КНИГА ВЕСЕЛОЇ МУДРОСТІ. КОРОТКО ТА ЯСНО.
Коротко та ясно, тому і прекрасно.
Народна мудрість
*
Людина — мірило всьому. Як зручно! У одному випадку міряєш велетнем, у другому — карликом.
Станіслав Єжи Лєц
*
Бути дуже незадоволеним собою — слабкість, бути дуже задоволеним собою — дурість.
Народна мудрість
*
Коли немає власної душі, залазять у чужу.
Народний вислів
*
Дурень, який визнав, що він дурень, є вже не дурень.
Федір Достоєвський
*
Родичів дає нам доля. І як добре, що друзів ми можемо обрати самі.
Юліан Тувім
*
— Як доброго кравця, замовники рвуть мене на шматки,
— Воно й видно, пальто на вас роздерте.
*
Все, що оточує егоїста, уявляється йому лише як рамка для його портрета.
*
— Ми, здається, з вами десь зустрічалися?..
— А скільки я вам заборгував?
— Ви мені нічого не винні.
— Значить ми зустрічаємося вперше.
*
— Чому ти недоїдаєш? Адже в тебе всього вдосталь?
— Для того, щоб не забувати про тих, хто голодує.
*
Добре, якщо сьогодні бачиш обличчя гостя, а завтра його потилицю.
*
Зустрічаються два мисливці.
— Кого ти вбив?
— Осла.
— Братовбивця!!!
*
Жінка дає старцеві штани. Старець, похитуючи головою, каже:
— Ваш чоловік вчасно помер.
*
— Я купив машину, щоб побачити світ,
— Чудово, тільки який: цей чи той?
*
— Чого сидиш один як бовдур?
— Та ось все думаю, що робити… Вечеряти тепер уже пізно, а снідати ще рано.
*
— Щойно один відвідувач скаржився на вашого кухаря. Мала його скарга успіх?
— Звичайно, його ж відразу випхали геть!
— Кухаря?
— Ні, відвідувача.
*
— Мій розум — це мій капітал.
— Не засмучуйтесь: бідність — не порок.
*
— Чому тарілки не витерті?
— Вибачте, у нас серветки брудні.
*
— Пакет дуже важкий… Вам треба ще дві марки наклеїти.
— Але тоді пакет стане ще важчий.
*
— Дивно, скільки на світі дурнів!
— Так! І навіть на одного більше, ніж гадають!
*
На дверях однієї м’ясної крамниці в Лондоні висіло оголошення: «Терміново потрібен м’ясник, але щоб був вегетаріанцем».
*
— Ілонко, будете танцювати чи поговоримо?
— Я дуже втомлена, краще танцюватимемо.
*
Товариш Ікс — права рука директора, коли треба показувати дулі.
*
Ледар — це людина, яка навіть не завдала собі клопоту хоч якось обґрунтувати своє неробство.
•
— Який відсоток готовності нового будинку?
— Рапортувати можна, але жити — ні.
*
Так міцно взяв ініціативу в свої руки, що задавив її.
*
Шукають двох касирів: нового і того, що втік.
*
— Я люблю золоту середину! — сказала курка, ставши між страусом і колібрі.
*
— Послухайте, ця ковбаса надто дорога.
— Але ж вона з м’яса дресированої свині!
*
— Дайте мені, офіціантко, курчатко, але тільки не старіше трьох років.
— У нас курчата без метричних посвідчень.
*
— Офіціанте! Мерщій сюди! Вийміть з супу ось цю муху!..
— Чого ж поспішати? Адже вона вже захлинулася.
*
— Геть! Геть із жита! Не топчіть хліба!
— Дивно, який неестетичний народ! Я зовсім не за хлібом прийшов, а за волошками!..:
*
— Отже, у тебе завтра дуель?
— Так. Рівно о 6 ранку. Але я їм сказав, що коли я трохи запізнюся, то нехай вже не чекають і починають без мене.
*
— Коли ви повернулися вчора зі своєї прогулянки на автомобілі?
— З останнім трамваєм.
