Перш ніж завершити книгу, киньмо ще раз погляд на карпатське високогір’я, де творять життя, не вишукуючи затишної, тепленької місцини, рослини трудної долі, до яких належить також наскельниця лежача. Це теж аркто-альпійський вид, до того ж єдиний вид цілого роду, поширений у холодних районах та в альпійському поясі північної півкулі: у Центральній Європі, Північній Європі, Північній Азії, Північній Америці. Широко розповсюджений і в нашій країні — по всій арктичній рослинній зоні, в горах Сибіру і Далекого Сходу. І все-таки дуже рідкісний на Україні: зустрічається подекуди тільки в Карпатах.

Наскельниця лежача (лаузелеурия стелющаяся) —

Loiseleuria procumbens Desv.

Родина: вересові — Ericaceae

Як і дріада восьмипелюсткова, наскельниця лежача — вічнозелений сланкий кущик. Стебла завдовжки до 45 см, густо облиствлені. Листки на коротких черешках, супротивні, вузькоеліптичні, цілокраї. Квітки по 2—5 зібрані на кінцях гілок у зонтиковидні китиці. Віночок рожевий, іноді білий. Цвіте в червні — липні. В Українських Карпатах окремі сланкі кущі або невеликі зарості цього виду зустрічаються на висоті 1700—2000 м над рівнем моря на вершинах Чорногори: Бребенескулі, Говерлі, Петросі, Попу Івані, Томнатеку, Дземброні. Яким умовам життя наскельниця віддає перевагу, говорить її назва: скелястим сонячним схилам з гумусними кислими ґрунтами.

Певної шкоди завдають рослині туристи. Але найістотніше, що сьогодні треба зробити для збереження в Карпатах паскельниці лежачої,— заборонити спалювання біловусників на полонинах у тих місцях, де цей вид зберігся.

Є в Карпатах ще й інші представники аркто-альпійської групи. І хоч не зараховані вони до рідкісних чи зникаючих, їх доля залежить від того, чи буде наш розум мудрим, а серце добрим.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с