До змісту

СОРОКОПУДОВІ − LANIIDAE. На досліджуваній території УРСР об’єднують 3 види: сорокопуди сірий, чорнолобий і терновий (жулан). Найвищої щільності влітку досягає жулан.

Сорокопуд чорнолобий − Lanius minor Gmel. Прилітає на Волинське Полісся, Поділля та Прикарпаття у другій половині квітня, а у Закарпатті відзначений у березні. Улюблене місце − ліси паркового типу, окремі групи дерев, алеї вздовж доріг і автострад, міські парки. Лісових масивів уникає. Гнізда влаштовує на ряснолистих деревах. Ми знаходили їх на кленах, тополях, ясенах поблизу сіл Дунаева, Млинівців, Куликова, Білокриниці Тернопільської області.

1. Ф. Андреев (1953) повідомляє про гніздування у селах Садгори, Чернавки, Добринівцях Чернівецької області. Період гніздування припадає на середину травня − початок червня. Наприклад, у с. Млинівцях Тернопільської області 10. V 1961 р. виявлено гніздо з 6 свіжими яйцями. У с. Борсуках тієї ж області 21. V 1967 р. знайдено гніздо з 5 свіжими яйцями, 3. VI 1962 р. в с. Борщівці Тернопільської області − з 5 свіжими яйцями. До складу кормового раціону на Поділлі входять жуки (довгоносики), коники, прямокрилі, метелики. Обстежену територію покидають у другій половині серпня − вересні. Взимку не зареєстровані.

Сорокопуд-жулан (терновий) − Lanius cristatus collurio L. Прилітає у кінці квітня − на початку травня. Протягом травня, червня і липня у більшості з обстежених районів України є найчисленніший і належить до категорії домінантів літнього аспекту західноукраїнської авіфауни. У гори піднімається до 500 − 600 м над рівнем моря. Улюблені місця гніздування − густі чагарникові зарості з терну, дикої груші, малини, бузини, шипшини. Звичайно такі зарості ростуть вздовж доріг, по схилах рівчаків і на узліссі. Гніздуватися починають у кінці травня. Гніздовий період досить розтягнутий, що видно зі спостережень на околицях с. Лішні Тернопільської області: 5. VI 1955 р. виявлено одне, 11. VI 1958 р. − два, 30. V 1958 р. − два гнізда. В усіх випадках у кладках було 6 яєць. Кількість яєць у кладці на Прикарпатті − 5.

У шлунках жуланів, здобутих у травні та червні 1956 р., за І. В. Марисовою (1957), виявлено 26 жуків (з них 19 листоїдів), 3 перетинчастокрилих, 6 коників, 1 метелик. У кінці травня 1970 р. поблизу м. Бібрки ми виявили кущі терену з десятками наколотих хрущів, біля яких сиділи жулани. На Прикарпатті поїдають листогризів, довгоносиків, жужелиць, коників, клопів тощо.

ОМЕЛЮХОВІ − BOMBYCILLIDAE. В обстеженій частині України є один вид − омелюх звичайний.

Омелюх звичайний − Bombycilla garrulus garrulus L. Цей птах буває лише взимку. У Карпатах трапляється до 600 − 700 м над рівнем моря (долини великих річок). Перші особини на півночі Поділля і на околицях Львова з’являються в кінці жовтня − на початку листопада.

Зграйки цих птахів збираються на деревах, вкритих омелою (Viscum album), ягодами якої вони живляться. Об’їдають плоди лип, кленів, ягоди дикого винограду. У Львові, Чернівцях, Дрогобичі можна побачити цих птахів на фасадах великих будинків, зарослих виноградом. Відлітають у кінці лютого − на початку березня. Отже омелюх, як і снігур, − типовий компонент зимового аспекту західноукраїнської авіфауни. О. М. Клітін (1959) у Буковинських Карпатах (с. Конятин Путильського району Чернівецької області) у 1952 − 1955 рр. спостерігав омелюхів на гніздуванні. Птахи живуть у старих смереково-ялицевих лісах. У їх шлунках виявлено ягоди шипшини і омели.

МУХОЛОВКОВІ − MUSCICAPIDAE. У західних областях УРСР об’єднують чотири види: сіра, строката, білошийка і мала мухоловки.

Мухоловка сіра − Muscicapa striata striata Pallas. Прилітає у західні області УРСР у кінці квітня, а інколи і в першій декаді травня (в середньому 26 квітня), коли температура повітря вдень не нижча 20° С і з’являється велика кількість двокрилих комах. Річковими долинами проникає у Карпати до висоти 1100 м над рівнем моря. Улюблені місця гніздування − старі парки, узлісся, посадки. Гніздиться у травні, і протягом вегетаційного періоду двічі виводить пташенят. У зв’язку з цим чисельна у складі пізньолітнього аспекту орнітофауни. Гнізда влаштовує у житлових приміщеннях, сараях, дуплах, інколи на гілках дерев. Живиться комахами. Відлітає у кінці серпня − вересні.

