До змісту

Перші поселенці заснували село на тому місці, де тепер Малий Бичків. Село було невелике, ще й назви не мало. Та коли на село впала чума, то воно майже опустіло: одні повмирали, другі втекли із села.

У селі жив один чоловік, Бабинцем його звали. Той запряг двох молодих бичків, яких ще ні разу до плуга не запрягали, і оборав село. Тому село й назвали Бичковом.

Ті, що втекли із села, заснували собі село на другому місці й теж назвали Бичковом. В обораному селі люди не дуже хотіли селитися — все більше їх будувалося у новому селі. Тому потім і стали називати села Малий Бичків і Великий Бичків.

Як Малий Бичків оборали, то чума в село більше ніколи не приходила. Але люди кожного року держали про всяк випадок молодих незапряганих бичків. Держав бичків кожний ґазда, бо хотілося кожному в час біди оборати село, як Бабинець, і тим своє ім’я прославити. Старих бичків продавали у навколишні села. Так назва Бичків стала відомою і на Рахівщині, і на Тячівщині. Колись і на гербі села був бик.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда