До змісту

Старі люди зберегли оповідь про своє рідне село Довге. Спочатку воно називалося Довгий. Ця назва пішла від скали, яка довга до двох кілометрів. Давно, коли лісами гуляли опришки, то вони мали й тут, у Довгім, своє місце. Зношували гроші й всякий золотий посуд, що його позабирали від панів.

У скалі є одна глибока яма, нею можна спуститися до дверей. Двері ведуть до пивниці, у якій двадцять буйволячих шкір, а в них — зашите золото. Над столом — меч та інша зброя ватажка опришків. А на столі — золотий хрест із Косівської Поляни, що його взяли з церкви опришки.

Однак до тої пивниці не завжди можна зайти. Та пивниця відкривається лише у великодню п’ятницю опівночі. Іншим разом сюди не можна дістатися, бо якась нечиста сила не пускає. Були такі, що пробували йти із свічкою, але свічка гасне. Люди говорять, що то злий дух там запанував.

Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.

Tags: легенда