Ялиця біла (Abies alba Mill., syn. A. pectinata Lam. et DC). Російська назва — пихта белая; місцева — башта, гітинка, гонтяниця, гонтярка, свиркове дерево, єлина, єль, їлина, їль, свирка, свірка, свірок, сигла, смерек, смерека, смерека біла, шмерека, щогла, ялина, ялиця, ялиця звичайна, яличняк, яль, яль звичайна.

Хвойне дерево, досягає 30—35 м у висоту і 1,5м в діаметрі. Листки (хвоїнки) лінійні, плоскі, на нижньому боці з двома білуватими смужками. Розташовані правильно гребінчасто. Шишки 10—15см завдовжки і 2,5-4см в діаметрі, прямостоячі, циліндричні, з щільно лягаючими одна на одну шкірясто-дерев’яніючими насінними і виступаючими з-під них покривними лусками. Після достигання насінини луски обпадають, але стрижень шишки ще довго лишається на дереві. Насінина з крилом.

Поширена ялиця біла в гірському лісовому поясі як домішка або невеличкими групами в ялинових, рідше букових лісах.

В народній медицині молоді хвоїнки і бруньки ялиці застосовують проти цинги, для лікування ревматизму, а також як сечогінний засіб.

Інший вид цього роду — ялиця сибірська, що походить з Сибіру, набула величезного значення як джерело для одержання ефірної ялицевої олії, яка використовується для виробництва камфори.

Ялиця біла.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971