Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 

И. М. ПОГОРІЛЯК, Ф. М. ГОЛУБКА

Ліси Закарпаття щорічно дають понад півтора мільйона кубометрів цінної деревини бука, ялини, дуба. Щоб зберегти для майбутніх поколінь окремі найбільш типові і найменш змінені людиною ландшафти Українських Карпат великого народногосподарського, оздоровчого і естетичного значення, організовано заповідники.

Заповідник «Уголька» створено згідно з постановою уряду Української РСР в 1964 р. з метою збереження природного комплексу карпатських бучин. Заповідник займає площу 4734 га.

Конкретні умови заповідників потребують певної системи захисту лісу від шкідливих комах, а для цього необхідні дані по взаємозв’язку рослин з різними шкідливими організмами.

Рослинність названого заповідника описана в роботах Стойки С. М. (1960) і Комендара В. І. (1966).

Дослідження ентомофауни на даній території розпочаті авторами цієї статті в травні 1967 р. і ними виявлено понад 200 видів шкідливих комах, що належать до дев’яти рядів. Із них найбільше представлені жуки і лускокрилі (табл. 1).

Географічне положення заповідника, його рослинний покрив, грунтові й інші екологічні умови сприяли формуванню різновидної і багатої лісної ентомофауни, роль якої надзвичайно велика.

Однією з основних умов збереження лісу є постійне вивчення ентомофауни і зокрема видового складу, причин масового розмноження і біології найбільш шкідливих і корисних видів. Шкідливі комахи відіграють значну роль у житті лісових насаджень Карпат і часто є причиною загибелі лісів на великих площах.

Таблиця 1. Розміщення комах по породах дерев

Ряди комах

Породи дерев

бук дуб береза ясінь вільха ліщина хвойні

плодові

Вуховертки     1 1 1 1   1
Прямокрилі 2 2 3 2 1
Рівнокрилі 1 1 4
Сітчастокрилі 2 2 1 2
Напівтвердокрилі 3 3 3   1 1 5 3
Жуки 14 23 4 5 6 6 11 27
Перетинчастокрилі 2 4 2 2 1 1 2 2
Лускокрилі 5 8 2 1 3 4 1 4
Двокрилі 1 1
Разом: 26 40 18 12 10 17 20 45

У заповіднику «Уголька» поширені численні види лісних комах, що пошкоджують різні органи рослин. Крім того, букові дерева часто уражаються хворобами. Нижче зупинимось на найпоширеніших і характерних видах лісних комах.

Насамперед, це попелиця букова. Вона пошкоджує листя з нижньої поверхні, сприяє ослабленню дерева і, очевидно, бере участь у перенесенні вірусного захворювання бука, від якого часто гинуть в інших місцях Карпат букові насадження.

Роль букової попелиці в біоценозах букових лісів заслуговує детального дослідження.

Значної шкоди деревним породам завдає травневий хрущ, жуки якого об’їдають листя дуба, бука й інших листяних порід, а личинки завдають значної шкоди у розсадниках і посадках, поїдаючи коріння дерев. Разом з личинками хруща в розсадниках зустрічались личинки коваликів, які дуже пошкоджують самосів бука.

Значна частина дерев у заповіднику заселена стовбурними шкідниками, чималу шкоду з яких завдає свердлик листяний: пошкоджує товстомірні стовбури, призводить до втрати найцінніших сортиментів деревини бука й інших порід. Так, у 1969 р. дерев, пошкоджених цим шкідником, було 15—18%. Вхідних отворів личинок на поверхні деревини спостерігалось від 2 до 8 на 1 дм2.

Даний вид шкідника заселяє дуже ослаблені дерева й заготовлені лісоматеріали. Генерація — однорічна. Літ розтягнутий залежно від висоти площі над рівнем моря — від другої половини квітня до 10 червня.

На букові зустрічаються златка-діцерка букова і златка вузькотіла зелена, яка, крім бука, пошкоджує й інші листяні породи дерев. Із вусачів зустрічаються характерні для бука вусач булавобедрий і вусач альпійський буковий.

Значної технічної шкоди буку й іншим листяним породам завдають короїди, з яких найпоширенішими є такі види: Scolytus carpini Ratz., Trypodendron domesticum L., Tr. signatum Fabr., Xyleborus dispar Fabr.

