… У давні часи ці гори належали багатому графові. Верховинці змушені були працювати на нього: випасати графських овець і корів, рубати ліс, косити траву.

У графа була красуня-донька Синь. Дівчину звали так тому, що в очах її, здавалося, була зібрана вся синява бездонного карпатського неба.

Одного разу багач вирішив довідатися, як його наймити-лісоруби працюють у горах. Синь попросила батька взяти її з собою. Поки граф перевіряв роботу лісорубів, донька пішла на галявину збирати квіти. Раптом до її слуху долинули чарівні переливи сопілки, і дівчина пішла на ці звуки. На поляні, де випасалися вівці, вона побачила юнака, котрий грав на сопілці.

Помітивши дівчину, юнак перестав грати.

– Хто ти? – здивовано запитав він.

– Я – Синь. Ці ліси і гори належать моєму батькові. А ти хто?

– Я – Вир, пастух графа. Дівчина попросила його заграти ще, і в лісі довго лунали дивовижні мелодії. Під вечір дівчина попрощалася з Виром, пообіцявши навідати його незабаром. Через деякий час граф знову приїхав у ці місця і Синь зустрілася з Виром. Усе було, як і першого разу. Молоді люди покохали одне одного і стали потай зустрічатися. Та лихі заздрісники донесли графові, що його дочка кохає простого пастуха.

Граф заборонив доньці зустрічатися з Виром. Та хіба знайдуться сили, які б перемогли кохання?

Не зупинили Синь заборони батька, не злякали Вира погрози графа. І тоді граф наказав убити пастуха.

Якось сидів Вир на лісовій галявині і грав на сопілці, чекаючи кохану. Графські слуги підкралися й зіштовхнули на нього з високої гори величезний камінь…

Почувши страшну звістку, Синь побігла через гори і ліси до місця загибелі коханого. Обняла дівчина величезний камінь-могилу і гірко заплакала. Дівочі сльози лилися й лилися, поки не затопили всю галявину і саму Синь, утворивши озеро, яке люди назвали Синевир.

Вода в озері синя, як небо над Карпатами, як очі Сині, а острівець серед озера це верхівка каменя-могили Сині і Вира…

Джерело: Науково-популярне видання “Дивовижний край легенд”. Відповідальний за випуск: І.С.Дербак, Ю.Ю.Тюх.

Tags: легенда, озеро Синевир