До змісту

ДРОЗДОВІ − TURDIDAE. У межах обстеженої частини України об’єднують 17 видів: дрозди − горобинник, деряба, співочий, білобровий, чорний, білозобий та кам’яний; камінки звичайна і плясуня; чекани луговий і чорноголовий; горихвістки звичайна і чорна, соловейки західний і східний; синьошийка; малинівка.

Дрізд чикотень (горобинник) − Turdus pilaris subpilaris Brehm. На Україні − вид північних районів Полісся і Волині. На решті території, у тому числі й Поділлі, вважається прольотним. Ареал дрозда-горобинника в західних областях республіки розширився у південному напрямі. Ф. И. Страутман (1959) зареєстрував гніздові колонії у Львівській, Івано-Франківській; І. В. Марисова і К. А. Татаринов (1961) − Тернопільській; І. Ф. Андреев (1953), О. М. Клітін (1959) − у Чернівецькій областях. У долині р. Великого Серету біля с. Калинівки Чернівецької області 29. VII 1951 р. виявлено гніздо горобинника з трьома вже опіреними пташенятами. 6. V 1957 р. і 14. V 1958 р. у лісі біля с. Вілії Тернопільської області виявлено гнізда, які були розміщені осібно, а не в колонії, як звичайно. 6. IV 1961 р. дроздів знайдено в заплаві р. Ікви біля с. Млинівців Тернопільської області. Отже, дрізд чикотень тепер гніздиться не лише на Поліссі, а й у південних районах Поділля і Прикарпаття. В Українських Карпатах (долини річок Пруту, Лімниці, Стрия) трапляється на висоті 1300 м над рівнем моря. Під час теплих зим 1958 − 1959, 1966 − 1967 рр. на околицях міст Кременця і Львова цих птахів бачили в грудні. Зимують на півдні Поділля і на Паннонській рівнині (Кучеренко, 1953). Живляться ягодами шипшини, плодами малини, чорниці, бузини, дикого винограду, жуками, мурашками, гусеницями, черв’яками та іншими безхребетними.

Дрізд співочий − Turdus ericetorum philomelos Brehm. Типовий вид роду Turdus весняно-літнього аспекту західноукраїнської авіфауни. У межах Волино-Поділля та Прикарпаття вперше птахи з’являються у березні. У м. Кременці вони відзначені 10. IV 1955 р., 24. III 1956 р., 27. III 1957 р., 2. IV 1958 р., 26. III 1959 р., 30. III 1960 р.; в середньому − 25. III. Такі ж строки прильоту на Полісся, що видно з (рис. 23) спостереження в 1967 − 1968 рр. на трьох постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області. Гніздиться у різних лісних масивах. Гнізда в’є на деревах, на Волинському Поліссі переважно на соснах, кущах, низько над землею. Протягом року на околицях міст Кременця і Львова (Погулянка) відзначено дві кладки. У першій кладці 3 − 4, інколи 2 яєць, у другій − до 5. Перші кладки на Поділлі зареєстровані на початку другої декади травня, а другі − в кінці червня. На Поліссі перші кладки в 1970 р. ми знаходили 26. IV 1969 р. − 4 яйця; 2. V, 14. V 1969 р. − по 3; 10. V 1969 р. − 4. Осінній переліт затягується до кінця жовтня, а інколи до листопада. Раціон їжі (аналіз вмісту п’яти шлунків) складається з довгоносиків, травневих хрущів, клопів, гусениць золотогуза, ягід калини, горобини, терну.

