ДО ЗМІСТУ

*

Одні завжди хворі тому, що дуже турбуються бути здоровими, а інші здорові тільки тому, що бояться бути хворими.

Василь Ключевський

*

Життєрадісність — це не тільки ознака здоров’я, але й один з найдійовіших запобіжних засобів від хвороб.

Самюель Смайльс

*

Часто буває так, що висміяти – значить вилікувати.

Максим Горький

*

Сказати комусь: ідіот! — це не образа, а діагноз.

Юліан Тувім

*

Божевільний ганявся по вулицях за перехожими. Його привели до шаха, щоб той призначив йому кару. Раптом божевільний притих, і шах спитав його:

— Як це ти раптом видужав?

— Ваша величність, я вас боюся.

— Чому?

— Тому що у вас розуму менше, ніж у мене, а сили більше.

*

— Допоможіть нещасному, в якого нога дерев’яна від народження…

*

Мудреці і зубні лікарі дивляться в корінь.

Еміль Кроткий

*

Чоловік був у сусіда на поминках після похорону третьої дружини. Додому він повернувся засмучений.

— Що з тобою? — поцікавилась дружина.

— Недобре виходить! Сусід уже тричі запрошував мене на поминки, а я не можу йому віддячити тим самим.

*

— Лікарю, що мені робити? Дружині щоразу гірше.

— А п’явки не допомогли?

— Та ні. Три ледве з’їла, а більше не хоче.

*

— Кажуть, докторе, що геніальність — це хвороба. Так це чи ні?

— Хай це вас не турбує. Ви маєте вигляд цілком здорової людини.

*

Старий, що мав три дружини, скаржився лікареві на біль у попереку.

— Що ти мені порадиш? — простогнав він.

— Три розлучення! — сказав лікар.

*

Якийсь лікар терпіти не міг, коли хворі багато говорили про свої хвороби. Якась жінка,— вона обпекла собі руку,— знала про цю особливість лікаря і, прийшовши до нього вперше, протягнула руку і промовила:

— Обпеклася!

Лікар уважно оглянув руку і, подаючи пластир, сказав:

— Накласти!

Другого дня хвора знову прийшла і, показуючи руку, сказала:

— Краще!

— Знову накласти! — наказав лікар.

Через тиждень жінка прийшла востаннє і сказала найдовшу фразу:

— Загоїлося. Скільки заплатити?

— Нічого,— відповів лікар і додав: — Ви найрозсудливіша жінка, яких я зустрічав у моїй практиці!

*

— Вам необхідно зараз же кинути пиячити.

— Та я, лікарю, й краплі вина в рот не беру.

— Киньте курити. Це теж шкідливо.

— Я, лікарю, ніколи в житті не курив…

— В такому випадку, не можу вам нічим допомогти.

*

Хворий скаржився, що в нього камені в печінці, і лікар пообіцяв, що він від тієї хвороби каменя на камені не залишить.

Еміль Кроткий

*

— Ах, лікарю, ця родима пляма на щоці отруює мов існування. Чи не можна якось видалити її?

— Звичайно, шановна, це цілком можливо, але тільки разом з головою.

*

Коли вчаться писати, псують папір, коли вчаться лікувати, псують людей.

— Чому ти такий веселий?

— Я був у зубного лікаря.

— Так хіба це привід для твоєї веселості?

— Аякже! Його не було дома!

*

— Як ваше здоров’я?

— Погано, любий…

— Що трапилося?

— Лікар заборонив курити і пити, а це для мене велика втрата.

— Так чому ви не візьмете іншого лікаря?

*

Праве око не любить лівого, тому між ними і виріс ніс.

*

— Дивно, чому ці меблі так дорого коштують, коли вони хворі?

— Вибачте, шановна, я вас не розумію…

— Адже у вашій об’яві сказано: «Продаються меблі у зв’язку з хворобою.,.»

*

І лікарі, і священики служать посередниками між людьми і небом.

*

Знаменитий лікар, запрошений до знатної дами, співчутливо спитав хвору:

— Як ваше здоров’я, пані?

— Я баронеса! — в’їдливо відповіла хвора.

— Від цієї хвороби я не можу вас вилікувати.

*

При раптовій хворобі лікар завжди приходить із запізненням.

*

— Мені лікар призначив масаж. Скільки це коштуватиме на місяць?

— Сто карбованців.

–– Я платитиму вам чи ви мені?

*

— Ти був у лікаря?

— Був.

— Болить зуб чи ні?

— Не знаю, він його залишив у себе.

*

— Просто не знаю, лікарю, що мені їсти. Один лікар заборонив м’ясо, інший борошняне, ще інший — овочі.

— Можливо, вони мають рацію, але я не рекомендую вам вживати також молочних продуктів.

*

— Що це ви, лікарю, так засмучені смертю цього пацієнта? Адже на той світ відправилося чимало ваших пацієнтів…

— Так, але цей мені платив по десять карбованців за візит.

*

Лікар. Можу вас запевнити, що з вашою хворобою ви проживете до вісімдесяти років.

Молода людина (злякано). Хіба мій стан так погіршав? Минулого року ви сказали, що я можу прожити сто років…

*

Медицина частенько змушує нас вмирати повільніше і важче.

Плутарх

*

— Моя дружина починає нервувати, лікарю!

— Що ж вона відчуває?

— Вона? Нічого. Але я відчуваю!..

*

— Скажіть, лікарю, який у мене діагноз?

— Слабкість пам’яті: ви забули заплатити мені за кілька візитів!

*

Він був такий малий на зріст, що міг почути лише шум у нижній частині живота свого сусіди, співання кишок, вищання перетравлюваної їжі. Їжа вищить, вона не хоче, щоб її перетравлювали.

Ілля Ільф

*

Здоров’я без сили — те ж саме, що твердість без пружності.

Козьма Прутков

*

— Дозвольте, лікарю, подякувати вам за рецепт, який ви мені приписали.

— А що, дуже допоміг вам?

— Надзвичайно!

— Скільки ви прийняли порошків?

— Я, власне, жодного, але мій дядя випив один і віддав богові душу. А я його єдиний спадкоємець!

*

— Скажіть, будь ласка, запалення мозку — дуже небезпечна хвороба?

— Так, від неї або вмирають, або стають божевільними. Я сам хворів на цю хворобу…

*

— Петро Іванович вдома?

— Він, лікарю, щойно помер…

— Жаль… До ста візитів одного не вистачило.

*

— Хто вас лікує, друже мій?

— Доктор Н.

— Як?! Цей партач?!

— Я безсилий, це вирішила моя дружина. Одного разу вона спитала доктора Н., чому у неї завжди такі холодні ноги. І уявляєте, що він відповів? “У вас, хвора, такі маленькі ніжки, що в них не вміщується потрібна кількість крові…”

З того часу моя дружина і слухати не хоче про іншого лікаря.

*

Хворий мільйонер говорить своєму лікареві:

— Любий друже, я вирішив надалі не платити вам гонорарів за візити. Замість них я вписав вас у свою духівницю. Ви одержите значну суму після моєї смерті. Це вам подобається?

— Звичайно,— відповів лікар.— Тільки, будь ласка, поверніть мені на хвилинку рецепт, я повинен зробити невеличку поправку…

*

— Куди повезли цього самогубця?