*
Людина інколи також не схожа на себе, як і на інших.
Франсуа Ларошфуко
*
— Дядечку, чи не позичиш ти мені двадцять п’ять карбованців?
— З задоволенням.
— А скільки можеш без задоволення?
*
Провідник. Тут палити цигарки заборонено.
Пасажир. Чому?
Провідник. Вагони для некурців. Он же написано.
Пасажир. У вагоні так димно, що не можна прочитати.
*
— У поті лиця будеш їсти хліб свій! — сказав банщик, опинившись на верхній полиці у парній із відвідувачем, який прийшов попаритися.
*
— Знову, товаришу, ви прийшли до цеху на годину пізніше.
— Нічого, зате я піду па годину раніше.
*
«Кам’яний гість». Сів і не йде.
*
— Товаришу офіціант! Я замовляю цей біфштекс уже втретє і ніяк не одержу!
— Дуже приємно, що він вам так сподобався.
*
Тільки грядуща старість може служити втіхою для тієї, що вже є.
*
Для кожної людини краще відкрити підлесникові свою кишеню, ніж душу.
*
— Здається, я зустрів тут гарячий прийом! — вигукнув рак, опинившись в окропі.
*
— Ви впевнені, що курка свіжа?
— Так! Он за тим столиком сидить велосипедист, який її годину тому переїхав.
*
— Ну що, добре ви попоїли на вечірці?
— Чудово! Ніколи я ще не їв з таким апетитом… коли повернувся додому!
*
Гонор скоріше є ознакою свідомості власної мізерності, ніж величі.
Джонатан Свіфт
*
— Коли ж ви нарешті повернете мій борг? Не можу ж я постійно бігати в таку далечінь за вами?
— Заспокойтеся!.. Через тиждень я переїду і житиму з вами по сусідству.
*
— Дорога моя сестричко! Я дуже хвилююсь за свого сина.
— І що ж у нього?
— …мотоцикл.
*
— Як у вас із критикою на фермі?
— Критикуємо корів за низький надій, а телят за малий приріст!
*
— Яка добра людина Микола Миколайович!
— Хто, Микола Миколайович? Ну й сказали!
— Та ви ж його не знаєте!
— Хто, я? Та він же мені винен сто карбованців.
*
— Ваша кава, Ганно Олексіївно, надто водяниста.
— Та воно й не дивно, якщо цілий місяць стоїть дощова погода.
*
Він був чесним громадянином і цільною людиною, поки не потрапив під трамвай.
*
— Громадяни! Я загубив п’ятак. Якщо ви його знайдете, то поверніть меш, а якщо не знайдете — можете залишити собі!
*
— Вже пів на дванадцяту.
— Ой, боже мій! Чому ж ви не сказали мені про це раніше?
— Тоді ще не було так пізно.
*
— Скажіть, ваш телефон діє?
— Так, діє… на нерви.
*
— Гарна у вас вакса?
— Особлива. Пальчики облизуватимете!
*
— Послухайте, що за неподобство! Знов у вас у булці недокурок запечений!
— А вам у звичайну булку сигару запікати, чи що?
*
— Ви сьогодні щось смутні.
— Ох, якби я зміг забути своє горе!
— Ну, так розкажіть про нього мені, і я за вас його забуду.
*
Пташка побачила слимака на вершині дуба та й питає:
— А як же ти сюди потрапив?
— Повзком, пташко, повзком!
Юліан Тувім
*
— Це сіно привезли для вас?
— Ні, для коней.
*
Сито дорікало голці: «У тебе дірка в голові!»
*
— Терпіти не можу дурнів!
Дивне самовизнання!
*
— Що вам більше подобається — сонце чи місяць?
— Звичайно, місяць. 3а нього ми зарплату одержуємо.
*
— Мені здається, що ваші обіди на карбованець і на півтора карбованця — однакові.
— Що ви, як то можна! Зовсім інші тарілки.
*
— А чому ви не приймаєте мою скаргу?
— Ми перейшли на самообслуговування.
*
— Відкрийте ворота!
