До змісту

Кожний рослинний вид (деревна порода, чагарник, трав’яний вид, лишайник) володіє особливими, тільки йому належними, екологічними властивостями. Для лісівників-типологів найбільш важливими е вибагливість до ґрунту, вологи і клімату. Немає ні одного рослинного виду, який міг би проростати в будь-яких ґрунтово-кліматичних умовах і міг би зустрічатися в будь-якому типі. Кожний вид має особливий екологічний (едафічний і кліматичний) ареал, за межами якого він не зустрічається.

Екологічний ареал виду встановлюється шляхом вивчення виду, який зустрічається в різних типах лісорослинних умов і ілюструється екологічною фігурою виду на класифікаційній екологічній сітці Встановивши екологічний ареал виду, можна використовувати його в якості індикатора, тобто показника тих типів лісорослинних умов, в яких він зустрічається Рослини-індикатори слугують важливішими керівними ознаками при визначенні типологічних одиниць.

Принагідно зауважимо, що кожний вид у різних геоботанічних районах свого розповсюдження може вести себе неоднаково. В найбільш сприятливих для нього географічних (кліматичних) умовах він росте рясно і зустрічається в багатьох типах лісорослинних умов, тобто має більш широкий екологічний ареал. З наближенням до меж області розповсюдження його екологічний ареал звужується, вид стає характерним для меншого числа типів, і, на кінець, на межі він зберігається інколи тільки в одному типі. Наприклад, багно на півночі характеризує сирі та мокрі бори (А), субори (В), а навіть сугруди (С). а в лісостеповій зоні зустрічається виключно в сирих і мокрих борах (А).

Таблиця 15. Екологічна оцінка основних деревно-чагарникових порід України

Ступені вибагливості (трофотопи)	Деревні породи	Чагарники
І А, В, С	Сосна звичайна	Дрік
	Береза	Яловець
	Кедр карпатський	Горобина
	Сосна гірська
ІІ В, С, D	Модрина європейська	Крушина ламка
	Смерека	Шипшина
	Осика	Терн
	Дуб звичайний	Верба козяча
	Вільха зелена	Зіновать руська
	Дуб скельний	Глід
III C, D	Бук лісовий	Ліщина (горішник)
	Ялиця біла	Бересклети
	Граб	Жимолості
	Вільха сіра	Бузина
	Вільха чорна	Спіреї
	Липа, груша,
	Клени, яблуня
	Черешня
IV D	Ясен	Вовчі ягоди
	Ільмові	Калина
		Черемха

Деревні породи широко використовуються в лісовій типології як індикатори умов місцезростання. Класики лісівничої науки (Г.Ф.Морозов, М.К.Турський, П.С.Погребняк) запропонували шкали вибагливості деревно-чагарникових порід до ґрунту і вологи, які можна використати як індикатори для визначення типів (табл.15, рис.7).

Особливими індикаторними властивостями володіють також види трав’яного, мохового та лишайникового покриття, для яких можна побудувати аналогічні екологічні фігури (рис.8).

Отже, лісові рослини є надійними екологічними індикаторами. Інколи вважають, що найкращим індикатором умов середовища є біоценоз, а не окремі ознаки ценозу. Проте такому твердженню можна заперечити, піддаючи перевагу окремим ознакам ценозу. Чому? Насадження, як єдине ціле, часто-густо затушовує для лісівника багато істотних сторінок умов місцезростання. Так, під зімкнутими буковими, ялицевими і смерековими насадженнями внаслідок недостатнього освітлення живе надґрунтове покриття часто зникає. У суборових типах у результаті зміни порід зникає орляк, зіновать, дрік красильний та інші світлолюбні супутники сосни – прекрасні індикатори типових ґрунтів у цих умовах. В інших випадках, на багатих ґрунтах лісостепових дібров під зімкнутим наметом соснових чи смерекових посадок появляються супутники сосни ‒ зелені мохи і грушанки, але це засвідчує тільки про якість підстилки, а не ґрунту.

Щоб користуватися індикаторами, потрібно мати різнобічні знання в галузі екології і біології. Найбільш важливими лісовими індикаторами, за якими можна синтетично судити про клімат, родючість і зволоження ґрунту, є деревні породи. Сосна свідчить про бідні, ясен ‒ про багаті ґрунти, кедр і модрина вказують на холодний клімат, вільха чорна ‒ про вологі і заболочені ґрунти і т.д. Однак деревні індикатори не завжди чутливі по відношенню до багатьох особливостей середовища. Найбільш чутливі представники живого надґрунтового покриття.

Індикаторами в фітоекології називають не тільки власне рослинні види, а також характерні в екологічному відношенні їх властивості: наявність або відсутність їх у складі ценозу та його ярусів, рясність, зустрічність, продуктивність, ступінь розвитку, життєвість, поновлюваність, хід сукцесій і т.д. Наприклад, відсутність сосни в природних корінних насадженнях є одним із цінних індикаторів дібров, так як і відсутність дуба вважається надійним індикатором борів.

Роль трав’яних рослин по-різному характеризує лісорослинні умови і вони виступають в різних аспектах. У типологічному плані виділяють такі групи рослин:

- характерні види – це рослини-індикатори, які властиві окремим типам і не зустрічаються в інших;

- постійні види – це такі види, які зустрічаються в даному типі більше 50%;

- панівні види − ті види, які переважають над іншими;

- випадкові види − види, які випадково потрапили на ділянку.

