НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН УПРАВЛІННЯ БАСЕЙНОМ Р. ТИСА – УКРАЇНА. ҐРУНТИ.
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій” |
2. ХАРАКТЕРИСТИКА РІЧКОВОГО БАСЕЙНУ ТИСИ
2.1 Опис річкового басейну
2.1.4 Ґрунти
Завдяки певній літологічній неоднорідності ґрунтотворних порід, висотній диференціації рельєфу, особливостям кліматичних умов та ярусності рослинного покриву в басейні Тиси відмічається значна різноманітність та специфічність ґрунтового покриву.
В басейні на низинній території переважають різновиди дерново-підзолистих ґрунтів; на гірській території – бурі гірсько-лісові та лучно-лісові, на заплавних терасах річок залягають лучні та лучні глейові ґрунти.
У межах гірської частини території чітко відслідковується вертикальна диференціація ґрунтів. У високогірному ярусі поширені гірсько-лучно-буроземні ґрунти на висотах від 1100-1200 м; на безлісих ділянках – полонинах поширені дерново-буроземні ґрунти.
Більш пологі гірські схили вкриті суглинковими буроземно-підзолистими ґрунтами. На пологих схилах та в річкових долинах формуються лучно-буроземні ґрунти.
Закарпатська низовина вкрита дерново-опідзоленими глеюватими і глейовими або бурими глейовими ґрунтами.
В долинах річок Боржави і Іршави переважають болотно-глейові і лучно-глейові ґрунти. У верхів’ях річок Ужа, Латориці, Ріки сформувались світло-бурі лісові ґрунти, а у верхів’ях Боржави, Тереблі, Тересви, Чорної і Білої Тиси – бурі гірсько-лісові ґрунти. Домінуючим типом ґрунтів у нижній течії рр. Уж, Латориця і Боржава є дерново-опідзолені оглеєні ґрунти.
Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”
Коментувати