Короїд непарний західний дуже пошкоджує бук, дуб, клен, березу, вільху. За останні роки він дав масові спалахи у лісних масивах і садах Тячівського району. Так, у 1969—1970 рр. тут було вирубано біля 3000 дерев яблунь від 7-річного до 12-річного віку, пошкоджених названим видом, що завдало значної шкоди колгоспному господарству. Цей короїд особливо заселяв дерева в місцях, де високо піднімаються грунтові води.

Спочатку самка проточує канал перпендикулярно до поверхні стовбура на глибину 3—6 см, потім хід повертає по річному кільцю, кільцюючи стовбур.

Весняний літ жуків проходить у кінці квітня і в травні. Розвивається яйце 6—9 днів, а личинка — 22—ЗІ день, фаза лялечки триває від 4 до 8 днів. Розвиток короїда на нашій території припиняється в кінці червня — на початку липня (табл. 2). Молоді жуки залишаються у своїх гніздах 6—12 днів, а потім вилітають і вигризають ходи на гілках і молодих деревах, де відкладають до 14 яєць кожний.

Таким чином, в умовах Закарпаття цей вид має одне покоління і сестринську генерацію.

Значної шкоди плодам бука завдає плодожерка букова, яка пошкоджує від 16 до 43% букових горішків.

Спостереження за шкідниками лісних масивів підтверджують, що дуб на території заповідника пошкоджується комахами більше, ніж бук. Із багатоїдних шкідників дуб пошкоджується великою кількістю листогризучих комах (травневим хрущем, дубовою листовійкою, золотогузом, непарним шовкопрядом, жолудевим довгоносиком, листоїдом — блішкою дубовою, яблуковидною горіхотворкою й ін.).

Таблиця 2. Календар розвитку короїда непарного західного в заповіднику «Уголька» (урочище Ведмежий, середнє за 1967—1968 рр.) X — молодий жук; • — яйце; — – личинка; + — жук у період льоту; 0 — лялечка

Березень

Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень

Жовтень

XXX +++ +++          
  •• •••          
    0 0 0 0        
      XXX ХХ + +++ +++ +++
          •••    
        - -  
          0 0 0 0  
            XXX XXX

Хвойні породи на території заповідника зустрічаються окремими осередками, тому й ентомофауна їх бідніша. Такі види, як короїд-друкар, хвойний смугастий деревинник завдають значної шкоди ялині, утворюючи локальні вогнища масового розмноження.

Корисні комахи, які зустрічаються на території заповідника (жужелиці, стафіліни, наїзники, мурашки і представники інших родин) запобігають масовому розмноженню шкідливих видів комах. Найбільше виявлено корисних видів із родини стафілін, що живуть під корою хвойних та листяних дерев, де переслідують стовбурних шкідників, а також види, що живуть у землі і знищують дротяників й інших дрібних комах, регулюючи їх кількість у природних біоценозах.

Стафіліни — дуже перспективна група в плані біологічного методу боротьби з шкідниками лісу. На жаль, застосування їх з цією метою поки що затруднене через недосконале знання екології даної групи.

На Закарпатті, в тому числі і на території заповідника «Уголька», з стафілін найчастіше зустрічаються представники таких родів:  Nudobius Thoms. Xanotholinus Berth., Quedius Steph. Gabrius Curt., Aleochara Grav., Paederus F., Amphychroum Kraatz., Anthophagus Grav., Oxytelus Grav., Stenus Latr., Phylonthus Curt., Anthobium Er., Acidota Maunh. Latrobium Grav., Ocypus Leach., Staphylinus L., Tachyporus Grav., Tachinus Grav.

В результаті обробки матеріалів, зібраних на території заповідника, а також матеріалів зоомузею Ужгородського університету та кафедри ентомології виявлено понад 2000 екземплярів стафілін, що належать до 39 родів і 142 видів. Вважаємо своїм обов’язком подякувати А. Л. Тихомировій за допомогу у визначенні зібраного матеріалу та працівникам Угольського лісництва, які сприяли нам у проведенні досліджень.

Основна увага в захисті лісів заповідника повинна приділятись створенню умов, що забезпечують ентомостійкість насаджень і обмежують можливості розмноження шкідливих комах.

Санітарний стан лісових насаджень тісно пов’язаний з їх біологічною стійкістю, ландшафтами району і особливостями заповідного господарства. Протягом 1957-1967 рр. на території заповідника «Уголька» мали місце величезної сили вітровали й буреломи, які завдали значної шкоди лісовим насадженням. Було вжито термінових заходів по розробці й вивезенню вітровальної деревини. Це локалізувало осередки короїдів і ліквідувало загрозу їх поширення.