Рис. Облік чисельності співочого дрозда в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Дрізд чорний − Turdus merula merula L. Найчисленніший і синантропний представник роду Turdus. Відбувається процес приживання чорних дроздів на окультуреному ландшафті та їх адаптація у напрямку доместикації. Одним з доказів цього є будування гнізд з незвичного матеріалу. Так, наприклад, у травні 1972 р. пара чорних дроздів звила гніздо на гілці липи на висоті 2,3 м над землею у садку по вул. Поморській, № 7 у Львові, яке в основі мало папірці, фольгу з цукерок та сигарет. Лоток був сплетений з минулорічної трави. За спостереженнями П. Р. Третяка, самка насиджувала яйця, з яких вивелись пташенята. На заході України немає лісового масиву, чагарників, міських парків, де б у весняно-літній період не було цих птахів. В Українських Карпатах трапляються від річкових долин до криволісся включно (1700 м над рівнем моря). Під час теплих зим їх регулярно можна бачити у південних районах Поділля і навіть у Львові (парки Залізні води, Стрийський, дендропарк на вул. Кобилянській, Погулянка). Чорні дрозди, яких бачили в зимовий період на обстеженій території, належать до північних популяцій (прибалтійської, білоруської), що мігрують з районів свого гніздування на південь і затримуються на заході України. У цьому випадку має місце широтне зміщення на південь популяцій, які гніздяться на півночі. Під час холодних багатосніжних зим на Поділлі і Прикарпатті їх немає, але на Закарпатті є завжди. На Волинському Поліссі (м. Ковель) звичайно прилітають у кінці березня (в середньому 24 березня), рідше − у перших числах квітня, а відлітають у кінці листопада. Повні кладки знаходили в середині травня. Наприклад, в урочищі Гниле Озеро Кременецького району Тернопільської області 15. V 1961 р. у грабово-липовому лісі виявлено гніздо з 5 яйцями, а 17. V того ж року в тому ж урочищі − гніздо з 4 яйцями. У Пнівнівському лісництві Волинської області кладки зареєстровані у 1969 р.: 10. V − 3 яйця, 18. V − 5, у 1970 р. − 21. V чотири кладки з 3 і 5 яйцями. Особливо багато гнізд знайдено нами у Сихівському та Винниківському лісах під Львовом у 1953 − 1955 та у 1970 − 1972 рр. і у Пнівнівському лісництві Волинської області у травні − червні 1967 − 1970 рр. Гнізда розміщують низько − біля комля дерева (найчастіше вільхи), над пеньками в кущах, на землі в рівчаках під навислою дерниною. У парках та садках Львова − вище, на висоті 2 − 3 м над землею. У кінці червня − на початку липня − друга кладка. Зльотки чорних дроздів звичайні з червня по серпень. У шлунках цих птахів виявлено ягоди черешні, малини, суниці, чорниці, калини, насіння еспарцета, горішки бука, граба, липи, кісточки винограду, уховертки, жужелиці, довгоносики, мурашки, гусениці метеликів, дощові черв’яки та інші безхребетні.

Дрізд білозобий (гірський) − Turdus torquatus alpestris Brehm. Типовий житель карпатського високогір’я, спостерігається біля верхньої межі букового або смереково-ялицевого лісу, а також у поясі карпатського криволісся (висота 1400 − 2000 м над рівнем моря). У другій половині літа утворюють значні зграї. Так, наприклад, 26 − 28. VII 1972 р. біля оз. Несамовитого (Чорногора) у заростях жерепа на чорничнику ми бачили зграю, в якій було не менше 30 − 40 птахів. Зрідка спускається у передгір’я. Протягом багаторічних досліджень (1949 − 1972 рр.) ми бачили цих дроздів між м. Надвірною і Ділятином, у районі сіл Маняви, Старуні, поблизу м. Трускавця. Птахи тримаються заростів ялівця і біля м. Надвірної, гніздяться у смерековому лісі, який вкриває схили гір на правому березі р. Бистриці Надвірнянської, в урочищі Скит на березі р. Манявки. У Чорногорах з’являються навесні в кінці березня (27. III 1959 р., Квасівський Менчул) − на початку квітня. Відліт − з другої половини вересня і триває майже місяць. Найчисленніший на узліссях біля тваринницьких ферм, де пара від пари гніздиться на відстані до 100 м. За І. В. Марисовою та Д. В. Владишевським (1961), середня чисельність на 100 га карпатських смеречників − 20 − 30 пар, в бучинах − 10 − 20 пар. Біоцикл розмноження такий, як і у чорного дрозда. Гнізда в’ють на буреломних пеньках, у буковому молодняку. Кладка − у кінці квітня − травня. Ранніх пташенят помічено 12. V, виліт їх з гнізда − на 14-й день, що масово починається у кінці травня.

