НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН УПРАВЛІННЯ БАСЕЙНОМ Р. ТИСА – УКРАЇНА. ГІДРОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ.
 |
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій” |
2. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВОГО БАСЕЙНУ ТИСИ
2.1 Опис річкового басейну
2.1.7 Гідрологічний режим
Спостереження за гідрологічним режимом річок басейну Тиси здійснюються на 46 гідрологічних постах, 30 з яких працюють в автоматичному режимі. Середня тривалість спостережень за всіма гідрологічними характеристиками сягає понад 50 років. Витрати води вимірюють на 19 гідрологічних постах.
Поверхневий стік річкового басейну Тиси на території України формують Чорна і Біла Тиса, праві притоки – річки Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, які впадають безпосередньо в Тису, та річки Уж і Латориця, які впадають в річки Лаборець і Бодрог на території Словацької Республіки, а остання в Тису вже на території Угорщини. Транзитний поверхневий стік надходить з території Румунії: ліві притоки Вішеу (Вищій), Іза, Сапінце та Угорщини – річка Тур. На території Словаччини беруть свій витік праві притоки Ужа річки Улічка та Убля (Ублянка). Крім того, з території Угорщини надходить поверхневий стік з Берегівської осушувальної системи.
Величини середнього багаторічного стоку річок Закарпаття представлені в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 Середній багаторічний стік річок басейну Тиси [1]
| Річка | Площа водозбору в межах України/загальна, км2 | Довжина в межах України / загальна, км | Середня витрата води, м3/с |
| Тиса (Вилок) | 11300/157 186 | 265/966 | 230,0 |
| Чорна Тиса | 567 | 50 | 13,1 |
| Біла Тиса | 489 | 26 | 14,5 |
| Тересва | 1220 | 56 | 34,4 |
| Теребля | 750 | 91 | 14,3 |
| Ріка | 1240 | 92 | 43,0 |
| Боржава | 1360 | 106 | 20,8 |
| Латориця | 2900/7680 | 144/191 | 36,0 |
| Уж | 2010/2750 | 106/133 | 29,3 |
Внутрірічний режим стоку. Для характеристики внутрірічного розподілу стоку прийняті наступні сезони: весна (III-V), літо – осінь (IV-XI), в тому числі осінь (IX-XI), та зима (XII-II). Відмінною особливістю внутрірічного розподілу стоку в басейні Верхньої Тиси є зменшення зимового стоку за висотою. Значна частина твердих атмосферних опадів переходить в весняний або літній сезони. Цим пояснюється більш інтенсивне зростання стоку в літньо-осінній сезон. Більша частка весняного стоку припадає на квітень (18%) і травень (17%), а в цілому на весну припадає 40% річного стоку (табл.2.7). На літній сезон припадає 24% стоку, причому найбільший стік спостерігається в червні (11%). Так як на талі води накладаються дощові паводки, то за весняно-літній період стікає 66% річного стоку, а на осінній сезон припадає лише 19%. Зима є сезоном, на який припадає найменша доля річного стоку – 15%. В цей сезон спостерігається і найменший місячний стік. Але для річок Боржава, Латориця і Уж характерним є переважання частки зимового стоку над осіннім (табл.2.4).
Внутрірічний режим стоку річок цього басейну характеризується проходженням паводків у період з березня по серпень. У маловодні роки високі паводки іноді спостерігаються восени й навіть узимку. У зв’язку з такою складністю режиму стоку річок визначення меж сезонів є досить умовним, тому що паводки, що спостерігаються протягом усього року, ускладнюють виділення меженного періоду.
Максимальний стік. Паводки на річках басейну формуються атмосферними опадами, які тут бувають часто (165-175 днів). Однак формування паводків починається тоді, коли сума опадів перевищує 20 мм за добу. При дуже інтенсивних зливах, під час яких випадає понад 100 мм опадів, паводки набувають катастрофічного характеру. Тоді рівні води на гірських ділянках піднімаються на 2-4 м, на передгірних – на 5-6 м, а на р. Тиса – на 6,5-9,5 м. Одночасно відбувається швидке скидання паводкових вод з гірських водотоків до річкових долин, де відбувається значне затоплення площ – смугою шириною від 15-60 м в гірській зоні, 115-500 м в передгірській зоні, а на рівнині зона затоплення збільшується до 2500 м. Значні похили місцевості зумовлюють саме швидкоплинні паводки, під час яких підйом рівнів води досягає 1,5-2,5 м за 3-4 години.
Аналіз багаторічних даних спостережень за кількістю опадів та гідрологічним режимом у басейні р. Тиса засвідчує, що найвищі підйоми рівнів та витрати води характерні для осінньо-зимових паводків. Частка цих паводків складає в середньому 20-30% від кількості паводків, що формуються протягом року.