Таблиця 3. Характеристика санітарного стану і біологічної стійкості насаджень заповідника «Уголька»

Породи

Насадження, що втратили біологічну стійкість Насадження з порушеною біологічною стійкістю Запас мертвого лісу в біологічно стійких насадженнях, м3
площа, га запас, м3 площа, га

запас, м3

Бук 30,2 3390 120,2 4500 1350
Луб 15,0 2070 60,0 785 1362
Хвойні 2,5 450 25,3 105 341
Ясінь 98,4 565 350
Береза 81,5 436 380
Вільха 35,6 241 312
Ліщина 3,0 1002 210

У заповіднику мало зустрічається дерев, що втратили біологічну стійкість, або з порушеною біологічною стійкістю (табл. 3).

Зниження біологічної стійкості насаджень пов’язане з неправильною організацією у заповіднику санітарних рубок. Усі планові санітарні рубки у значних розмірах застосовуються тільки до осінньо-зимового сезону. Вирубка ж свіжозаселених дерев взагалі не планується.

Клеймують дерева для рубки влітку. Як правило, при цьому відбирають старі сухостої, які полишені стовбурними шкідниками, а свіжозаселені дерева залишаються не клеймованими. Якщо вони і клеймуються лісничим, то залишаються до пізньої осені, а то і до зими. При цьому частина шкідників встигає переселитись на інші дерева або піти на зимівлю, що сприяє швидкому розвитку шкідників лісових порід.

У заповіднику «Уголька» ще не впроваджено повного заповідникового режиму. Він розташований на території, що не сприяє дуже сильному розвитку шкідників і хвороб. Тут систематично проводяться санітарні заходи, які поліпшують біологічну стійкість дерев і запобігають масовому розмноженню шкідників. Обсяг деревини, яку одержують у заповіднику в результаті санітарних рубок, становить щорічно близько 5—8 тис. м3.

Слід підкреслити, що система лісозахисних заходів заповідника повинна складатись конкретно на кожний випадок і забезпечувати дотримання і виконання вимог санітарного мінімуму й агротехнічних прийомів при лісорозведенні.

Важливу роль у регуляції чисельності шкідливої ентомофауни мають відігравати організаційно-господарські методи: організація сигналізації, нагляд і прогноз за появою шкідливих комах, створення несприятливих умов для масового розмноження шкідників. Це рекомендують й інші автори (Воронцов і Харитонова, 1971; Лавров, 1968; Жоков і Николаєнко, 1970; Стадницький, 1971).

У захисті лісу від шкідників великого значення слід надавати внутріареальному переселенню ентомофагів у діючі вогнища (це рекомендує Гіріц, 1965) та розмноженню і розселенню мурашок (Фасулаті, 1964; Смаглюк, 1968).

Показником ступеня розмноження стовбурних шкідників і санітарного стану лісонасаджень є кількість свіжого сухостою у насадженні. Тому необхідно проводити періодичний (щоквартальний або щорічний) облік сухостою. Викладання ловильних дерев слід застосовувати тільки після очищення лісу від буреломів, вітровалів і видалення ослаблених дерев. Цим шкідники будуть позбавлені корму, що значно зменшить їх кількість і поширення.

 

ЛІТЕРАТУРА

Рошко Г. М. Некоторые итоги изучения настоящих полужесткокрылых Закарпатья. — Научи, зап. УжГУ, т, 40, 1958;

Стойко С. М. Заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат. Вид-во Львівського ун-ту, 1966;

Смаглюк Н. А. Мурашки підроду форміка в Українських Карпатах. — В кн.: Захист Карпатських лісів від хвороб і шкідників. Ужгород, «Карпати», 1968;

Стадницкий Г В. Вредители семян ели. М., «Лесная промышленность», 1971;

Фасулати К. К. Роль муравьев в лесных биоценозах Украинских Карпат и мероприятия по использованию их в борьбе с вредителями. Материалы межвузовской конференции. Ужгород, 1964;

Воронцов А. И., Харитонова Н. З. Охрана природы. «Высшая школа», 1971;

Лавров М. Г. Фауна лесных почв и пути ее регулирования. М., «Лесная промышленность», 1968;

Жохов М. И., Николаенко В. Г. Агротехнические мероприятия лесозащиты. М., «Лесная промышленность», 1970.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags:

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com