— До клініки, лікарі його різатимуть.

— Навіщо?

— Аякже, треба ж довідатись, хто він такий!

*

Хворий. Я не знаю, чи знайдуться у вашій лікарні ліки від моєї хвороби…

Лікар. Що ви! У нашій лікарні стільки ліків, що для деяких із них і хвороб ще немає…

*

— Шановний лікарю, порадьте, як вилікувати нерви мого чоловіка.

— Порадити? Добре. Виїздіть на місяць або два…

— А куди?

— Ви до Криму, а він — до Риму.

*

Гейне казав, що світ розколовся і тріщина проходить якраз через серце поета. Тепер це називають інфарктом.

Еміль Кроткий

*

— Я так багато начитався про шкідливість тютюну, що це знервувало мене і я вирішив щось зробити.

— Ви покинули курити?

— Ні, читати!

*

Дружина відомого хірурга запитує свого чоловіка:

— І навіщо цей червоподібний відросток! Яка від нього користь?..

— Моя люба, останній відросток, видалений мною, дав тобі каракулевий жакет.

*

На курорт він їздив лише з дружиною. Якщо не з своєю, то з чиєюсь.

Еміль Кроткий

*

Пацієнт лікареві:

— Для того, щоб заснути, мені доводиться лічити до тисячі.

— І коли ви засинаєте?

— Долічивши до п’яти…

*

До зубного лікаря прийшов пацієнт з проханням вирвати хворий зуб. Довідавшись, скільки це коштуватиме, він вигукнув:

— Десять карбованців за п’ять хвилин? Так дорого!

— Якщо хочете, я можу тягнути зуб довше.

*

— Не бійся, маленький, дядя лікар тобі нічого не зробить!

— Тоді навіщо ми до нього прийшли?

*

Лікар робить обхід хворих і механічно, як завжди, запитує:

— Апетит є?

— Так, апетит хороший.

— Пити хочеться?

— Дуже хочеться.

— Спите спокійно?

— Так, сон чудовий.

— Ну, це нічого не значить: я випишу вам такі ліки, що все це як рукою зніме!

*

— Будь ласка, випий ліки, мій друже, бо твій жахливий кашель знову не дасть спокою вночі.

— Який егоїзм! Я повинен пити ліки, щоб вона могла спокійно спати!

*

Що не виліковують ліки, те виліковує залізо; що не виліковує залізо, те виліковує вогонь; що не виліковує вогонь, те виліковує смерть.

*

Пихатий поміщик запитує ветеринара:

— Це ви і є доктор для худоби?

— Так, це я, а що у вас болить?

*

Є люди з таким хворобливим почуттям самозакоханості, що вважають принизливим для себе навіть те, що їх обійшла епідемія.

Кін Хаббард

*

— Нащо потрібні лікарі, коли зараз є прекрасна медична література?

— Тільки будьте обережні, щоб випадково не вмерти від якоїсь друкарської помилки в тексті.

*

— Я вам приписав приймати щоденно по три пігулки і по чарці коньяку!

— Так, лікарю, але з пігулками я відстав на тиждень, а коньяк випив за три тижні наперед!

*

Чоловік і дружина захворіли.

— Що ви думаєте про їхній стан? — запитали лікаря.

— Боюся, що вони обоє овдовіють!..

*

Лікар. Ваша хвороба не дуже небезпечна, та все ж три з десяти від неї помирають.

Пацієнт. Скажіть, будь ласка, а ті троє вже померли?

*

Учень на уроці розвитку мови:

— У потерпілого виявлено багато ран на голові, деякі дуже глибокі, але лікарі вважають, що до ампутації вдаватися немає необхідності.

*

На запитання, чому вона не кидає палити цигарки, хвора відповіла:

— Боюся. Я вже кидала одного разу, але рівно через тиждень після цього почалася війна.

*

Тисячі речей необхідні здоровій людині і тільки єдине хворій — здоров’я.

Ірина Вільде

*

Перший лікар. Отже, колего, ви неодмінно наполягаєте на консиліумі?

Другий лікар. Так! Наш пацієнт дуже багатий.

*

— Чому ж так дорого? — спитав пацієнт, одержавши рахунок від зубного лікаря.— Адже це втричі більше звичайної плати!

— Але ви так голосно кричали, що розігнали інших клієнтів.

*

Лікар, виїжджаючи до хворих, завжди брав із собою рушницю. Його запитали:

— Хіба вам потрібна рушниця для ваших хворих?

— О, ні! — відповів лікар.— Вони й так помирають!

*

— Коли у мене нежить, я зовсім дурнішаю!

— У вас, мабуть, хронічний нежить…

*

— Ну от, дядю Джоне, і я став лікарем. Що ти мені порадиш на майбутнє?

— Виписуй рецепти як найнерозбірливіше, а рахунки — якнайвиразніше.

*

Одному вибили око.

— Дайте я віднесу кішці,— сказав другий.

*

Лікар. У кого ви консультувалися перед тим, як звернутися до мене?

Хворий. У нашого аптекаря.

Лікар. Уявляю, якими ідіотськими були його поради!

Хворий. Він порадив мені звернутися до вас.

*

— Нові ліки пішли вам на користь,— сказав лікар хворому.— Сьогодні ви кашляєте значно вільніше.

— Не дивно, докторе, я вправлявся в цьому всю ніч.

*

— Мені приснився сон, віщий лише наполовину. Привиділося мені, наче несу я на плечі мішок золота, і від ваги плече в мене дуже болить. Прокинувся — мішок зник, а біль лишився…

*

В одної багатої людини була така негарна дочка. Та батько, як і належало, дуже її любив і вирішив видати її заміж лише за сліпого.

Женихи, без сумніву, знайшлися б і зрячі, тому що наречена була дуже багатою, але ніжний батько хотів позбавити свою дочку від неминучої огиди, яку відчував би до неї зрячий.

І ось невдовзі після весілля там, де жили молоді, об’явився знаменитий окуліст, який робив справжні чудеса, повертаючи зір сліпонародженим.

Усі почали радити багачеві тестю, щоб він звернувся до цього зцілителя і спробував вилікувати сліпого зятя.

— На це я ніколи не піду,— відповідав тесть.— Навіщо? Лікар поверне зір зятеві, а зять поверне мені дочку… Ні, хай краще все буде так, як є!

*

До зубного лікаря прийшов пацієнт з перев’язаною щокою. Побачивши знаряддя «тортур», які були розставлені і розкладені в кабінеті, він спитав:

— Ви, здається, вириваєте зуби без болю?

— Так, без болю.

— А кому не буде боляче: мені чи вам?

*

Зубний біль — дрібниця, коли зуб болить у іншого.

Еміль Кроткий

*

— Ось, лікарю, я повернулася з мінеральних вод.

— І чудово! У вас такий здоровий, квітучий вигляд, ви так поповніли… А від чого ви лікувалися?

— Від повноти, лікарю!

*

— У вас невеличке нервове розладнання…

— Що-о!? Невеличке розладнання? Три дні тому я розбила настільну лампу, вчора весь сервіз, сьогодні дві китайські вази — і це все називаєте невеличким нервовим розладнанням?.. Та я у вашому кабінеті живого місця не залишу!..

*

Лікар. Раджу вам пожити на чистому повітрі.