— А хто йде?
— Той, хто все вміє!
— Все вміє, а ворота йому відкрий!
*
— Нам потрібен соціалізм!
— Так. Але ви соціалізмові не потрібні.
Ілля Ільф
*
Справжня близькість звичайно починається здалеку.
Віктор Жемчужников
*
Не так уже й важливо, звідки дме вітер, важливо, куди він дме.
Мілан Ружічка
*
Якби ти був розумніший, я б сказав, що ти дурень.
*
Собака, який гавкає, не кусається. Але він може перестати гавкати!
Габріель Лауб
*
— Що ти робиш після обіду?
— Чекаю вечерю.
*
Тисяча друзів — мало, один ворог — багато,
*
— Ви вже замовили щось?
— Давно, і не можу дочекатися!
— А що ви замовили?
— Не знаю. Пам’ятатиму я різні дрібниці!
*
Один чоловік ішов на війну з луком, але без стріл: стріли, мовляв, прилетять з ворожого боку.
— А якщо не прилетять? — спитали його.
— Тоді війни не буде.
*
Якби ми самі не мали недоліків, ми не були б так охочі помічати їх у інших.
Франсуа Фенєлон
*
— Я чув, що ти повернувся з Африки. Цікава була подорож?
— Звичайно! Я навіть полював на левів!
— І пощастило тобі?
— Дуже! Не зустрів жодного.
*
Пробиває стіну лобами інших, а на прийом протискується сам.
*
Риба винна, коли хапає гачок: чужа власність!
Станіслав Єжи Лец
*
— Факт — уперта річ,— сказав осел.
*
Коли я вживаю такі самі слова, як і наш директор, про мене кажуть, що я хуліган, а про директора — що він енергійний керівник.
*
Моральні забобони складаються на два відсотки з моралі, на сорок вісім — із забобонів і на п’ятдесят — із заздрощів.
Вітторіо де Сіка
*
Відповідальність — це те, що повинні нести інші.
*
Совість — це тихий голосок, який шепоче, що хтось дивиться.
Юліан Тувім
*
— Кажеш, твої справи знову йдуть добре?
— Не те щоб добре, але краще.
— Так це ж добре, якщо вони йдуть краще?
— Звичайно, але було б краще, якби вони йшли добре.
*
Дурень — це людина ще дурніша, ніж її співрозмовник.
Віктор Жемчужников
*
Некролог:
«…Він згорів, як свічка в епоху суцільної електрифікації».
Фелікс Кривін
*
— Обережно, будь ласка! Ви мені всю сукню залили.
— Не хвилюйтесь, громадяночко, наш бульйон плям не лишає.
*
— Попереджаю, раніше трьох місяців за костюм сплатити не зможу. Коли він буде готовий?
— Через три місяці!
*
Боягузи стають сміливими, якщо помічають, що їх бояться.
*
Злодій обкрадає інших, а скнара — самого себе.
*
— Я сьогодні впав з двадцятиметрової драбини.
— Твоє щастя, що залишився живий!
— Так, мені поталанило: я стояв на нижньому щаблі.
*
— І охота тобі стільки часу стирчати на річці, коли нічого не клює?
— Як нічого? Я вчора витяг чобіт. Може, тепер вдасться вивудити другий.
*
Дехто каже «на добраніч», зіпсувавши перед тим весь день.
*
— Що ти приготував до зими? — запитали у Бу Адама.
— Тремтіння,— відповів він.
*
— Наш Василь може з рушниці вцілити в муху на відстані десяти метрів.
— Не може бути!
— Їй-богу! Тільки муху він малює на всю стіну.
*
— Пробачте, ви сіли на моє віяло.
— Я? Сів на ваше віяло? То ж бо мені й здалося, що знизу дме!
*
— Послухайте, це у вас завжди дача так протікає?
— Чому завжди? Тільки під час дощу.
*
— Капітане, ми потопаємо!
— Як далеко до найближчої землі?
— В якому напрямку?
— У вертикальному.