У кормовому раціоні переважають дощові черв’яки, личинки гнойовиків. Споживають багатоніжок, а восени − ягоди чорниці, малини, черемхи, горобини тощо.

Дрізд кам’яний − Monticola saxatilis L. Вважали, що це птах рівнин, але 24 − 27. IV 1966 р. Д. В. Владишевський (1968) виявив три особини цього дрозда на висоті 1100 − 1200 м над рівнем моря серед кам’янистих розсипищ у Різарнянському лісництві Івано-Франківської області. Усі три самці активно токували. Поява кам’яних дроздів у Карпатах є наслідком зміни ландшафтів, що виявляється у змиві грунтів на ділянках суцільних вітровалів. Ці місця перетворюються у кам’яні розсипища, порослі березою. Тут і тримаються ці дрозди.

Камінка звичайна − Oenanthe oenanthe oenanthe L. Характерні місця заселення − круті, позбавлені рослинності, оголеності в Кременецьких горах, на Толтровому кряжі, або Медоборах, Хотинській височині, Берегівському горбогір’ї, відрогах Карпатських гір у верхній течії Пруту, Чорного та Білого Черемоша, береги річкових долин Дністра, Серета, Стрипи, Ничлави, Збруча, Смотрича, Жванчика. У травні − червні 1962 − 1966 рр. відмічена на схилах Говерли. Камінку можна побачити там, де є будь-які нагромадження каміння вздовж шосейних доріг, на великих будовах, у кар’єрах. Отже, екологічні умови є причиною наявності цього птаха у тому чи іншому районі. Приліт − на початку квітня, а коли зима затягується, то в кінці цього місяця. Відліт − у вересні. Гніздовий період припадає на травень − червень. За цей проміжок часу деякі пари виводять пташенят двічі. В урочищі Калинівка Кременецького району Тернопільської області 17. V 1957 р. знайдено гніздо з 6 яйцями. Біля с. Онута Чернівецької області 25. VI 1953 р. бачили пару дорослих птахів з чотирма пташенятами, які вже літали.

Живляться кониками, черепашками, жужелицями, довгоносиками,, короїдами, мурашками та іншими безхребетними. Інколи в раціоні є насіння бур’янів, виноград.

Горихвістка звичайна − Phoenicurus phoenicurus phoenicurus L. Звичайний птах літнього аспекту західноукраїнської орнітофауни. Прилітає у другій половині квітня. В околицях м. Кременця приліт її за багато років в середньому припадає на 13 квітня. Осінній відліт у Львові починається на початку вересня. У Карпатах доходить до висоти 1200 м над рівнем моря. Гніздиться поблизу людських осель, на узліссях мішаних лісів, у садках, парках, а в Закарпатті − на виноградниках. У с. Чорнівці Чернівецької області 24. V 1948 р. в дуплі на висоті 3,5 м знайдено кладку з 6 яйцями. Нами у Ворохті 4. V 1968 р. за карнизом будинку виявлено гніздо з 3 яйцями, а 27. V 1971 р. у Львові − з 4. У Закарпатті відзначено дві кладки протягом літа. Живиться листоїдами, довгоносиками, короїдами, клопами, двокрилими, гусеницями метеликів.

Соловейко східний − Luscinia luscinia L. З’являється на Волинському Поліссі, Поділлі та Прикарпатті в першій декаді травня. У м. Кременці зареєстрований 5. V 1955 р., 28. IV 1956 р., 2. V 1957 р., 3. V 1958 р., 2. V 1959 р., 4. V 1960 р., а у Львові − 2. V 1967 р., 30. IV 1958 р., 8. V 1969 р., 5. V 1972 р. Характерний представник літньою аспекту західноукраїнської орнітофауни. Чисельність у цей період висока. У лісі біля с. Сапогова Тернопільської області у першій декаді травня 1961 р. можна було одночасно чути спів близько 20 самців. Враховуючи, що площа Сапогівського лісу не перевищує 15 га, густота заселення соловейками відповідних угідь висока. Улюблені місця − мішані деревні насадження з густим підліском, кущі. 8. V 1965 р. в кущах посеред кар’єру Роздольського сірчаного комбінату виявлено гніздо з 2 яйцями. Біля с. Лішні Тернопільської області 16. VI 1958 р. і 20. V 1966 р. знайдено гнізда з 4 і 5 яйцями. У Прикарпатті гнізда зареєстровані в кінці травня − на початку червня. У кладці 4 − 5 яєць. Живляться прямокрилими, клопами, жужелицями, листоїдами, мурашками, гусеницями метеликів, двокрилими.