Пацієнт. Вибачте, лікарю, але я й так уже цілий місяць живу самим лише повітрям!

*

Скажіть мені, як працює шлунок у цієї людини, і я скажу вам, як вона мислить.

*

Вольтер високо цінував учені праці доктора Галлера. Хтось, хто добре знав Галлера, зауважив Вольтерові, що Галлер не так уже й схвально відгукується про праці самого Вольтера.

— На жаль,— відповів Вольтер,— доля смертних — помилятися; може, і в цьому ми обидва помиляємося…

*

— Скільки ви берете, щоб вирвати один зуб?

— Один карбованець. А за дюжину набагато менше.

*

— У мене болить око, що робити?

— Минулого року в мене болів зуб, так я його вирвав!

*

Родичі сказали лікареві:

— Лікарю! Ви обіцяли вилікувати хворого, а він помер.

— Ви кудись виїздили і не бачили, як вдало йшло лікування: хворий помер цілком зцілений.

*

— Чому ви цього року не були на курорті?

— Мій лікар не послав мене. Але я відомщу йому: цілий рік не хворітиму.

*

— Зуби болять у одного, а прийшло вас аж десятеро!..

— Нам хотілося послухати, як Мишко буде кричати, коли вириватимуть йому зуба.

*

— Скажіть, лікарю, поцілунки небезпечні для здоров’я?

— Як вам сказати… Наука свідчить, що так, а втім, давайте зробимо дослід…

*

Заснув, забувши прийняти снотворне.

Еміль Кроткий

*

Отримавши 50-доларовий аванс від свого пацієнта, психіатр сказав:

— Чудово! Моя психологічна проблема розв’язана. Перейдемо до вашої.

*

— Усе зрозуміло,— сказав окуліст, обстеживши око пацієнта.— У вас не просто захворювання очей. У вас нервовий розлад, ознаки жовтяниці, ожиріння серця, порушення кровообігу. Раджу вам…

— Почекайте, лікарю! Подивіться, будь ласка, друге око; це у мене штучне.

*

Аптекар біжить слідом за покупцем, якому щойно продав ліки.

— Зупиніться, я вам дав миш’як замість питної соди!

— Це жахливо!

— Так, звичайно, жахливо: миш’як коштує набагато дорожче!

*

— Раніше мій чоловік був цілком здорового людиною, але відтоді, як він почав грати в карти, він скаржиться то на серце, то на печінку!..

— Невже ви думаєте, що це від гри в карти?

— Звичайно! Адже він завжди грає з лікарем і аптекарем!

*

Напис на дверях одного лікаря: «Лікар невиліковних хвороб».

*

— Послухайте, лікарю, чи є радикальний засіб продовжити життя?

— Звичайно, є.

— Що ж треба для цього зробити?

— Не скорочувати його.

*

Лікар хворому:

— Дивися, нас троє: я, ти і хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам двом буде легше побороти її. Та коли ти перейдеш на її бік, я один не зможу побороти вас обох.

*

Лікар, слухаючи погану співачку, зауважив:

— Це найвидатніша астма, яку мені будь-коли доводилося слухати!

*

— Скажіть, від чого помер Володимир Петрович?

— Невідомо. Лікарі не змогли визначити його хвороби.

— Напрочуд спритна людина! При житті ніхто не знав, чим він жив, а тепер ніхто не знає, від чого він помер!..

*

Успадковувати хвороби мають право навіть найвіддаленіші родичі.

Еміль Кроткий

*

— Ви мені заплатите життям за цю образу!

–– Даремні погрози, лікарю! Я у вас більше не лікуватимуся.

*

У дитинстві йому робили багато щеплень, але забули прищепити почуття відповідальності.

*

— Ви, мабуть, пам’ятаєте, лікарю, що п’ять років тому я був у вас на прийомі і ви наказали мені стерегтися вологи, щоб вилікуватися від ревматизму.

— Так, пам’ятаю. А що?

— Та прийшов оце просити поради: як мені тепер одмитися?

*

В одному товаристві жінка звертається до свого сусіди:

— Подивіться на ту даму в рожевому платті, які в неї чудові зуби!

— О, ви зробили мені приємність!

— Очевидно, ви її чоловік?

— Ні, я її зубний лікар.

*

Французький письменник Роб Грійє на запитання про шкідливість тютюну відповів так:

— Є лише одна невиліковна хвороба — це життя. Від неї завжди помирають.

*

В останні роки життя Бернарда Шоу до нього якось викликали лікаря.

— На жаль, я не чудотворець,— сказав лікар,— і не можу омолодити вас…

— Я не хочу, щоб ви мене омолоджували,— відповів письменник,— я хочу тільки мати змогу старіти далі.

*

— Як сьогодні почуває себе ваша дружина? Краще їй?

— Дякую, лікарю, видужує: сьогодні вранці вже двічі в мене тарілкою шпурнула…

*

— Лікарю, я розповім вам відверто, що зі мною,— вдершись до кімнати, сказала жінка.

Поглянувши на неї, він зауважив:

— Мадам, я підкреслю лише три моменти. Вам потрібно схуднути кілограмів на двадцять. Ваша краса безперечно виграє, якщо вживати менше помади та рум’ян. І, по-третє, я — художник. Лікар живе на третьому поверсі.

*

Хірург витягнув з горла пацієнта риб’ячу кісточку.

— Скільки? — запитав пацієнт про гонорар.

— Десять шилінгів.

— Десять шилінгів? Ви збожеволіли! Я за всю порцію риби заплатив тільки два шилінги!

*

Лікар. Невиліковні у мене втрачають життя, але не надію!

*

— Боюсь, лікарю, що в мого чоловіка психічне захворювання. Іноді я годинами про щось розповідаю йому, а потім виявляється, що він нічого не чув.

— Це, шановна, не захворювання, а дар божий!..

*

У його діях не було ніякої системи, крім нервової.

Еміль Кроткий

*

Лікар оглянув пацієнта і вийшов до сусідньої кімнати, де його чекала дружина хворого.

— Лікарю, що ви скажете про мого чоловіка?

— О, нічого небезпечного, але йому потрібний абсолютний спокій.

— Що ж ви радите?

— Ось рецепт. Приймати щодня.

— А через скільки годин він повинен це приймати?

— Він? Ви повинні приймати, а не він… Це для вас рецепт.

*

Мати каже дочці, якій зубний лікар щойно вирвав зуба:

— Лізо, якщо ти не перестанеш плакати, я більше ніколи не візьму тебе до лікаря!

*

Мати. Ну, твій лікар ще не освідчився тобі?

Дочка. Прямо — ні, але я певна, що він одружиться зі мною. Вчора, наприклад, він мене запитував, де ти житимеш, якщо я вийду заміж. Я йому сказала, що де завгодно, тільки не разом зі мною, і він так гаряче стиснув мою руку!..

*

— Лікарю, я, здається, скоро помру. Дуже прошу вас виконати мою останню волю…

— Що саме?

— Не дозволяйте обливати моє тіло водою, бо я дуже боюся простуди!..

*

У нього був грип з ускладненням на службі.

Еміль Кроткий

*

— Я запросив вас, лікарю, але повинен признатися, що не вірю в медицину.

— Дрібниці! Худоба теж не вірить ветеринарові, а втім, він її виліковує.

*

Лікар. Мені не подобається ваш язик.

Пацієнтка. Те саме мені сказали і в міліції.

*

— Мене дуже непокоїть, що дружина розмовляє уві сні.

— А що вона говорить?

— Повторює: «Ні, королю, ні!..»

— Нічого страшного.

— Як же? Адже мене звуть Філіпом?..

— Так вона ж ясно говорить: «Ні!»

*

— Скажіть, професоре, яким способом ви розбагатіли?

— Бідних я виліковував, а багатих лікував.

*

Записка: «Шановний лікарю! Протягом двох місяців моя дружина страждала горлом і ледве могла говорити. З того часу, як вона почала вживати ваші ліки, у неї зовсім зник голос і вона розмовляє тільки пошепки. Будь ласка, пришліть поштою ще дві пляшки ваших ліків. Іван Хитрий».

*

Спочатку скаржився на хвороби, а коли їх не виявилося — на лікарів.

*

— У вас, лікарю, мабуть, велика практика?

— Не скаржусь, мої хворі дають мені можливість жити.

— А ви їм?

*

Є такі здорові люди, що їх навіть найдосвідченіший лікар не може зіпхнути в могилу,

*

— Згляньтеся, благодійнику! Хвороба моєї дружини позбавила нас засобів до існування!

— Як же ви дозволили вашій дружині хворіти більше того, на що ви могли розраховувати?..

*

Пацієнт. Я не можу спати вночі. Що мені робити? Лікар. Спіть удень.

*

Два божевільних прогулюються в міському парку.

— Ви знаєте, я ж видатний дослідник! Це ж я відкрив Північний полюс!

— Правда?

— Звичайно. Але стало так холодно, що я негайно його закрив!

*

Симулянт заявляє лікареві, що він короткозорий.

— Не вірю вам.

— Не вірите? Зараз доведу. Ви бачите он той цвях у стіні?

— Бачу.

— А я його не бачу.

*

За виривання першого зуба лікар брав десять карбованців, а за наступні — другий, третій і т. д.— по п’ять карбованців.

— Так ви сьогодні вирвіть тільки другий зуб,— вирішив пацієнт,— а потім я прийду вдруге, тоді ви вирвете перший…

*

Молоденька франтиха дуже вдарилася. Показуючи лікареві забите місце, яке було на тій частині тіла, що завжди прикрита одягом, з великою тривогою запитала у лікаря:

— Скажіть, адже це не буде видно?

— Громадянко,— відповів здивований лікар.— Це залежатиме лише від вас.

*

— Лікарю, ви мене вже півгодини вислуховуєте та вистукуєте, а я вам зовсім забув сказати, що хворий не я, а моя дружина…

*

Якщо час і справді найкращий лікар, то більшість пацієнтів потрапить з прийомної до кабінету лікаря вже цілком здоровими.

*

Якийсь чоловік входить до аптеки:

— Хотів би придбати флакончик миш’яку для моєї тещі.

— А у вас є рецепт?

— Рецепту немає, але є тещина фотографія.

*

Найгірші хвороби — не смертельні, а невиліковні.

Марія Ешєнбах

*

Одного разу до лікаря звернувся пацієнт вельми похилого віку.

— Лікарю, я став погано чути. Це позбавляє мене найбільшої втіхи — грати на скрипці після вечірнього чаю. Можете собі уявити, як я граю, якщо не чую себе.

Лікар виписав рецепта і сказав:

— Купіть в аптеці оці таблетки.

— І я буду краще чути?

— Ні. Ви дасте ці заспокійливі таблетки своїм сусідам і тоді зможете грати голосніше.

*

Звик до районних масштабів. Скаржиться на біль «в районі серця».

Еміль Кроткий

*

— Шановний лікарю, не знаю, що зі мною, але щось нібито схоплює… Почуваю себе не дуже добре і не знаю чому… І, правду кажучи, не знаю, чого мені бракує…

— Підіть у аптеку,— не знаю для чого, прийміть це саме,— не знаю, скільки разів на день, і видужаєте,— не знаю коли…

*

Вона. Ваше освідчення, Семене Гавриловичу, мені дуже імпонує, але, на жаль, ви дуже товстий, а лікар заборонив мені все жирне.

*

— Лікарю, вас просять до хворого…

— Господи, що за життя! Нема практики — нічого їсти, є практика — не дадуть поїсти!

*

— Їжте в міру, не пийте багато, сидіть вечорами вдома, лягайте рано спати, бувайте більше на повітрі, куріть мало, катайтеся на велосипеді, купайтеся в морі, плавайте…

— Але, лікарю, якби я міг усе це робити, я б не мав потреби в лікарях!

*

На жаль, лікарі припускають помилки на одних пацієнтах, а виправляють їх на інших.

*

Лікар мав звичку писати рецепти на зворотному боці старих листів і записок. Одного разу він дав рецепти пацієнтові, який страждав неврастенією, і той зблід: він побачив виразний напис:

«Поховання відбудеться післязавтра рівно о сьомій вечора».

*

— Все-таки надто довго лікар оглядає мою дружину. Очевидно, не тільки лікар вислуховує її, але й моя дружина вислуховує лікаря.

*

Не в тому лихо, що мозоль є, а в тому, що на нього наступають.

*

Розпитуючи про здоров’я хворого, гість почав завчасно висловлювати співчуття членам його родини.

— Але хворий ще не помер!

— Вибачте, я людина стара і не завжди зможу прийти до вас.

*

Дорогі ліки допомагають якщо не хворому, то лікареві.

*

Висновок лікаря:

«Жертва злочинного замаху одержала дві рани. Перша, безумовно, смертельна, а друга, на щастя, не становить небезпеки для життя».

*

Якийсь допитливий чоловік залишив духівницю, в якій, між іншим, висловив бажання, щоб його тіло після смерті розтяли. «Бо,— говорилося в духівниці,— я обов’язково бажаю знати причину моєї смерті».

*

Найпевніший засіб від хвороби шлунка — стриманість.

*

Лікар. Нервовість вашої дружини, звичайно, дуже неприємна хвороба, але не небезпечна. З нею ваша дружина проживе сто років.

Чоловік. А я?

*

Якась дама питала у лікаря про нові ліки, які входили в моду,— чи добре було б їй приймати це зілля.

— О так,— відповів лікар,— тільки поспішайте, користуйтеся, поки воно ще виліковує.

*

— Серце у вас б’ється нерегулярно. Ви випиваєте?

— Випиваю, лікарю, але регулярно.

*

— Хворий, чому ви порушуєте санаторний режим? Чому ви вчора всю ніч грали в преферанс?

— Так, але я грав під наглядом і при участі чергового лікаря.

*

Запломбувавши зуба, лікар провів пацієнтку до дверей і порадив:

— Тепер години зо три старайтеся не відкривати рота.

При цих словах з коридору рвонувся до лікаря чоловік і випалив, захоплено тиснучи руку:

— От спасибі! От спасибі!..

*

Молодий лікар написав дисертацію на тему: «Роль реєстратури у підвищенні артеріального кров’яного тиску в пацієнтів».

*

— Постараємося, щоб ви почували себе в нашому санаторії ж дома.

–– Що ви, що ви, я приїхав сюди відпочивати!

*

— Він отруївся, проковтнувши гроші.

— Боже, яка дорога смерть!

*

— Та озирніться, лікарю! Я вже десять хвилин сиджу З висунутим язиком!..

— Зачекайте, хворий! Цим ви даєте мені можливість зосередитися над писаниною.

*

— Чи не знаєте ви засобу проти сонливості?

— Так, знаю: станьте на голову, і тоді вам буде дуже важко заснути!

*

Довідки про непрацездатність деякі лікарі видають безболісно.

*

— Звідки ти такий засмучений?

— Від зубного лікаря.

— От бідолаха! Скільки ж він у тебе вирвав?

— П’ять карбованців…

*

— Громадянине лікарю! Не встиг я випити ті ліки, які ви мені приписали, як мене всього вивернуло…

— О, добре, що ви вивернулися: адже ліки для зовнішнього користування.

*

— Адже лікар заборонив тобі багато пити!

— Так, але, на щастя, він забув сказати, що саме він забороняє пити!

*

Лікар. Чому ти казав, що проковтнув злотий, коли я в твоєму шлунку знайшов лише ґудзик від штанів?

Пацієнт. Це я навмисно сказав, лікарю, щоб краще шукали.

*

Коли тонув, він найбільше боявся ковтнути сирої води.

Еміль Кроткий

*

— Лікарю, скажіть, що в мене таке? І не по-латині, а так, просто.

— Ви ледар і п’яниця.

— А тепер напишіть, будь ласка, це по-латині, щоб мені дали відпустку через хворобу.

*

Ліки завжди п’ють за своє здоров’я.

*

Одного разу на курорті Бісмарк вирішив скористатися послугами місцевого лікаря. Лікар заходився найдокладніше розпитувати його про симптоми хвороби. Втративши терпіння, «залізний канцлер» почав вимагати:

— Замість усіх цих запитань ви краще призначте мені якийсь курс лікування.

— Я рекомендував би вашій ясновельможності звернутися до ветеринара, бо це єдиний лікар, який не дає запитань своїм пацієнтам.

*

Коли ми закриваємо очі на хвороби, хвороби закривають очі нам.

Віктор Жемчужников

*

— Можете мені повірити,— казав завзятий курець,— той, хто курить, живе довше, ніж некурящий. Ось вам приклад. Мій батько прожив на світі 91 рік і курив до останнього дня. А мій молодший брат не викурив жодної цигарки. І що ж? Він помер у тримісячному віці!

*

— Я, знаєте, лікуюся вже двадцять років. Немає лікаря, у якого б я не лікувався.

— Ну, й міцне ж у вас здоров’я!

*

— Ви цілком здорова людина, чому ж ви не працюєте?

— В інтересах економії: коли я працюю, у мене з’являється така спрага, що я більше пропивав ніж заробляю.

*

— А що, лікарю, слухається вас Іван Іванович?

— О, так! Він дуже слухняний: учора я дозволив йому випити вина, а через годину він був уже п’яний як ніч.

*

Питання я ставлю не ребром, а всією грудною клітиною.

Еміль Кроткий

*

— Ні, лікарю, я дедалі краще бачу, що даремно витрачаю гроші,— зір мій не покращується.

— Як же не покращується, коли ви самі кажете, що бачите все краще?

*

— Безперечно, ваш випадок збагатить медицину.

— О боже, а я ж думала, що лікування мені обійдеться дешево!

*

— Ну що ж, пульс у вас нормальний.

— Ні, ні, лікарю, ви ось візьміть мою ліву руку, бо права — протез.

*

Хворий приїхав на курорт підправити своє здоров’я. Одного разу він прогулювався з лікарем і побачив поховальну процесію.

— Як, і тут люди помирають?

— Помирають і тут,— заспокоїв його лікар,— але тільки один раз…

*

Гіпнотизер. Я зараз проведу сеанс, ви прокинетеся і будете думати, що ніколи не пили горілки.

Пацієнт. Лікарю, а чи не можна зробити так, ніби я щойно випив?..

*

Лікар. Доведеться ампутувати ліву ногу…

Пацієнт. Слава богу! А я думав, що ви хочете мені заборонити спиртні напої!..

*

Кам’яне у вас серце! Такими серцями вулицю мостити б!

Еміль Кроткий

*

Лікар. На вашій голові збоку є утворення у вигляді гулі. Ви дуже цікаві.

Пацієнт. Цілком вірно, лікарю, це я нажив учора, підслуховуючи розмову в сусіда…

*

— Чому потерпілим під час залізничної катастрофи своєчасно не подали медичної допомоги?

— Тому що зазнав аварії і той поїзд, на якому ця допомога їхала!..

*

— Ну, які успіхи вашого сина в медицині?

— О, чудові! Він уже вміє лікувати найменших дітей, але поступово дійде і до дорослих…

*

Зробилося так тихо, що чутно було биття серця у покійниці.

*

Через провалля, яке відокремлювало його від молодості, зубний лікар перекинув золотий місток.

Еміль Кроткий

*

На стадіоні, на трибуні сидить літня жінка в траурному одязі. Поряд з нею — вільне місце.

— Скажіть, будь ласка, як це трапилося, що поряд з вами вільне місце?

— Це місце мого чоловіка.

— А де ж він сам?

— Він помер. Але він був таким гарячим болільником і так мріяв побувати на цьому фінальному матчі, що я вирішила взяти квиток і на нього. Можливо, його душа буде задоволена.

— А чому ж ви на стадіоні самі? Невже ніхто з рідних не міг супроводити вас?

— Ні, вони не могли,— зітхнула жінка і глянула на годинник.— Якраз зараз вони ховають мого чоловіка…

*

Скажи мені, що ти їси, і я скажу тобі, хто ти.

*

— Що тобі, люба?

— Мене прислали довідатися, як здоров’я вашого чоловіка.

— Скажи, люба, що дуже змарнів, з хвилини на хвилину чекаємо, що він помре.

— Так накажете мені зачекати?

*

— Вчора ви були сліпим, а сьогодні ви німий?..

— Якби ви раптом прозріли, ви б теж оніміли!..

*

— Дивуюсь я з твого шлунка, що він тільки не перетравлює!

— Ще б пак! Я його годую цілий день — адже повинен він за це працювати як слід!

*

— Чули, Надіє Петрівно, Павла Миколайовича вбило блискавкою!

— Ох, бідолашний! Я так і знала — у нього був дуже поганий вигляд!..

*

Аптекар зважує миш’як.

Бабуся. Ти, любий, не скупися, адже це для сирітки…

*

Скнара важко захворів. Настала криза, та хворий не пітнів. Його слуги доповіли про це лікареві.

— Їжте в його присутності дороге печиво, яке він сам колись їв! — порадив їм лікар.

Побачивши таку картину, скнара вмить спітнів.

Абуль-Фарадж

*

Скаржився на душевну порожнечу і їздив у Кисловодськ лікуватися від повноти.

Еміль Кроткий

*

— Здається, Ганна Миколаївна серйозно захворіла?

— Дуже вірогідно! Два лікарі, модистка і швачка майже не виходять з її будинку!

*

Часто буває так, що висміяти — значить вилікувати.

Максим Горький

*

Вона визнавала ліки лише з латинськими назвами: в російському перекладі вони на неї не впливали.

