Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

Для різних людей назва гвоздика не одне й те ж. Для природолюбів — це декоративна рослина із запашними квітками білого, рожевого, червоного кольору, залежно від виду. А для гурманів — це прянощі того ж порядку, що й кориця, імбир. Але гвоздичні дерева належать зовсім до іншої родини. Завдяки схожості висушених пуп’янків, що вживаються як прянощі, із гвіздками вони й названі гвоздикою. А вже трав’яниста гвоздика перейняла свою родову назву від далекої тропічної рослини завдяки схожому пряному запахові.

Багато видів гвоздики настільки поширені, що ми схильні весь рід вважати культурним, а саме слово “гвоздика” асоціюється в нашій уяві з яскравими махровими квітками гвоздики садової: чи то китайської, чи то бородатої, чи ще якоїсь її різновидності. Проте відомо близько трьохсот видів гвоздики дикорослої — на території Європи, Азії, Африки та Північної Америки, з них до сотні видів зростає в нашій країні. В УРСР нараховується до сорока видів, окремі з них зростають лише в Карпатах: на луках, вапнякових скелях — гвоздика гарна, гвоздика гостролиста, на піскуватих ґрунтах — гвоздика пізня. Трапляються й інші види. Окремо скажемо про гвоздику скупчену, яка зростає у середній і вищій смузі Карпатських гір на висоті 890—1810 м над рівнем моря, а загалом поширена в Середній Європі.

Гвоздика скупчена (гвоздика скученная) —

Dianthus compactus Kit.

Родина: гвоздикові — Caryophyllaceae

Рослина 20—25 см заввишки, ясно-зелена, гола. Стебла здебільшого поодинокі, круглясті, вгорі невиразно гранчасті, з ланцетними короткочерешковими листками. Нижні дві пари листків при основі розширені, з широкими здутими піхвами, опущені, верхні не мають здутих піхов. Суцвіття скупчене, 8—10-квіткове. Пелюстки зубчасті, рожево-пурпурові. Цвіте в липні — серпні.

Два види гвоздики: акантолимоновидна — ендемік Кавказу та придністровська — ендемік Причорномор’я занесені до Червоної книги.

Настав час взяти під охорону й ендеміка Східних Карпат — гвоздику скупчену.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com