*
— Чорт візьми, довго доведеться трамвая чекати, пройшов третій номер, а мені потрібен десятий,— ще сім вагонів!
*
— Дивовижне нахабство! На стіні пишуть «свіжі раки», а подають смердючі.
— Коди писали цю об’яву, раки були свіжі.
*
— Михайле Івановичу, котра година?
— Дайте десять карбованців — скажу.
— Чому так багато?
— А я піду годинника викуплю.
*
Крамниці готового одягу не щастило: всі покупці були непідходящих розмірів.
Еміль Кроткий
*
— Чому цей пан завжди одягнений франтом?
— Тому що одягається в кредит.
*
Лисий приховує свою нестачу доти, доки шапка з голови не впаде.
*
— Покажіть мені, будь ласка, дешевий кишеньковий годинник.
— Ось, будь ласка, сто карбованців.
— Ні, цей кишеньковий годинник мені не по кишені!
*
— Дядечку, мені треба щось вам сказати*
— Тільки коротко і ясно.
— Двадцять п’ять карбованців.
*
Рука руку миє. Бо обидві речисті.
*
— Ви вірите, що підкова приносить щастя?
— Так, іноді.
— У яких випадках?
— Коли нею підкований кінь, який одержав приз на перегонах.
*
— Гей, полісмене, п’ять хвилин тому грабіжник зняв у мене з руки годинника!
— Чому ж ви не покликали па допомогу?
— Я боявся розкрити рота: у мене чотири золотих зуби.
*
Покупець. Скажіть, ви впевнені, що ця риба свіжа?
Продавець. Не знаю, шановний. Я працюю тут всього тиждень.
*
Година горя довша за рік радощів.
*
Бу Адам багато брехав.
— Хоч раз у житті ти сказав правду? — запитали його.
— Якщо я скажу «так», то це буде брехнею,— відповів він.
*
— Мій годинник другий місяць не йде.
— Чому?
— Ломбард його не заводить.
*
Зять. Дозвольте вам, мамо, подарувати автомобіль.
Теща. Чудово! Тільки знай: без тебе я не їздитиму в ньому.
*
— Моєму дідусеві вже вісімдесят п’ять років.
— І що тут дивного? Моєму було б уже сто, коли б він не помер.
*
Хоча у совісті немає зубів, вона може загризти до смерті.
Народний вислів
*
Жодна лисиця собі на хвіст не напаскудить.
Олександр Невєров
*
У державної людини серце мусить бути в голові.
Наполеон
*
— Казав, що працюєш нічним сторожем, а сам спиш?
— А я беру роботу додому.
*
У нього не всі дома — дружина поїхала на курорт.
*
Бур’ян росте на жирному ґрунті, розпуста — на ґрунті пересичення.
Максим Горький
*
Боягузи помирають багато разів і до смерті…
Вільям Шекспір
*
У кожного з нас досить сили, щоб витримати нещастя інших.
Франсуа Ларошфуко
*
Жюрі звернулося до всіх учасників конкурсу:
— Зробіть і надішліть фотографію будь-якої труби. Один з юних фотографів відповів:
— Мені легше надіслати першу-ліпшу трубу, ніж її фотографію.
*
Іноді й низькі люди починають швидко рости.
*
Тільки мертвого не можна зачепити за живе.
Він не жив. Він весь час думав про життя.
*
— А ти чому не працюєш?
— Я взяв зобов’язання не робити браку.
*
Самокритика — це спосіб заздалегідь розчулити можливих критиків.
*
Ви далеко підете!
Та ні, я вже назад іду…
*
Кажуть: «Ой, яка красива квітка!» — і поспішають зірвати її…
*
Він шукав слави, а слава шукала іншого. Того, котрий її не шукав.
*
Велич парашутиста — у його падінні.
*
У колгоспі провадили прибирання лісу від дерев.
*
Весна. Гніздування. Шпаківню зайняв горобець.
— Це ж для нас, шпаків!
— А в мене записка від орла!
*
На нараді по благоустрою все було ясно, а на вулицях, як і раніше, темно.
*
Пам’ять йому не зраджувала, але він зраджував їй завжди, коли було зручно.