Еміль Кроткий

*

— Ні, Оленочко, я нізащо не вийду заміж за лікаря! Адже його ні непритомністю, ні істериками не візьмеш!

*

Художник, покинувши своє ремесло, став лікувати. Коли його запитали про причину, він відповів:

— Помилки в малюванні всі бачать, а помилки в лікуванні приховує земля.

Абуль-Фарадж

*

Здоров’я — найцінніше надбання, яке ми бережемо найменше.

*

— У мене так боліли вуха, що я не чув власного кашлю.

— Ну і що, допоміг тобі лікар?

— Так, тепер я кашляю набагато голосніше!

*

Начальник станції. Звертаюся до вас за порадою, лікарю: апетиту нема, спраги нема, в грудях біль… Одним словом, загальне порушення тяги.

*

— Після операції апендициту я втратив 15 кілограмів.

— Та невже?! Я ніколи не думав, що апендицит стільки заважить!

*

— Мене мучить мозоль. Ви можете мені порадити якісь ліки?

— Звичайно. У мене є прекрасний рецепт: мазь, вона зовсім знищить ваш мозоль. Один з моїх пацієнтів ось уже 15 років користується цією маззю!

*

Професор, екзаменуючи студента, питає, яку дозу ліків він дав би хворому.

— Столову ложку,— відповідає студент.

— Дякую, можете йти.

Студент виходить, але, опам’ятавшись, швидко повертається.

— Професоре, я помилився. Треба було дати тільки п’ять крапель.

— Уже пізно, ваш хворий помер…

*

Лікар. Ваш пульс, ваші нирки, ваше серце у повному порядку.

Пацієнт. Як! Виходить, я помру зовсім здоровим?!

*

Здоров’я лише одне, а хвороб тисячі.

Юліан Тувім

*

Лікар пацієнтові:

— Вам потрібен цілковитий спокій, ніяких зусиль, ніякої поспішності. Раджу вам повернутися на роботу…

*

Суд французького міста Ліона відхилив скаргу жінки, яка вимагала відшкодування збитків від власника аптеки, який продав їй пошкоджений термометр. Вірячи показанням термометра, ця жінка кілька тижнів пролежала в ліжку, будучи цілком здорового.

*

— Я вже був у двох лікарів,— скаржиться товстун знайомому лікареві.— Один мені порадив якнайбільше ходити, а другий — лікуватися на курорті. Що ж мені робити?

— Ідіть на курорт пішки.

*

— Звичайно наслідок іде після причини. А чи можете ви назвати хоча б один приклад протилежного? — звернувся знаменитий лікар Рудольф Вирхов на іспиті до студента.

— Якщо ви, шановний професоре, будете йти за труною одного з ваших пацієнтів,— відповів студент.

*

— Так,— казав філософ,— усе на світі тримається па законі компенсації. Після посухи завжди буває дощ, після дощу — сонце. І я помітив навіть, що коли у людини одна нога менша, то інша обов’язково довша!

*

Вмер від того, що боявся холери.

Антон Чехов

*

Хворий скаржиться на погіршання свого здоров’я.

— А ви дотримуєтеся суворої дієти, яку я вам приписав? — спитав лікар.

— Звичайно, ні! Я не маю наміру померти з голоду лише для того, щоб проіснувати ще кілька років!..

*

Xворий. Незважаючи на мій головний біль, я почуваю себе добре: їм, як вовк, працюю, як кінь, до вечора стомлююся, як собака, а вночі сплю, як бабак!

Лікар. Тоді вам треба звернутися до ветеринара.

*

— Що ви зробите з куркою, якщо вона перестане нестися?

— Заріжу

— А хіба це допоможе?

*

Лікар заспокоює стурбованого пацієнта:

— Немає жодної небезпеки… Я теж хворію на цю саму недугу і зовсім не турбуюся.

— Так, лікарю, але вас лікує інший лікар.

*

Син. Що мені радите, тату: вчитися на зубного лікаря чи на окуліста?

Батько. На зубного, сину, на зубного, бо людина має тільки двоє очей, а зубів аж 32!..

*

Хворий. У мене болить права нога.

Лікар. Це наслідок похилого віку.

Хворий. Ви помиляєтеся: і лівій нозі стільки яі років, а вона в мене не болить…

*

— Вчора я був у лікаря і скаржився йому на втрату пам’яті…

— Що ж він сказав?

— Запропонував заплатити йому за лікування наперед.

*

Лікар. Подивіться сюди… Хіба ви не знали, що я приймаю з 6 до 7 години вечора?

Хворий. Безумовно, знав, але пес, який вкусив мене, цього не знав.

*

У магазині оптики:

— У вас, громадянине, очі не підходять до цих скельців…

*

Стан його здоров’я погіршав. Ще недавно йому здавалося, що він Бернард Шоу, а тепер він видає себе за нашого драматурга Залуцького.

Януш Осент

*

— Я дуже хвилююся, лікарю,— сказав хворий на операційному столі.— У мене це перша операція.

— Не бійтеся,— сказала медсестра.— У лікаря це теж перша…

*

— Ну, як ти провів свою відпустку? Де побував?

— Перші два дні в горах.

— А інші?

— Інші? В гіпсі…

*

В юнацькі роки Бернард Шоу виступав як музикальний критик однієї лондонської газети. Його звіт про концерт хору лікарів складався з двох фраз:

«Вчора співали медики. Їм слід ще раз нагадати про їхні лікарські обов’язки: зберігати мовчання».

*

Пацієнт. Лікарю, якого способу життя я повинен дотримуватися, щоб дожити до ста років?

Лікар. Не палити цигарок, не пити горілки, не кохати…

Пацієнт. І тоді я проживу сто років?

Лікар. Ні, до ста років, може, ви не проживете, але враження буде те саме.

*

Дуже важка справа — чхати з почуттям власної гідності

*

Проспера покусав собака, і він іде до лікаря:

— Я мушу засмутити вас,— каже лікар,— у вас сказ.

Проспер блідне, хапає аркуш паперу і починає щось гарячково писати.

— Ні, ні, ви не повинні хвилюватися,— заспокоює його лікар.— Ми вас вилікуємо! У вас немає ніякої необхідності поспішати з заповітом.

— Але це не заповіт,— відповідає Проспер.— Це список осіб, яких я повинен покусати до того, як ви мене вилікуєте.

*

— Ви дуже молодий, щоб бути лікарем.

— Так? Але я лікую тільки маленьких дітей.

*

— Я нічого не можу зробити з вашою хворобою. Вона спадкова.

— Тоді пошліть рахунок моєму батькові.

*

Лікар швидкої допомоги, оглянувши хворого, говорить:

— Одне з двох: або мій годинник зупинився, або він помер.

*

Пацієнтка. Скажіть, лікарю, це правда, що сон на свіжому повітрі виліковує від безсоння?

Лікар. Цілком вірно. Більше того: сон у приміщенні дає такі самі наслідки.

*

Тарас Шевченко дізнався, що в знатного пана захворіла старенька кріпачка. Ця бабуся була землячкою Шевченка, і він поспішив відвідати хвору.

— Може, Тарасе, я тому хворію, що в святу п’ятницю двічі молочка з глечика ковтнула? — запитала хвора.

