Цілюще карпатське повітря, здорова карпатська вода не уявляються без зеленого золота, якими залишаються і завжди будуть карпатські ліси. Лісистість території Карпатського регіону досягає 50%, а лісовий фонд становить близько 700 тисяч гектарів. Природний склад карпатських лісів досить багатий, причому переважають твердолистяні (понад 60%) і хвойні (близько 30%) породи.

Упродовж тисяч років вони були основним продуцентом кисню, чистого повітря. За твердженням вчених, один гектар лісу поглинає 2 тонни вуглекислого газу, збагачуючи киснем 10-11 млрд. куб. м. повітря. Дерева і трави виділяють леткі речовини – фітонциди, що вбивають хвороботворні бактерії, грибки, збудників туберкульозу. Тобто ліс є санітаром повітря, однією з найголовніших умов ефективності санітарно-курортної галузі. До цього він – ще і незмінне джерело створення запасів вод не лише для західних областей України, але і для всього Тисо-Дунайського басейну Угорщини, Східної та Середньої Словаччини, всього Карпатського регіону і, навіть, Європи.

Карпати – одна із небагатьох територій Європи, де, хоч і на великих площах, у своїй первозданній красі збереглися праліси, які мають унікальну екологічну, естетичну цінність. Адже вони є тією ланкою, що єднає давноминулі епохи із XXI століттям, забезпечуючи повноцінне життя суспільства. У цьому аспекті неоціниму роль відіграють 5 біосферних, 400 лісових резерватів, 38 національних парків, які створені у країнах Карпатського регіону.

Питання розвитку природно-заповідної справи та екомережі є одним із пріоритетних напрямків екологічної політики України, складовою її євроінтеграційного курсу. Сприяти цьому покликаний і Указ Президента України від 27 серпня 2008 року «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків». Згідно з цим документом до уже діючих 5-ти національних парків та понад 100 лісових резерватів екологічна мережа поповниться ще 14 національними парками, три з яких – у Карпатах: «Зачарований край» на Закарпатті, «Верховина Довбуша» – в Івано-Франківській та «Черемошський» в Чернівецькій областях.

При цьому національна політика сталого розвитку українських Карпат все більше переплітається з міжнародною співпрацею в природоохоронній сфері. Прикладом цього є створення українсько-польсько-словацького біосферного резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів. Ведеться робота по створенню спільного українсько-румунського біосферного резервату «Мараморошські (Гуцульські) Альпи» та українсько-угорського ландшафтного парку «Притисянський».

Але потрібні багато років і величезні затрати коштів, людської праці, аби відтворити втрачені лісові багатства і зберегти їх для грядущих поколінь. Варварське ставлення у минулому столітті до лісових ресурсів, непродумане, спрямоване на досягнення корисливих цілей ведення лісового господарства, призвело до скорочення лісистості усього Карпатського регіону, причому за рахунок прирічкових лісів, верхню межу лісів знижено на 200-300 метрів, штучно створено величезні площі післялісових високогірних лук (полонин), порушено вікову структуру деревостанів, що в свою чергу негативно позначилось на водорегулюючій функції лісу, спричинило захворювання цілих лісових масивів, зокрема, букових, які у червні 2007 року ЮНЕСКО включило до списку об’єктів світової природної спадщини. Доводиться із тривогою констатувати , що тільки у Закарпатській області із 200 тисяч судинних рослин до рідкісних і зникаючих вчені відносять 247 їх видів. У цілому сьогодні більше 10 відсотків видів флори і фауни Карпат не просто є рідкісними, а знаходяться у загрозливому стані. Зважаючи на це, назріла необхідність створення єдиної для всіх Карпат Червоної Книги раритетних видів флори і фауни та Зеленої Книги раритетних екосистем із обґрунтуванням екологічних засад їх збереження.

У цьому плані унікальну роль для забезпечення збереження багатої живої природи та культури Карпат відіграла Ініціатива Карпатського Екорегіону яка являє собою міжнародну співпрацю урядових та неурядових організацій, наукових установ і місцевих громад та меценатів, об’єднаних одним прагненням – зберегти природу регіону для тривалої користі людей, які проживають тут. Саме вона, ця Ініціатива, дала поштовх прийняттю у 2003 році Рамкової Карпатської Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, яку підписали 7 країн Карпатського регіону: Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна та Чехія.

Джерело: Кічковський М.М. Гамор Ф.Д. Кушнір Б.Г. Довідкове видання “Земля наближена до неба”. Ужгород : Карпати, 2008