Регіональний інформаційний центр "Карпати"
enruuk
 
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

4 ВИЗНАЧЕННЯ ІСТОТНИХ ТИСКІВ (ГОЛОВНИХ ВОДНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ)

4.2 Підземні води

Основними видами діяльності, що впливають або можуть вплинути на хімічний стан підземних вод є наступні:

  • житлово-комунальне господарство;
  • сміттєзвалища;
  • промисловість;
  • гірничодобувна галузь;
  • сільське господарство.

Житлово-комунальне господарство

Дослідженнями попередніх років виявлений аномально підвищений вміст деяких забруднюючих речовин (у т.ч., металів) в ґрунтах у межах Закарпатської алювіальної рівнини, що є індикатором забруднень промислово-міського типу. Населені пункти є найбільшими джерелами комплексного забруднення підземних вод.

Найбільшими забруднювачами поверхневих водойм традиційно є об’єкти житлово-комунальних підприємств області, якими у 2010 році було скинуто в поверхневі водойми 41,12 млн.м3 (95% від 2009 р.), в тому числі забруднених – недостатньо-очищених стічних вод – 7,788 м3 (7%), нормативно-очищених – 30,53 млн.м3 (103 %).

Причиною формування значних обсягів неочищених або недостатньо-очищених стічних вод є відсутність КОС у більшості населених пунктів області (централізованим водовідведенням забезпечено близько 60% населення) та неефективна робота значної частини існуючих (м. Ужгород, Мукачево, Рахів, Тячів, Хуст, Берегово, смт. Солотвино).

Аналіз динаміки зміни основних показників використання та відведення води за період з 1990 по 2010 рр. (рис. 4.10) свідчить про чітку тенденцію до суттєвого зменшення використання води (скорочення до 80%) та скидання забруднених стічних вод у поверхневі водойми (скорочення на 35% від показників 1990 р.), що вказує на недостатню ефективність заходів, спрямованих на очищення води до нормативних показників та незначну частку оборотної та повторно використаної води.

Рис.4.10 Стан водокористування в Закарпатській області за період з 1990 по 2010 рр.[1]

Відсутність систем каналізації та скидання неочищених комунально-побутових стоків є джерелом забруднення поверхневих та підземних вод сполуками поживних елементів (азот амонійний, азот нітратний, азот нітритний, ортофосфати), а також патогенними мікроорганізмами.

Сміттєзвалища (місця видалення тведих побутових відходів)

На кінець 2010 року в Закарпатті зареєстровано 305 місць видалення відходів загальною площею 257,5 га, на яких накопичено більше 4 млн. тонн відходів. Щорічно у області утворюється понад 350 тис.т. ТПВ. Більша частина полігонів ТПВ та сміттєзвалищ вичерпали свій потенціал[2], а заводи із переробки ТПВ відсутні. Упродовж останніх років відмічається щорічне збільшення в середньому на 1% утворення твердих побутових відходів житлово-комунального сектору.

Побутові відходи небезпечні в епідемічному відношенні, в них часто містяться яйця гельмінтів, зазвичай наявна велика кількість збудників різних інфекційних хвороб, передусім кишкових інфекцій. Патогенні мікроорганізми у побутових відходах досить тривалий час здатні зберігати патогенність та вірулентність.

Завдяки процесам інфільтрації зі сміттєзвалищ ТПВ є джерелом забруднення ґрунтів і підземних вод органічними речовинами, мікроорганізмами, яйцями гельмінтів.

За результатами випробування підземних вод колодязів Берегівського району встановлене забруднення ПВТ в алювіальних відкладах UA_TUS_GW_4 нітратами, які надходять у підземні води з несанкціонованих розміщених в кар’єрах сміттєзвалищ.

Промисловість

Поширені хімічні забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод важкими металами, фенолами, нафтопродуктами та ін., що здійснюються під час скиду неочищених (або недостатньо очищених) стічних вод, викидів у повітря газів і пилу промислових підприємств. Підприємства харчової промисловості є джерелом мікробіологічного забруднення[3].