*
Одного разу йде якась людина мостом, а на ньому стоїть Ілько. їсть хліб і дивиться у воду.
— Що робиш, Ільку?
— Та їм хліб з рибою.
— А риба де ж?
— Та у воді.
*
З усіх імен власних він найбільше любив ім’я власне.
*
Правду тримають під замком як найдорожчий скарб саме ті, хто її найменше цінить.
Станіслав Єжи Лец
*
Найчастіше хвалять для того, щоб бути похваленим.
Франсуа Ларошфуко
*
Неук тільки нудний, педант же — нестерпний.
Наполеон
*
Двоє молодих хлопців сидять у переповненому трамваї.
— Навіщо ти заплющив очі?
— Не можу дивитися, коли старі жінки стоять.
*
Кишеня — колиска поривань і домовина совісті.
Юліан Тувім
*
Той, хто вміє,— робить, хто не вміє,— навчає.
Бернард Шоу
*
Все підкоряється часу, однак час нікому не підкоряється.
*
Є люди, які через нестачу чогось кращого хвастають неуцтвом.
*
Хто принижує навколишніх, той ніколи не буде великий сам.
Йоганн-Готфрід Зейме
*
Ніякої власності він не мав: не володів навіть собою. Незамінна людина в непотрібних справах.
*
Людоїдам подобаються безхребетні.
Станіслав Єжи Лєц
*
— Шуму багато, а шерсті мало,— сказав чорт, остригти кішку.
*
Нероба був майстром своєї справи.
*
Це жахливо важка робота — нічого не робити.
Оскар Уайльд
*
Разом з клопами на дачу перевозили меблі.
*
Хто з псами лягає, той з блохами встає.
*
Одного яйця два рази не висидиш,
Козьма Прутков
*
Час біжить і при закритих дверях.
*
Вибачте, що я вас не впізнав, але останнім часом я дуже Змінився.
*
— Де їдять двоє, поїсть і третій,— вирішив Вовк, угледівши, як пасуться два Баранчики.
*
Там, де інші підставляли плечі, він підставляв підпис.
*
Незамінних людей немає, є тільки незамінені.
*
З двох зон найчастіше обирають заборонену.
*
Все створено для людини, а не людина для всього.
*
Найлегше створюються труднощі.
*
Мета була близько, біда тільки, що всі чекали, коли вона до них дійде.
*
Є два способи виправлення помилок: або усувати їхні причини, або критиків.
*
У нього була рішучість, але він не знав, що з нею робити.
*
Одержавши повідомлення, що кілька генералів і обоз потрапили в полон до південних частин, колишній президент США Лінкольн вигукнув:
— Яка втрата! Адже кожен мул коштує двісті доларів!
*
Вся сіль у тому, що без неї сльози — вода.
*
Спитали собаку, який паркан він може перескочити.
— А це залежить від палиці,— відповів він.
*
Прийшов з ревізією — пішов з провізією.
*
Самотність погана тому, що мало хто може терпіти самого себе.
*
Офіціант:
— Чого ви бажаєте?
Відвідувач:
— Щоб ви мене обслужили, як ревізора…
*
— Щоб загартуватися, я в найхолоднішої ночі сплю з відкритою кватиркою.
— Неправда, адже вчора вона була в тебе зачинена.
— А хіба вчора була найхолодніша ніч?
*
Водолазові, який працює на дні, кричать по телефону з судна:
— Кидай усе і піднімайся на борт. Ми тонемо!
*
Гіда спитали:
— У цьому місті не народились якісь великі особи?
— Ні, тільки маленькі діти.
*
Коли природа робить прогалину в чиємусь розумі, вона звичайно замазує її тонким шаром самовдоволення.
Генрі Лонгфелло
*
Виріс без батьків і тому вважає себе самородком.
*
Сократ казав, що найбільша влада — королівська, а найкраща влада — над собою.
*
— Я вчора розмовляв з вашою колишньою дружиною. Вона сказала, що, якщо ви не платитимете вчасно аліменти, вона повернеться до вас.