Шевченко сміється:

— Тому ти, голубонько, і хворієш, що лише двічі молочка ковтнула, а коли б ти випила увесь глечик, то не хворіла б.

*

Цікаво: сам процес старіння не помітить навіть озброєне око, а наслідки його помітні й сліпому.

*

Люди добрі, не скаржіться на старість і пов’язані з нею хвороби. Її хитро придумала природа, щоб людині не так боляче було розлучатися з білим світом.

Ірина Вільде

*

— Як далеко від вашого пансіону море?

— О, всього десять хвилин ходи, якщо ви гарно бігаєте…

*

Мати питає дочку:

— Ким би ти хотіла бути?

— Сестрою-жалібницею!

— Що ти робила б?

— Посміхалась і говорила б усім: прошу почекати з годинку: лікарі на п’ятихвилинці.

*

–– Як ти тримався в зубного лікаря? Сподіваюсь, ти був відважним?

— О, так! Він, як не старався, нічого не міг зробити зі мною.

*

— Що ви так кричите, хворий? Я ж не встиг ще й доторкнутися до вашого зуба!

— Воно-то так, але ви наступили мені на мозоля!

*

Батько примусив сина, котрий наївся піску, випити кілька склянок води, а потім звернувся до лікаря.

— Що мені робити, лікарю?

— Тепер найголовніше — не давайте хлопчикові ані крихти цементу.

*

— Від чого він помер?

— Невідомо.

— А втім, невідомо, від чого він і жив.

*

Англійський лікар так висловився про взаємини між душевнохворими та лікарями:

— Невротик — це людина, котра будує повітряні палаци; душевнохворий — людина, яка живе в них; психіатр — людина, що бере за це квартплату.

*

Лікар. Скажіть, хворий, «А»!

Хворий. Я неписьменний…

*

— На жаль, ваш стан дуже тяжкий,— говорив лікар своєму пацієнтові.— Чи немає у вас когось, кого б ви хотіли побачити?

— Є.

— Кого ж?

— Іншого лікаря.

*

Один чоловік, зустрічаючи сусіда, все допитувався про його здоров’я, здоров’я його дітей, дружини, тещі, дідусів та бабусь. Нарешті в того урвався терпець, і сусід відповів:

— Ну, що ти ображаєшся, я ж це тільки заради ввічливості… Дуже потрібне мені здоров’я твоє та твоїх домочадців.

*

Здоров’я — мудрість тіла.

Ян Райніс

*

У психоневрологічній лікарні.

— Ну, як ти себе почуваєш?

— Прекрасно! Наш лікар уявляє, що він директор лікарні, і щоб не зробити йому неприємностей, ми прикидаємося божевільними.

*

Лікар. У вас цілком здорове серце. Я б дорого дав за ваше серце.

Пацієнтка. Ну то, будь ласка, лікарю, я ще вільна.

*

На запитання читача, як дізнатися, чи отруйна змія вкусила людину, один журнал відповів так:

«Якщо людина після укусу змії залишилася живою протягом трьох днів, значить, змія, що вкусила її, не була отруйною».

*

–– А що ви вживаєте від безсоння?

–– Шклянку вина через кожні дві години.

–– І після цього засинаєте?

–– Ні. Але так веселіше не спати.

*

Маленьку дівчинку питають:

— Гарно тебе оглянув лікар?

— Ні,— відповідає дівчинка.— Він тільки взяв мою руку, а потім подивився на годинник, чи правильно він іде.

*

— Чому ти цілу годину стоїш біля бензоколонки?

— Тут заборонено палити цигарки, а я дуже хочу відвикнути від куріння.

*

— Лікарю, поцілунок — збудливий засіб чи заспокійливий?

— Вітрогонний і до того дуже міцний.

*

— А що, у вас теж ревматизм?

— Ні, у мене зять в управлінні курортами.

*

Відомий спортсмен тяжко захворів. Лікар зміряв температуру і вигукнув:

— Ого! Тридцять дев’ять і дві десятих!

— Скільки залишилося до світового рекорду? — стривожено запитав хворий.

*

— Лікарю, я почуваю, що божеволію. Я щодня купую рублений біфштекс для своєї кішки.

— Ви вважаєте це ознакою божевілля?

— Так, адже в мене немає кішки!

*

Молодий лікар, син відомого професора, говорить батькові:

— Уяви собі, я вилікував пацієнтку, яку ти лікував десять років.

— Вона цього заслужила, бо покрила всі витрати на твою освіту в інституті.

*

— Вашому синові доведеться зробити анестезію.

— Прошу вас, лікарю, тільки закордонну, будь ласка, а коли у вас немає, то чоловік дістане!

*

Коли Л. М. Толстого запитали, чому він не дозволяє викликати лікаря, письменник відповів:

— Хочу померти своєю смертю.

*

— Докторе, це не той зуб, який ви вирвали: хворий поруч.

— Спокійно, спокійно! Я вже до нього добираюся.

*

До відділу охорони здоров’я приходить дівчина:

— Я хочу одержати місце медичної сестри.

— А у вас є відповідна кваліфікація?

— Ще б пак! У мене два брати футболісти, один брат боксер, а батько їздить на мотоциклі.

*

Якийсь невіглас прийшов провідати хворого і довго сидів біля його ліжка, а під кінець запитав:

— Чому ж все-таки ти так погано себе почуваєш?

— Тому, що ти так довго не йдеш.

*

Електромонтер заходить до клінічної лабораторії, де висять штучні легені, і говорить:

— Прошу вас глибоко зітхнути, через хвилину увімкнемо струм.

*

Дві сусідки сваряться:

— Щоб тобі повиривали всі зуби, один залишили, і щоб цей один не дав тобі забути, що таке зубний біль!

*

Змучений припадками невралгії, Бісмарк прикликав до себе відомого лікаря-практика і був дуже здивований, коли той сам у подробицях розповів йому про його хворобу.

— Скільки людей ви повинні були загнати на той світ, щоб дійти до таких тонкощів? — запитав його канцлер.

— Менш, ніж ви, ваша ясновельможність, щоб дійти до такої хвороби.

*

— А чи не здається вам, пане лікарю, що це надто дорого, адже в хлопчика був звичайний кір?

— Але мені довелося їздити до вас двадцять разів!

— А того, що він заразив усю школу і ви мали прибутки, ви не враховуєте?!

*

Хворий. У мене зіпсовані нерви, лікарю! Я схоплююся при кожному дзвоникові, я не відчиняю дверей, не підходжу до телефону. Ви вважаєте, що це серйозно?

Лікар. Ні. У моєї сестри така сама хвороба: вона теж усе купує в кредит.

*

Олександр Дюма обідав у відомого лікаря Гісталя. Лікар попросив Дюма написати щось у його книжку відгуків. Дюма написав:

«З того часу, як доктор Гісталь лікує цілі родини, потрібно ліквідувати лікарню».

Лікар вигукнув:

— Ви мені лестите!

Тоді Дюма посміхнувся і дописав:

«І збудувати два цвинтарі…»

*

Коли молодий хлопець лежав у лікарні, у нього була гарненька медсестра. Вимірюючи йому пульс, вона завжди віднімала десять ударів, беручи до уваги враження, яке вона справляла на нього.

*

Жінка, вага якої досягла 80 кілограмів, прийшла до лікаря.