Складовою антропогенного тиску на підземні води, зокрема на ПВТ UA_TUS_GW_4, є також діяльність численних об’єктів транспортної інфраструктури. Так, твердість вод ПВТ UA_TUS_GW_4 на водозаборі ст. Батьово Берегівського району зафіксована на рівні, що перевищувала ГДК (8.3-8.5 ммоль/дм3). Це пояснюється забрудненням вод від пунктів миття вагонів, розміщеному на відстані 280 м від водозабору, а також надходженням господарсько-побутових стоків[4]. В водозаборах в районі залізничного вокзалу м. Мукачево (ПВТ UA_TUS_GW_4) фіксуються перевищення ГДК за окремими параметрами.

Крім діючих підприємств, в області знаходяться екологічно небезпечні об’єкти, розташовані на території вже ліквідованих (не функціонуючих) підприємств. Негативно впливає на стан підземних вод територія колишнього ЗАТ «Великобичківський лісохімкомбінат» (ліквідований у 2004 р.), де внаслідок тривалого зберігання продуктів лісохімічного виробництва та відходів мазуту, площа забруднення складає 1,976 га, а локальні забруднення підземних вод спостерігаються на глибинах до 20 м. У 2010 р. концентрації забруднюючих речовин виявлено в шахтних колодязях жителів смт. В.Бичкова (показник ХСК до 700 мг/л (норма 4,0 мг/л), фенолів до 4,0 мг/л (ГДК господарсько-питного водопостачання (централізованого) для фенолів – 0,001 мг/л)[5] .

Довготривала експлуатація протягом 100 років Перечинського лісохімкомбінату в м. Перечин призвела до забруднення території підприємства фенольними сполуками, в зв’язку з чим протягом останніх років фіксується постійне вимивання цих сполук з території разом з ґрунтовими водами, що призводить до забруднення поверхневого стоку.

В Берегівському районі існує потенційна загроза забруднення підземних вод в районі с. Мужієво від хвостосховищ та шламозбирачів поліметалічного комбінату.

На промисловому майданчику підприємства ТОВ “Закарпатполіметали” (Мужіївське родовище золотополіметалічних руд) знаходяться 5 відвалів рудовміщуючих, поліметалічних порід і кількість їх складає орієнтовно понад 164 тис. тонн станом на 2010 р. Внаслідок атмосферних опадів за відсутності системи відкритої дощової каналізації та локальних очисних споруд дані відвали стали джерелом забруднення ґрунту та поверхневих і ґрунтових вод.

За даними хімічних досліджень Державної екологічної інспекції у ході проведення контролю за підземними, поверхневими водами та ґрунтами у зоні розміщення ТОВ “Закарпатполіметали”, зокрема за результатами аналізів поверхневих вод (фільтрат рудних порід) виявлено перевищення граничнодопустимого (ГДК) вмісту свинцю у 20 разів, міді – 120 разів, цинку – 28 разів, хрому – 30 разів та кадмію – 1800 разів. Вміст кадмію у підземних водах питних колодязів на вул. Закарпатській, 5,10,13,20 та на вул. Чіпі, 1 становить до 0,0005 мг/л; що не допускається як ГОСТ-2874-82, так і ДСанПіН 2.2.4-400–10. Перевищення вмісту кадмію ймовірно спричинено інфільтрацією дощових кислотних стоків у підземні горизонти із ставка-відстійника, який розташований безпосередньо біля крайніх будинків названих вулиць і був побудований для вловлювання твердого стоку, який поступає з проммайданчика рудника до меліоративних каналів.

Гірничодобувна галузь

У 2010 році в області розроблялося 115 родовищ мінеральної сировини, з яких 2 – горючі, 1 – гірничохімічне, 1 – металічне, 6 – гірничорудні, 70 – будівельні корисні копалини, 35 – підземні води.

Гірничодобувна діяльність супроводжується значними обсягами відходів. Показники утворення відходів у динаміці за період з 2006 по 2010 рр. показано на рис. 4.11. Із загальної кількості промислових відходів, що утворилися в 2008 році 80% припадає на відходи гірських порід.

Рис.4.11. Обсяги утворення промислових відходів (тис. тон) у Закарпатській області, у тому числі гірничопромислових.