*
Мисливець пішов на полювання з трьома собаками. Згодом він повернувся.
— Ти прийшов узяти ще патронів?
— Ні, собак.
*
Ніщо так не підвищує кваліфікацію водія, як міліцейська машина, що їде за ним.
*
Вийшов у люди і не повернувся.
*
— Привіт, Дімо! Держу парі, що ти не впізнаєш мене!
— Ти виграв! — холодно відповів Діма і пішов далі.
*
— Ви не перечите, якщо ми завтра повечеряємо разом?
— Звичайно, з задоволенням!
— Ну, тоді завтра о восьмій у вас!
*
Вони вдивлялись у глибінь життєвого моря, щоб у ньому роздивитись істину, і, звичайно, бачили там тільки свої власні фізіономії.
Василь Ключевський
*
Крамаря запитали:
— Чому ваша вивіска рясніє грубими помилками?
— Щоб клієнти думали, що я не вмію також правильно лічити.
*
Годинник показує час і тоді, коли на нього ніхто не дивиться.
*
Людина без дивовижностей — дуже дивовижна людина.
*
Ювелір кинув у ревізора каменем… коштовним.
*
Архітектори ховають свої помилки під плющем, лікарі під землею, а господарки — під майонезом.
Бернард Шоу
*
«Блаженні покірливі»… їх дуже легко ображати.
Янка Бриль
*
Кар’єри, пробиті власного головою, завжди міцніші й ширші за кар’єри, прокладені низькими поклонами або заступництвом поважного дядечка.
Дмитро Писарєв
*
Одні твердять, що вона померла, інші — що жива. Я не вірю жодній із цих дурних пліток!
*
— Ні, в наш час немає друзів! Уяви собі, зустрів я недавно доброго знайомого і попросив позичити мені двісті карбованців. І що ж ти думаєш? Цей негідник мені відмовив!
— Любий! Я відразу тебе попереджаю: я також негідник.
*
Життя примушує людину до багатьох добровільних вчинків.
*
Ганебно не вибирати засобів, але ще ганебніше не вибирати мети.
*
Даремно ти вихваляєшся своїми предками, якщо твої нащадки не зможуть пишатися тобою.
*
У голярні:
— За порізи не беремо: нема прейскуранта.
*
Хтось посіяв слово «завтра», і воно зійшло.
Арабська мудрість
*
— Ну й дурень же ти!
— Якби я не був дурнем, це б означало, що народила мене мати не від мого батька.
*
Люди ненавидять скнару тільки тому, що з нього нічого взяти.
Франсуа-Марі Вольтер
*
Надія — добрий сніданок, але погана вечеря.
Френсіс Бекон
*
— Колего, не можна ж весь час спати на роботі!
— Саме так! Неможливо! Ця клята друкарка так стукає!..
*
І на скромній посаді можна доскочити гучної похвальби.
Народне прислів’я
*
Об’ява пожежної охорони: «Не паліть цигарок у ліжку! Попіл, який після цього доведеться вимітати, може виявитись вашим власним».
*
Гість, як риба: свіжим залишається не довго.
*
Я красивий! Я сильний! Я розумний! Я щедрий! І все це я сам відкрив.
*
Заздрити талантові чи красі нерозумно хоча б тому, що їх не можна відібрати у тих, хто обдарований цими дарами природи, і використати для себе.
Ірина Вільде
*
Людина, не поспішаючи, йде під зливою.
— Чому б вам не піти швидше?
— А для чого поспішати? Хіба попереду не такий самий дощ?
*
— Що робить наш шеф-кухар?
— Вигадує нову назву для вчорашніх котлет.
*
Брак характеру — дуже противний характер.
Жан Лабрюйєр
*
У переповнений трамвай заходить літня жінка і бачить хлопця, який сидить на лавці.
— Хлопче,— питає вона,— хіба ти не можеш устати?
— Можу, звичайно, але ви одразу ж займете моє місце!
*
Товарові потрібна реклама. Але ще більше — рекламі потрібен товар.