Малинівка (вільшанка) − Erithacus rubecula rubecula L. Численний вид весняно-літньої авіфауни заходу УРСР. У північних районах Поділля (м. Кременець) прилітають між 22. III − 3. IV. Середня дата прильоту 28. III (1956 − 1960 рр.). Заселюють подільські лісові масиви, які перетяті яругами зі струмками й болітцями, кущі біля водойм, карпатські ліси, поліські ольси. В Українських Карпатах досягають 1600 м над рівнем моря. Осінній відліт триває з кінця вересня до початку листопада і залежить від погодних умов. 18. V 1961 р. у Прикарпатті ми виявили гніздо з 4 насидженими яйцями. У травні − червні 1962 − 1968 рр. гнізда знайдено біля сіл Страдча, Олексіївки, Квасів, смт. Ворохти. У Пнівнівському лісництві Волинської області 18. V 1969 р. О. М. Охрімчук виявила два гнізда вільшанки з 6 та 4 яйцями і в кожному з них було по яйцю зозулі. Гніздовий біоцикл, як правило, пов’язаний з травнем. Гнізда влаштовують біля струмків, між коріннями повалених дерев або під дерном, який звисає (урочища Сирилівка та Ситне біля с. Квасів Закарпатської області, урочище Техур біля с. Олексіївки Волинської області, Личаківське кладовище у Львові). Живиться комахами, листоїдами, гусеницями метеликів, павуками, клопами. Зрідка в їх шлунках знаходили насіння рослин, зокрема еспарцету.

ТИНІВКОВІ − PRUNELLIDAE. На заході УРСР є два види − тинівка лісова і альпійська.

Тинівка лісова − Prunella modularis modularis L. Зареєстрована в Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, на околицях Львова. Звичайна у гірсько-карпатській зоні. Весняний приліт − в кінці березня. Відліт − у вересні. Гнізда влаштовує у кущах ялівцю, на молодих смереках .та ялицях. Гніздо в’є з моху й лишайників. Нам неодноразово доводилося знаходити гнізда цих птахів у горах. Гніздо з 4 яйцями 6. VI 1956 р. виявлено на ялівцю на північно-західному схилі г. Пієтрос. 16. V 1959 р. в урочищі Сирилівка знайдено гніздо з 5 яйцями, а на Квасівському Менчулі у той же день − гніздо з 4 яйцями. Молодих птахів бачили у червні.

КРОПИВНИКОВІ − TROGLODYTIDAE. На обстеженій території УРСР об’єднують два види − кропивник європейський, оляпка.

Кропивник європейський (волове очко) − Troglodytes troglodytes troglodytes L. Осілий гніздовий вид птахів. Численний у Прикарпатті та Українських Карпатах. Цього птаха ми спостерігали у лісових насадженнях вздовж р. Лютьми в Кременецькому районі Тернопільської області, у смерекових лісах вздовж р. Бистриці Надвірнянської, у Моршинському лісі Львівської області, в с. Вишкові та поблизу смт. Ворохти Івано-Франківської області, біля с. Олексіївки Волинської області. Дуже багато їх на р. Дземброні поблизу смт. Верховина Івано-Франківської області. Улюбленою стацією цього птаха є лісові річки, гірські струмки з нагромадженнями сушняка і густим підліском по берегах. Гніздиться в старих трухлявих пеньках, під стовбурами повалених дерев, у проваллях, серед каміння. У буковому лісі біля полонини Шешул у травні 1961 р. гніздо кропивника виявлено на стовбурі похиленого явора. У другій половині липня з’являються молоді птахи. Повні кладки − з 6 − 7 яєць. Живиться клопами, гусеницями метеликів, довгоносиками, короїдами.