— Ви повинні займатися фізкультурою,— радить їй лікар.

— А які рухи я маю робити?

— Прості рухи головою — зліва направо, а потім справа наліво.

— А скільки разів?

— Кожного разу, коли вам пропонують якусь страву.

*

Страх перед запущеною хворобою — така ж золота жила для лікаря, як страх перед чистилищем для священика.

Нікола Шамфор

*

Лікареві дорікали за те, що він все бачить у чорному світлі.

— А це тому, що я спостерігав, як один за одним померли хворі того лікаря, який усе бачив у рожевому світлі. Якщо помруть і мої хворі, то принаймні мене ніхто не вважатиме за дурня.

*

Лікар — пацієнтові:

— У вас усе в порядку. Ваш пульс такий же ритмічний і сильний, як цокання годинника.

— Немає нічого дивного! Адже ви тримаєте мене за годинника.

*

Лікар, оглядаючи пацієнтку, каже її чоловікові:

— Не подобається мені вигляд вашої дружини.

— А кому подобається?

*

Лікар. Вам не можна ні пити, ні палити, ні грати в карти…

Хворий. Видно, тут уже побувала моя жінка.

*

— У вас, лікарю, така ж сама недуга, як і в мене, а ви їсте та п’єте без обмежень, мені ж забороняєте…

— Бо між нами велика різниця.

— Яка ж саме?

— Ви хочете лікуватися, а мені це і в голову не приходить.

*

— Лікарю, що ви застосовуєте, коли застудитеся і у вас закладе носа?

— Шість носових хусток щоденно.

*

Дама прибігла до психіатра.

— Ой професоре! Мій чоловік втратив розум! Помістіть його якнайшвидше в будинок для божевільних!

— В чому справа?

— Вчора ні з того ні з сього прийшов на кухню, відбив дерев’яним молотком біфштекс і поцілував куховарку в щоку.

— Не бачу ознак божевілля,— відповів професор.— От коли б він ударив дерев’яним молотком куховарку, а поцілував біфштекс, тоді б я ним зайнявся.

*

— Скажіть, вам ваш склероз не заважає працювати?

— Ні, я про нього забуваю.

*

Уважно оглянувши дуже старого пацієнта, лікар сказав:

— Ви здорові, як огірочок! Доживете до дев’яноста років.

— Але мені вже дев’яносто!

— От бачите! Що я вам казав?

*

До сорочки доставленого в лікарню пацієнта був приколотий аркуш паперу, на якому великими літерами було написано:

«Докторе! Це епілепсія, а не апендицит. Апендикс мені вирізали вже тричі».

*

— Професоре,— стурбовано звертається асистентка до хірурга,— для операції вже все готове, а хворого ще нема.

— Це нічого,— неуважно озвався хірург.— Ми можемо почати і без нього.

*

Маленький хлопчик заходить в аптеку і звертається до аптекаря:

— Мені потрібні ліки, але я забув, як вони називаються. Пам’ятаю тільки, що там є медитил-амінодіметил-феніл-пірогол-снафтол.

*

Лікар пацієнтові:

— Від сьогодні ви повинні скурювати лише по одній цигарці після їжі.

Через тиждень лікар сказав:

— Ви чудово виглядаєте, помітно набули у вазі!

— Ще б пак,— відповів пацієнт,— адже я тепер їм десять разів на день.

*

— На що скаржитеся? — запитав свого пацієнта лікар.

— Ох, докторе, у мене в носі величезний нарив, по тілі бігають мурашки, у животі щось хлюпає, голова трясеться, а мозолі так печуть, що іскри спиляться з очей; я не можу зігнутися, завжди ходжу голодний, і мені здається, що у мене не зовсім гаразд…

Лікар сплеснув руками:

— Господи! Яке у вас прекрасне здоров’я! Коли ви можете перенести таку кількість хвороб!

*

Один гладкий фабрикант запитав знаменитого лікаря С. П. Боткіна, чи не знає він гарних засобів проти подагри.

— Знаю,— відповів лікар,— жити на одного карбованця і самому заробляти його.

*

— Чи лікувалися ви перед сном так, як я радив?

— Так, лікарю, я долічив до 18405…

— І нарешті заснули?

— Ні, настав час іти на роботу.

*

Один мікроб зустрів іншого та й каже йому:

— Ти маєш поганий вигляд… Як ти себе почуваєш?

— Не підходь близько,— відповів той,— я думаю, що в мене пеніцилін.

*

Утопивши свого ближнього в ложці води, він тут же викликав швидку медичну допомогу.

Василь Підмайстрович

*

— Лікарю, ви повинні врятувати мене!

— На яку ж недугу ви захворіли?

— Я безупинно розмовляю сама з собою.

— Це ще не так страшно…

— Лікарю, але ви ж не знаєте, яка я балакуча!

*

Медсестра. У приймальні чекає пацієнт, котрий був уже в усіх міських лікарів.

Лікар. А на що він скаржиться?

Медсестра. Переважно на них.

*

Пацієнт прокинувся в лікарні весь у бинтах.

Лікар. Вас привезли сьогодні в жахливому стані. Що з вами трапилося?

Пацієнт. Три тижні тому мене переїхав автомобіль.

Лікар. Три тижні тому? Чому ж вас тільки сьогодні знайшли на вулиці?

Пацієнт. Але я тільки сьогодні зустрів водія того автомобіля.

*

— Мені лікарі не хотіли сказати, яка в мене хвороба. А коли вони пішли, я сам прочитав у історії хвороби. І виявилося, у мене «Діагноз».

*

До пологового будинку під’їздить таксі, з нього вискакує схвильований пасажир, швидко біжить до багажника машини, відкриває його, здивовано дивиться всередину і у відчаї вигукує:

— Боже мій! Я забув дружину вдома!

*

Німецького мікробіолога Роберта Коха, який, незважаючи на свою світову славу, охоче і уважно лікував простих людей, запросили до кайзера Вільгельма.

— Сподіваюся, ви будете лікувати мене інакше, ніж голодранців у вашій лікарні? — запитав монарх.

— Боюся, що це неможливо, ваша величність,— з гідністю відповів Кох,— адже кажуть, що я обслуговую своїх пацієнтів, як королів.

*

— Я люблю такого лікаря, який одверто каже те, що передбачає. Звичайно, коли це збігається з моїми думками.

*

— А тепер, лікарю, послухайте, як я кашляю вдома…

*

Папуга, залишившись вдома наодинці, відчув себе погано і вирішив подзвонити до ветеринара. Він узяв трубку, набрав дзьобом номер і почув:

— Алло!

— Я хочу поговорити з лікарем.

— Лікаря немає вдома.

— А хто це говорить?

— Його папуга!

*

— Шановні друзі, мені пощастило винайти чудодійні ліки! Тепер залишилося тільки визначити, від яких вони хвороб!..

*

Лікар запропонував:

— Зараз ви сплатите мені одночасно 2000 доларів, а потім будете платити по 200 доларів щомісяця протягом року.

— Ого! — пробурчав хворий.— Це зовсім як при купівлі нової автомашини!

— Цілком правильно, я якраз і збираюся це зробити.

*

Джерело: Книга веселої мудрості. Видавництво “Радянський письменник”, Київ, 1968.