Де його тільки немає — і по луках, і по обочинах доріг, і на полях, межах, лісових галявинах, узліссях, навіть у садах та городах. Це — деревій звичайний, відомий повсюдно як цінна лікарська рослина.

Та на Україні нараховується понад 20 видів деревію, а в світі близько сотні. Деякі з них підлягають охороні і занесені до Червоної книги, зокрема східнопонтичний ендемік деревій голий, що зростає на території заповідника “Кам’яні могили” в Донецькій області, і східнокарпатський ендемік деревій Шура, що взятий під охорону в Карпатах — дуже рідкісна рослина високогірних вапнистих скель.

Високогір’я Карпат освоїли також деревій розсунутий, деревій судетський. Описувати кожен вид окремо не будемо, оскільки різняться вони дуже не багатьма ознаками, для неспеціаліста майже непомітними. Скажемо більше тільки про деревій язиколистий, який має ще іншу, не дуже привабливу назву — чихавка язиколиста. Про цей вид у популярній літературі пишеться мало, між тим він настільки рідкісний, що настав час говорити про його збереження в природі.

Деревій язиколистий (тысячелистник язычковый) —

Achillea lingulata W. et K.

Родина: айстрові — Asteraceae

Зустрічається на скелях і полонинах Чорногори, на Говерлі, Петросі, Рогнесці, Гутині, Ненєсці та інших.

Рослина багаторічна, трав’яниста, з простими, до 20—40 см заввишки, рудуватоволохатими, трохи ребристими стеблами. Листки сидячі, язиковидні, довгасті, внизу майже цілокраї, війчасті, вкриті з обох боків крапчастими ямочками, неопушені. Кошики зібрані в напівкулясті щитки; обгортки утворені волосистими листочками з виразною центральною жилкою на спинці й чорною облямівкою по краю. Крайові язичкові квітки білі. Цвіте у липні — серпні.

Хоч деревій язиколистий практичного значення в медицині не набув, він повинен залишитися повноправним і незамінним творцем зеленого світу Карпат.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с