Оляпка − Cinclus cinclus aquaticus Bechstein. Осілий вид карпатської авіфауни. У різні періоди року ми бачили її на ріках Лімниці, Білій і Чорній Тисі, Пруту, Опорі, Черемоші, Шопурці, Боржаві, Ріці та різних ручаях (Варі, Васкулі, Кевеліві, Осі та ін.). Не виключена поява оляпки у Богородчанському районі Івано-Франківської області біля сіл Старуні, Маняви, м. Стрия Львівської області. М. В. Шарлемань (1937) висловлює думку, що оляпка може гніздитися у Наддністрянському зоогеографічному районі. Наші дослідження у 1956 − 1972 рр. не підтвердили поширення оляпки на Поділлі. У шлунку птаха здобутого 19. XI 1967 р. поблизу с. Кушниці Закарпатської області, виявлено залишки ручайника і луску риби.

ЛАСТІВКОВІ − HIRUNDINIDAE. На Поділлі і Прикарпатті об’єднують три види: сільську, міську та берегову ластівок.

Ластівка сільська − Hirundo rustica rustica L. У літньому аспекті західноукраїнської орнітофауни − домінуючий вид. Звичайна на карпатських полонинах. З’являється на Волинському Поліссі та Поділлі у другій половині квітня (в середньому 17 квітня). Навіть холодної пізньої весни 1963 р. ластівок бачили 16 квітня (м. Львів, Шевченківський гай). Відлітають у кінці вересня, збираються у великі зграї, які налічують по кілька тисяч птахів. Облік кількості ластівок проводився у квітні − вересні 1967 − 1968 рр. на постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області. З рис. 24 видно, що їх кількість поступово зростає під осінь. Гнізда розташовують під карнизами будинків, балконів, вікон, дверей. У приміщеннях для худоби ліплять гнізда під балками горищ, над яслами і навіть під стійлами худоби. Зрідка колонії птахів розміщені серед скель, у печерах і заглибиних. Протягом гніздового періоду ластівки двічі кладуть по 4 − 5 яєць. Живляться двокрилими, слониками, перетинчастокрилими та іншими комахами.

Ластівка міська − Delichon urbica urbica L. З’являється пізніше, ніж сільська − приблизно 24 квітня. Відлітає у вересні. Типовий синантропний вид. У літній період року домінує у складі орнітофауни населених пунктів. У таких великих містах, як у Львів, Івано-Франківськ, Дрогобич, Чернівці, Ровно, Луцьк, Чортків, Стрий, Коломия та інші, ці птахи влаштовують гнізда на кам’яних спорудах. Інколи карнизи й портали великих будівель «прикрашені» десятками гнізд цих ластівок. Протягом травня − липня мають дві кладки по 3 − 6 яєць. У Карпатах − одну. Живляться, як і сільські ластівки, комахами, яких ловлять у повітрі на льоту.

Рис. Облік чисельності сільської ластівки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Ластівка берегова (щурик) − Riparia riparia гірагіа L. Масові гніздові птахи, селяться колоніями. На території Закарпаття, Волино-Поділля та Прикарпаття з’являються у першій декаді травня. Залежно від погодних умов відлітають у перших числах − середині вересня. Гніздові стації − лесові кручі поблизу водойм або береги річок Горині, Случа, Стиру, Турії та інших. У деяких випадках колонії розташовані в кручах степових ярів. Дуже великі колонії є в селах Борсуках, Плотичі Тернопільської області, Колках Волинської області, Шипоті Чернівецької області, в м. Сарнах Ровенської області. Риють нори глибиною до метра і більше. Діаметр нори − 4 − 7 см. У глибині нора-гніздо вимощене стеблинами сухої трави, соломою, пір’їнами. Дуже часто яйця лежать прямо на ґрунті. У колонії с. Борсуків 8. V 1957 р. розкопано гніздо з 6 яйцями. 23. V 1957 р. розкопано гніздо з 6 яйцями. В одному з гнізд 23. V 1961 р. виявлено 3 яйця. Не виключено, що деякі пари протягом року мають дві кладки. Дорослих пташенят бачили наприкінці червня. Живляться різними комахами, яких ловлять на льоту. Основна їжа складається з дрібних двокрилих.

Tags: птахи, Татаринов К.А.