Лікувальну дію волошки нібито відкрив наймудріший із кентаврів Хірон, а вже Лінней на честь міфічного відкривача всю родину назвав centaurea — кентаври. Древні греки сік волошки використовували для загоювання ран. Але її лікувальні властивості набагато більші. Невідомий автор рукопису із XVII століття радить, наприклад, товченим насінням волошки виводити бородавки. Спиртовий настій з гарячим чаєм народна медицина використовує для лікування простуди, водний відвар — при посиленому серцебитті, захворюванні нирок, сечового міхура, для примочок при запаленні слизових оболонок очей. Відома також жовчогінна дія волошки.

В природі існує більш як півтисячі видів волошки, з них майже двісті росте в нашій країні. Коли говорять про волошку як лікувальну рослину, насамперед мають на увазі волошку синю, що в хліборобів користується недоброю славою бур’яну — шкодить посівам пшениці, жита, але вабить своєю красою. Цей вид волошки відомий повсюдно, тому описувати його зайво. Але є волошки, які зустрічаються в природі рідко. Так, у Карпатах на висоті 600— 1700 м над рівнем моря природно зростає волошка мармароська. Якщо в середині травня ви побачите десь на клумбі великі сині суцвіття волошки м’якої, знайте, що вона прийшла до нас з високих карпатських полонин. Цвітіння її триває майже місяць. На луках, по чагарниках, перелісках Карпат трапляються ще волошка паннонська, волошка чорноголова з чорнобузковим суцвіттям, рідко — волошка карпатська, що занесена до Червоної книги, і волошка східнокарпатська. Про останню скажемо дещо ширше, бо в літературі, що закликає любити й охороняти рідну природу, вона згадується досить побіжно.

Волошка східнокарпатська (василек восточнокарпатский) —

Centaurea Kotschyana Heuff

Родина: айстрові — Asteraceae

Серед волошок є однорічні рослини, як волошка синя, і дво- та багаторічні. Волошка східнокарпатська належить до багаторічних. Стебло малорозгалужене, 25—60 см заввишки. Квітки темно-пурпурові. Обгортка куляста, її зовнішні та середні листочки з чорною суцільною частиною придатка і яскраво-білими торочками.

Цвіте у червні — серпні. Зустрічається на гірських луках, іноді на полонинах. В 40-х роках ця чудова рослина зростала розсіяно на біловусниках. Через свою високу декоративність катастрофічно зникає. Існує загроза повного зникнення, якщо не вжити термінових заходів її охорони.

І хоч є думка, що всі види волошок поступаються красою волошці синій, волошка східнокарпатська у багатоманітній гамі волошкового цвітіння тішить і тішитиме найвибагливіший погляд.

Джерело: В.І.Комендар, П.М. Скунць, М.Ю.Гнатюк Зелені перлини Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.- 88с