Крім паводків змішаного походження, які мають місце в холодний період року, є паводки теплого періоду (квітень – листопад), які відбуваються унаслідок раптових сильних злив або облогових дощів.
Для аналізу максимального стоку за паводки і водопілля було проаналізовано ряди даних стокових постів з 1956 по 2004 рр. За методикою СНіП 2.01.14-83, було обраховано максимальні шари стоку за водопілля і паводки заданої забезпеченості, що наведені в Додатках 1 і 2.
Мінімальний стік. Мінімальні витрати води спостерігаються як в теплий, так і в холодний період року. Перший мінімум фіксується у вересні-жовтні і пов’язаний з різким зменшенням опадів, другий формується в січні-лютому, коли відсутній поверхневий стік і вичерпуються запаси підземних вод. На гірських річках басейну стійка літня межень спостерігається у 20 % випадків, а стійка зимова межень – у 40% випадків. Початок літнього меженного періоду припадає на червень – липень, закінчення цього періоду спостерігається на початку листопаду. Середня тривалість літнього меженного періоду складає 100 – 160 днів. Закінчення зимової межені на річках басейну припадає на лютий – березень. Середня тривалість зимового меженного періоду становить від 45 до 80 днів.
Мінімальні витрати води річок басейну Тиси різної забезпеченості наведено у Додатку 3.
За характеристики мінімального стоку приймаються середньомісячні (30-добові періоди з найменшим стоком) та мінімальні середньодобові витрати в літньо-осінній та зимовий періоди. Мінімальні середньомісячні витрати переважно 95% забезпеченості є розрахунковими при проектуванні гідроелектростанцій, водосховищ, ставків, а мінімальні середньодобові витрати 95% забезпеченості – при проектуванні споруд для водопостачання населених пунктів і промислових підприємств.
Таблиця 2.4 Внутрірічний розподіл стоку (за місяцями та сезонами) річок басейну Тиси , %
| Річка-пост | Місяці | Сезони | ||||||||||||||
| I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | IX | X | XI | XII | Зима | Весна | Літо | Осінь | |
| Тиса – м. Рахів | 4,3 | 4,5 | 7,8 | 16,9 | 16,1 | 10,8 | 8,9 | 6,4 | 5,9 | 5,5 | 6,7 | 6,2 | 15 | 41 | 26 | 18 |
| Тиса – смт. Вилок | 6,0 | 7,4 | 10,9 | 16,1 | 12,2 | 9,0 | 7,8 | 5,4 | 5,0 | 5,3 | 7,0 | 7,9 | 21 | 39 | 22 | 17 |
| Чорна Тиса – смт. Ясіня | 3,6 | 4,0 | 7,6 | 17,3 | 16,3 | 10,8 | 9,3 | 6,9 | 6,8 | 5,8 | 6,2 | 5,5 | 13 | 41 | 27 | 19 |
| Біла Тиса – с. Луги | 4,3 | 4,2 | 6,3 | 15,2 | 17,7 | 11,4 | 9,7 | 7,1 | 6,7 | 5,8 | 5,6 | 5,8 | 14 | 39 | 28 | 18 |
| Тересва – смт Усть-Чорна | 4,4 | 4,3 | 7,0 | 18,0 | 14,8 | 9,5 | 8,5 | 6,4 | 6,2 | 6,5 | 7,8 | 6,6 | 15 | 40 | 24 | 21 |
| Теребля – с. Колочава | 4,6 | 5,3 | 9,8 | 15,6 | 12,4 | 11,6 | 10,1 | 7,1 | 6,5 | 5,4 | 5,8 | 5,9 | 16 | 38 | 29 | 18 |
| Ріка – м. Хуст | 4,6 | 5,3 | 9,9 | 15,5 | 12,3 | 11,5 | 10,1 | 7,1 | 6,5 | 5,4 | 5,9 | 6,0 | 16 | 38 | 29 | 18 |
| Боржава – смт Довге | 8,3 | 9,4 | 13,2 | 14,3 | 9,2 | 8,0 | 6,8 | 4,5 | 4,1 | 5,3 | 7,2 | 9,6 | 27 | 37 | 19 | 17 |
| Латориця – м. Чоп | 8,3 | 10,9 | 15,2 | 14,6 | 8,3 | 6,5 | 6,4 | 4,4 | 3,8 | 5,3 | 7,1 | 9,2 | 28 | 38 | 17 | 16 |
| Уж – м. Ужгород | 7,9 | 10,4 | 16,6 | 15,8 | 7,6 | 6,5 | 5,8 | 3,1 | 3,3 | 5,1 | 7,4 | 10,5 | 29 | 40 | 15 | 16 |
[1] Розрахунки стоку були проведені за період з 1956 по 2004 рр.
Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”
Коментувати