Рис. 7. Екологічні ареали типотвірних порід України

1 − дуб звичайний	6 − сосна звичайна
2 − дуб спільний	7 − вільха чорна
3 − лісовий	8 − вільха сіра
4 − ялиця біла	9 − вільхи зелена
5 − смерека	10 − сосна гірська

Рис. 8. Екологічні ареали важливіших рослин-індикаторів

~~~~~~~~~~ – оліготрофні ксерофіти:Cladonia, Cetraria, Thymus serpyllum, Helichrisum arenarium, Sedum acre, Polytrichum poliferinum, Arvtaslaphyilas uva-ursi та інші;

‒‒‒‒‒‒‒‒‒‒‒ – оліготрофні мезофіти: Vaccinium vitis-idaea, Polytrichum juniperinum, Pleurozium Schreberi, Dicranum undulatum та інші;

‒ ‒ ‒ ‒ ‒ ‒ ‒ ‒ – оліготрофні мезогігрофіти: Vaccinium myrtillus, Molinia coerulea, Potytrichum commune, Nardus stricta та інші;

========== - – оліготрофні гігрофіти: Oxycoccus palustris, Vaccinium uliginosum, Ledum palustre, Andromeda polifolia, Sphagnum sp. та інші;

οοοοοοοοοοο – мезотрофні ксерофіти: Koeleria glauca, Stipa Johannis, Kochia arenaria, Potentilla arenaria, Festuca sulcata, Sedum maximum та інші;

·‒·‒·‒·‒·‒·‒·‒· -мезотрофні мезофіти: Pteridium aquilinum, Genista tinctoria, Pirola secunda, Campanula persicifolia, Majantemum bifolium та інші;

‒|‒|‒|‒|‒|‒|‒|‒ – мезотрофні мезогігрофіти: Lysimachia vulgaris, Potentilla erecta, Dryopteris spinulosa;

XXXXXXXXXX -мезотрофні гігрофіти: Caltha palustris, Menyanthes trifoliata, Peucedanum palustre, Commarum palustre, Calamagrostis canescens та інші;

ΟΟΟΟΟΟΟΟOO -мегатрофні ксерофіти: Carex Michelli, C. pediformis, Melica picta, Viola hirta, Galium rubioides та інші;

ΔΔΔΔΔΔΔΔΔ -мегатрофні мезофіти: Asarum europaeum, Sanicula europaea, Stellaria holostea, Asperula odorata, Aegopodium podagraria, Pulmonaria officinalis, Dryopteris filix-mas та інші;

□□□□□□□□□□ -мегатрофні гігрофіти: Athyrium filix-femina, Ranunculus repens, Filipendula ulmaria, Impatiens noli-tangere, Chrysosplenium alternifolium та інші.

Наведемо приклади практичного використання рослинності при визначенні типологічних одиниць. Ділянка характеризується такими лісівничими показниками.

Склад деревостану 7Бк1Д1Г1Кл + Яс,Іл; вік − 100р.; бонітет − Іа, висота н.р.м. − 700 м; ґрунти − бурі лісові суглинкові потужністю 100-120 см; місцеположення – ПнЗ:20°

У даному випадку використаємо тільки рослинність, як керівну ознаку (табл.16).

Перейдемо до типологічного аналізу рослин, визначаючи належність ділянки до відповідного трофотопу і гігротопу, що є найбільш відповідальним на даному етапі. Отже, віднесення ділянки до суборів (В) відпадає, тому, що тільки окремі види рослинності (бук, дуб, квасениця) можуть зустрічатись у цьому типі лісорослинних умов. Залишаються сугруди (С) і груди (D). Право залишається за грудами (D), тому що присутність ясена та ільма засвідчує про багаті умови місцезростання, а такі види рослин, як копитняк, зубниця і переліска можуть зустрічатися крім грудів, тільки у сугрудуватих підтипах. Крім цього, відсутність чорниці, орляка, грушанок підтверджує віднесення ділянки до грудів.

Таблиця 16. Екологічний аналіз рослин

Назва рослин	Характерні для:
	трофотопів	гігротопів
Бук лісовий	(В), С, D	2, 3, 4
Дуб звичайний	(В), С, D	1, 2, 3 (4)
Граб	С, D	2, 3,
Ясен	D	2, 3
В’яз гірський	D	2, 3, 4,
Ліщина	С, D	2, 3, 4
Бузина чорна	С, D	3, 4
Бересклет європейський	С, D	2, 3, 4
Копитняк європейський	(С) D	2, 3
Зеленчук жовтий	С, D	2, 3 (4)
Осока волосиста	С, D	2, 3
Плющ звичайний	D	2, 3
Лілія лісова	С, D	2, 3
Зубниця залозиста	(С) D	2, 3
Квасениця звичайна	В, С, D	3, 4
Переліска багаторічна	(С) D	(2) 3,4
Щитник чоловічий	С, D	2, 3 (4)
Безщитник жіночий	С, D	3, 4
Розрив-трава звичайна	С, D	3, 4 (5)

Примітка: У дужках вказані трофотопи або гігротопи , в яких даний вид зустрічається рідко або у відповідних підтипах за трофністю чи зволоженням.

За умовами зволоження сухі та сирі типи автоматично виключаються. Перевагу доцільно віддати вологому гігротопу, так як усі види зустрічаються у ньому, а наявність типових мезогігрофітів (квасениця, безщитник жіночий та розрив-трава) дають нам підставу підтвердити згадане міркування.

Таким чином, описана ділянка за типологічним (екологічним) аналізом рослинності належить до вологого груду (D3).

Наступна стаття

Джерело: Герушинський З.Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник – Львів: видавництво “Піраміда”, 1996. – 208с.