*
На танцях:
— Як не крутись, як не вертись, а двох вихідних не вистачає!
*
Оптиміст — це мужчина, який сидить у трамваї і намагається познайомитися з блондинкою, котра стоїть поряд.
Салями Кожерський
*
Підняв критику на таку височінь, що її голос було ледве чутно.
Василь Підмайстрович
*
Директор. Нам потрібна людина тямуща та винахідлива в роботі.
Відвідувач. От і добре… Я завжди всі загадки та кросворди розв’язую в робочий час.
*
У крамницях, де продають живу рибу, мають бути оголошення: «Риболови з вудочками обслуговуються позачергово».
*
Боксер говорить тренерові:
— Від роздягальні до рингу дуже далеко.
— Не бійся, любий, тобі навряд чи доведеться повертати власними ногами.
*
Він був не злопам’ятний і не пам’ятав зла, заподіяного іншим.
*
Людина виконала в себе на подвір’ї колодязь і не знала, куди подіти викопану землю. Їй порадили:
— Викопай другий колодязь і висип туди землю з першого.
*
Раніше ніж стукати кулаком по столі, подивися, чи не стирчить зі столу цвях.
*
Будьмо як сонце!
Воно світить і дурням!
Еміль Кроткий
*
Як тобі не соромно бити дружину в неділю, коли для цього є понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця і субота!..
*
Зустрівши блондинку, пам’ятай пораду Козьми Пруткова: «Дивися в корінь!»
*
Цілуй руку не дружині, а тещі.
*
Життя скнари — це комедія, в якій аплодують тільки після останньої дії.
*
Бувають люди, схожі на нулі: їм завжди треба, щоб попереду йшли цифри.
Оноре де Бальзак
*
Його так часто висували, що сам він перестав рухатися.
*
І лінощі бувають активними.
*
Історія повторюється: у мене знову немає грошей.
Від суперечки між двома торговцями виграє покупець. Зробив кар’єру у боротьбі з кар’єризмом.
*
Незамінних дурнів немає.
*
Треба показати йому якогось папірця, інакше він не повірить, що ви існуєте.
Ілля Ільф
*
Трамвай був так переповнений, що навіть деякі чоловіки стояли.
*
— У твоєї дружини не ротик, а просто чуда! Такий маленький!..
— Чудо не в тому, що маленький, а в тому, що в ньому такий великий язик.
*
Високо поставлене лице.
*
…Краще шляхи без покажчиків, ніж покажчики без шляхів.
Станіслав Єжи Лєц
*
Запальний кінь разом із вершником може зламати собі шию якраз на тій стежці, по якій обережний осел іде не спотикаючись.
Готгольд-Ефраім Аессінг
*
Бажання зробити надто багато служить для багатьох приводом нічого ие робити.
*
Шофер. Ей ти, Гаврило, як доїхати до Василькова?
Колгоспник. А звідки ви знаєте, що я Гаврило?
Шофер. Я все знаю!
Колгоспник. Ну, тоді ви повинні знати, як до Василькова доїхати.
*
До кабінету нашого начальника можна зайти коли завгодно. Навіть не постукавши.
— Не може бути.— дивувалися люди.
— Може: там зараз ремонт.
*
— Чому ви б’єте хлопця?
— Він обізвав мене товстухою.
— А ви гадаєте від цього схуднути?
*
На конкурсі.
— Невже немає претендентів на друге і трете місце?
— На жаль, у голови жюрі всього одна дочка.
*
Ми ввечері лягаємо разом з курми. А ви?
— У нас нема курей.
*
До Бернарда Шоу звертається якась дама:
— Пробачте за зухвалість, але чи не скажете ви мені, скільки вам років?
— Це залежить від ваших намірів,— відповів Шоу.
*
— У нашому селі клуб завжди на замку.
— А в нас навпаки: завжди замок на клубі.
*
Короткі думки гарні тим, що вони примушують серйозного читача самого думати.
Лев Толстой
*
Критика завжди здається недостатньо обґрунтованою.
Народний вислів
Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.

Коментувати