?
— Я міркую про те, що буде зі мною, якщо ти не помреш?
Махмед Тевфік
*
— Ви холостий чи одружений? — запитує кравець замовника, знімаючи мірку для костюма.
— Одружений.
— Тоді запишемо: «Потайна кишеня в підкладці піджака».
*
Дружина. Уяви собі, сусідка знову при «інтересі».
Чоловік. Це вже не твоя справу,
Дружина. А чия ж, може, твоя?
*
У одного чоловіка померла дружина, і він замовив надгробну епітафію: «Я знаю, що мої сльози не оживлять тебе, тому й плачу…»
*
— Не розумію, від кого успадкувала наша дівчинка всі недоліки. У всякому разі, не від мене.
— О, звичайно, не від тебе, бо твої всі залишилися при тобі.
*
— Якщо матимеш потребу в грошах, небоже, пришли листа.
— Може, візьмете зараз листа, дядечку?
*
— Моя дружина розмовляє чотирма мовами.
— А моя лише однією, але з ранку і до самого вечора!
*
Чоловік повертається додому і бачить на попільничці тліючу сигару.
— Звідки взялась ця сигара?
Голос із-за портьєри:
— З Гавани!..
*
— Ти любиш свого чоловіка?
— Аякже. Я взагалі люблю мужчин!
*
— Ти що, вважаєш мене за ідіота?
— Ні, але я можу й помилятися.
*
— Коли ми були нареченими, ти завжди мене возив додому на таксі, а тепер вважаєш, що й трамвая досить…
— Куріпочко моя! Я так пишаюся тобою, що хочу, щоб тебе бачило якнайбільше народу!
*
Чоловік і дружина сидять у кіно. Фільм закінчується гарячим поцілунком героя і героїні.
— Прекрасний актор! — говорить чоловік.
— Так. Але героїня — то ж його дружина!
— Невже? То він ще кращий актор, ніж я думав!
*
Жила-була на світі тиха сімейка: два брати-дегенерати, дві сестрички-істерички, два племінники-шизофреніки і два племінники-неврастеніки.
*
У відділі кадрів:
— Ваш сімейний стан?
— Нестерпний.
*
Молодій удовиці невдовзі після смерті її чоловіка докоряли:
— Хіба можна так себе поводити? Ну, мала б собі одного коханця, це ще півбіди. Але цілий десяток?..
— Що робити? Я повинна виконати останню волю чоловіка: вмираючи, він заклинав мене нікому не належати, і я обіцяла йому це.
*
Особа на ім’я Магдалина вела спочатку вельми розпутне життя, але потім покаялась, стала статечною і вийшла заміж. Та з того часу добрий настрій покинув її назавжди. Вона була нудною, сумною, невеселою, мала вигляд істоти, що вже нічого не чекає від життя.
Якийсь жартівник говорив про неї:
– Ось Магдалина, яка, очевидно, гірко кається, що покаялась.
*
Старий чоловік, помираючи, умовляв молоду дружину, щоб вона після його смерті виходила заміж за кого завгодно, аби не виходила за такого-то, тому що ця людина спричинила йому ще за життя багато горя.
— Будь певен, мій друже,— промовила дружина,— за нього я не вийду, тому що вже дала слово іншому.
*
— Знаєш, один психолог заявив, що неодружені чоловіка правдивіші, ніж одружені.
— Так, але не можна забувати, що неодруженим не задають стільки запитань, як одруженим.
*
Інженер-будівельник говорить своїй дружині:
— Жанночко, чи не поділишся ти своїм рецептом виготовлення сьогоднішнього торта? Я думаю, що твій метод зробив би революцію в цементній промисловості.
*
Одна перекупка так мучилася успіхами своєї сусідки, яка торгувала поруч з нею і залучала набагато більше покупців, що кінець кінцем занедужала і померла.
— Яка дурна,— зауважив її чоловік,— взяла та й померла. І що ж вона цим виграла? Сусідка тепер залишилася одна, без конкурентки, і буде торгувати ще краще, ніж раніш.
*
— Голубчику! Що це з вами трапилося? Чому ви такий сумний?
— Ох, не кажіть! Дружина з шофером утекла… страшенно шкода. Іншого такого шофера не знайдеш!
*
— Чого ви так голосно плачете?
— Я вже рік не бачила свого зятя!
— Заспокойтеся! Подумайте тільки! Адже це був найщасливіший рік його життя!
*
Дружина. Знаєш, я думаю полетіти сьогодні на літаку, який випробовують.
Чоловік. Гаразд, люба! А я тим часом поїду домовитися з бюро похоронних процесій!
*
Французький інститут громадської думки звернувся до чоловіків із запитанням: «Хто ж хазяїн у вашому домі.» З 500 опитуваних 350 відповіли: «Моя теща». Тільки один категорично заявив: «Я». Коли перевірили — виявилося, що цей чоловік уже чотири роки вдівець.
*
–– Як закінчилася вчора твоя сварка з жінкою?
— Вона приповзла до мене на колінах!
— Та невже?! І що ж вона сказала?
— Вона сказала: «Вилазь з-під ліжка, поганий боягузе »
*
Молоде подружжя на свою першу зарплату накупило стільки куховарських книг, що не залишилось грошей на продукти.
*
Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.
Коментувати