Гірничо-видобувні об’єкти спричиняють значне техногенне навантаження на основні водоносні горизонти області. Основними шляхами такого навантаження є наступні:

  • ділянки вивчення надр на наявність нафти і газу є потенційними джерелами забруднення важкими металами з супутніх пластових вод, токсичними речовинами з бурових розчинів, нафтопродуктами при їх втраті, радіаційного забруднення;
  • гірничими виробками порушується природна захищеність водоносних горизонтів;
  • відпрацьовані кар’єри використовувались і використовуються для скидання сміття (стихійні сміттєзвалища);
  • забруднення важкими металами і токсичними елементами I-II класів небезпеки в місцях видобутку поліметалів в межах Вишківського, Оленьовського, Берегово-Бийганьского, Чорногловського, Перечинського рудних полів, Рахівського гірничопромислового району тощо.

Останній фактор впливу на довкілля часто недооцінюється у зв’язку з тим що більшість кар’єрів, штолень і шахт нині вже закрито. Однак, як показують дослідження, місця складування і перевантаження мінеральної сировини, відвали пустої породи та місця розташування збагачувального устаткування при кар’єрах, штольнях і шахтах, упродовж тривалого часу після припинення експлуатації є потужними джерелами локального забруднення ґрунтів і ґрунтових вод Hg, Sb, As, Cd, Tl, Pb, Zn, Cu, Ba, Be, Li тощо. Вміст металів в ґрунтах і ґрунтових водах при цьому становить 1-10 норм ГДК, а для миш’яку місцями досягає 100 ГДК.

Високорухомі (переважно сульфатні) форми забруднюючих елементів виникають в результаті поступового окиснення рудних мінералів у відвалах і на денній поверхні атмосферним киснем і метеорними водами. Так, у 2001 році були зафіксовані для здоров’я людей концентрації ртуті в ґрунтах на території ртутних родовищ Шаян і Боркут, що раніше розроблялись. За результатами обстеження[6] були рекомендовані заходи з демеркурізації території бювету санаторію «Шаян», заводу з розливу мінеральної води, а також території заводу титанових порошків.

Чинником, який сприяє поширенню токсичних металів є підкислення підвідвальних вод внаслідок окислення сірки з сульфідної до сульфатної форм. Так, в сильно-кислих (pH=1,5-2) високомінералізованих (до 20 г/м3) підвідвальних водах Мужіївського родовища було зафіксоване перевищення ГДК по 14 нормованим елементам, у тому числі по кадмію в 12 тисяч разів, миш’яку в 460 разів, берилію і літію – в 200 разів.

Сільське господарство

Сільськогосподарські об’єкти (ферми, поля, пасовища та ін.) завдають значного антропогенного тиску на підземні води ПВТ в алювіальних відкладах UA_TUS_GW_4. Поверхневі і підземні джерела вод можуть забруднюватись як органічними, так і мінеральними добривами, а також пестицидами і гербіцидами. Частина із застосовуваних в сільському господарстві хімічних речовин є стійкими органічними сполуками, які, переміщуючись харчовими ланцюгами, провокують екологічні проблеми. Неодноразово було зафіксовано бактеріологічне зараження патогенними організмами, пов’язане з тваринництвом.


[1]Доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області за 2010р. Ужгород 2011. – 202 с.      .

[2] Доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області за 2010р. Ужгород 2011. – 202 с

[3] Жарніков А.В. та ін. Вивчення режиму підземних вод, контроль за станом підземних вод території Закарпатської області. Звіт за 1998-2001 рр. Закарпатська ГРЕ, ДП „Західукргеологія”.

[4] Габор М.М. Звіт по оцінці екологічного стану геологічного середовища прикордонних територій Закарпатської області в м-бі 1: 100 000» Закарпатська ГРЕ, ДП „Західукргеологія”, 2004.

[5] Доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області за 2010р. Ужгород 2011. – 202 с.

[6] Малі токсичні елементи в рудах і навколишньому середовищі ртутних, поліметалічних і золоторудних родовищ Донбасу і Закарпаття / В.О.Шумлянський, О.М. Івантишина, В.М Артеменко та ін. – К.: Знання України, 2002. – 143 с.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: ,

Коментувати

Використання матеріалів сайта можливе лише при наявності активного посилання на  http://carpaty.net

Copyright © Регіональний Інформаційний Центр "Карпати" E-mail: carpaty.net@gmail.com