Мухоловка білошийка − Muscicapa albicollis albicollis Temm. У північній частині Поділля один з чисельних лісових птахів. Найбільш звичайна у грабово-дубових лісах і парках. Густота нерівномірна і залежить від характеру біотопу. Наприклад, у мішаному лісі коло с. Лішні Тернопільської області в 1958 р. на площі 3 га зареєстровано 22 пари. Гнізда були розташовані в середньому на відстані 37,5 м одне від одного. Перші птахи на Поділлі (м. Кременець), за І. В. Марисовою (1963), відзначені 22. IV 1955 р., 20. IV 1956 р., 23. IV 1957 р., 26. IV 1958 р., 23. IV 1959 р., 25. IV 1960 р. Середня дата прильоту 23 квітня. Осінній відліт − від середини серпня до другої декади вересня. Гніздуватися починають у травні. Гніздо будують обидва птахи протягом 7 − 12 днів, розміщуючи його у природному дуплі. Інколи використовують порожнини, видовбані строкатим дятлом або повзиком. Звичайно гніздо міститься на висоті 7 − 12 м. Кладка яєць починається у першій декаді травня, але свіжі яйця бачили і 28 травня. Отже, кладки розтягнуті до трьох тижнів і більше. У лісі коло с. Суража Тернопільської області виявлено гніздо 6. VI 1958 р. В кладці буває 7 − 8 яєць. Висиджування − 12 днів. Пташенята з’являються з 29 травня до 10 червня. На 13 − 14-й день вони залишають гніздо і починають самостійне життя. Пташенята живляться гусеницями, совками, дорослими метеликами бояришниці, лимонниці, павуками, перетинчастокрилими. Дорослі птахи (аналіз вмісту 22 шлунків) поїдають гусениць метеликів (77,9% від загальної кількості їжі), серед них таких шкідників, як златогузки, кільчасті шовкопряди, совки, листовертки (Марисова, Холіна, 1959).

СЛАВКОВІ (КРОПИВ’ЯНКОВІ) − SYLVIIDAE. На обстеженій території УРСР, за Ф. Й. Страутманом (1963), є 18 видів, зокрема: вівчарики − ковалик, весняний, жовтобровий, світлочеревий; очеретянки − дроздовидна (велика), ставкова, лугова (бор-сучок), чагарникова та прудка; кобилочки − цвіркун, солов’їна, річкова; берестянка; кропив’янки − рябогруда, садова, чорноголова, сіра, прудка.

Вівчарик-ковалик − Phylloscopus collybitus collybitus Vieill. Влітку в різних деревних насадженнях західних областей України масовий (фоновий) вид. Приліт на Поділля (м. Кременець) зареєстровано 22. IV 1955 р., 14. IV 1956 р., 19. IV 1957 р., 19. IV 1958 р., 18. IV 1959 р., 14. IV 1960 р., 8. IV 1961 р.; в середньому − 16 квітня. Майже в такі ж строки прилітають і на Волинське Полісся (м. Камінь-Каширський). У Карпатах спостерігаються до 1500 − 1700 м над рівнем моря. Улюблене місце гніздування − діброви, насадження паркового типу, садки, кущі. Гніздо влаштовує на землі. У кладці 5 − 6 яєць, які відкладають у травні. Гніздовий біоцикл такий, як і в усіх кропив’янкових. Живиться мухами, гусеницями метеликів, кониками, дрібними жуками. Відлітає на південь у вересні.

Очеретянка дроздовидна − Acrocephalus arundinaceus arundinaceus L. На заході УРСР характерний і найбільш масовий вид очеретянок. Трапляється у заростях макрогідрофільної рослинності Закарпаття, Прикарпаття, Поділля та Волинського Полісся. Представник літнього аспекту авіфауни водно-берегового комплексу. Є на всіх ставках, старицях, озерах. Особливо багато їх на старицях Охаба, Озеро біля с. Нижнів Івано-Франківської області, на водоймах у верхів’ях Південного Бугу у Хмельницькій області. В Українських Карпатах − відсутня. Прилітає в середині квітня. Гніздиться на стеблинах очерету на висоті 30 − 50 см над рівнем води. У повній кладці в травні − червні налічується 5 − 6 яєць. Осінній переліт починається в кінці серпня і триває більше місяця. Живиться насінням спаржі лікувальної, стрілолиста, жужелицями, мурашками та іншими безхребетними.

Пересмішка (берестянка) − Hippolais icterina icterina Vieill. Характерний компонент літньої авіфауни листяних деревних насаджень західних областей України. Навесні прилітають в останніх числах квітня, звичайно − у травні. За численними спостереженнями, на околицях Кременця з’являються 8 − 17 травня. Улюблене місце заселення − парки, садки, рідкі мішані ліси. Гнізда в’є на деревах, майстерно маскуючи їх. У парку педагогічного інституту м. Кременця кладки виявлені 5 і 12 травня 1957 р. У гніздах було по 5 яєць. Гніздовий біоцикл − як і у всіх кропив’янок. Відлітає на південь на початку вересня. Живиться дрібними комахами.

Славка (кропив’янка) чорноголова − Sylvia atricapilla atricapilla L. Найбільш масовий вид кропив’янок, які зареєстровані у Закарпатті, на Волино-Поділлі та в Прикарпатті. Навесні у м. Кременці (Поділля) приліт відзначено 27. IV 1955 р., 19. IV 1956 р., 20. IV 1957 р., 20. IV 1958 р., 21. IV 1959 р., 28. IV 1960 р.; в середньому − 22 квітня. Відлітають на південь у другій половині вересня. В Українських Карпатах заселюють лісовий пояс, доходячи до криволісся. Типова гніздова стація − різні деревні насадження з густим підліском з шипшини, ліщини, бузини, терену та ін. Ми знаходили гнізда на околицях с. Лішні Тернопільської області, на Погулянці у Львові, біля с. Олексіївни Волинської області, у с. Маняві Івано-Франківської області. 2. VI 1959 р. виявлено двоє гнізд з 3 і 4 яєчками, 7. VI 1971 р. − кладка з 3 яєць. Пташенят, які літають, можна побачити в кінці червня − липні. Можливі дві кладки на рік. На Прикарпатті живиться ягодами чорниці, суниці, бузини, клопами, гусеницями метеликів, мурашками тощо. У шлунках птахів, здобутих у травні 1955 р. у районі м. Кременця, були гусениці метеликів, довгоносики, коники, травневі жуки (Марисова, 1957).

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

Tags: птахи, Татаринов К.А.