Ліс – не тільки деревина, а й багата скарбниця дикорослих плодів і ягід, грибів і лікарської сировини, цілющого карпатського меду і корисної лісової фауни.

Заготівля лісових плодів, ягід, горіхів, грибів та інших продуктів посідає значне місце в постачанні населення додатковими продуктами харчування. Плоди багатьох дикорослих плодово-ягідних рослин відзначаються тонким ароматом і відмінним смаком, якими не завжди наділені їх родичі серед культурних сортів. Вони є джерелом вуглеводів, білків, жирів, органічних кислот, вітамінів. Це підвищує їх цінність як сировини для виготовлення соків, кондитерських виробів та інших продуктів харчування. Дикорослі плодові – джерело одержання вітамінів. Найбільш багаті на вітамін С плоди шипшини, чорної смородини, обліпихи, барбарису, горобини тощо. А такі, як чорниця, калина, клюква – не лише вітамінні ягоди, але відзначаються й цілющими властивостями, застосовуються при лікуванні деяких хвороб.

 

Таблиця 1. Розподіл основних видів дикорослої продукції по заготівельниках у 1985 році, %

Види продукції	Об’єднання «Закарпатліс»	Обласне аптеко-управління	Облспожив-спілка	Облхарчо-пром
Дикорослі плоди і ягоди – всього	262		206	7
в тому числі:
малина	49	–	51
чорниця	42	–	57	1
горобина	71	–	29
ожина	21	–	75	4
Гриби (в перерахунку на свіжі)	85	–	15
Березовий сік	100	–
Лікарська сировина	27	17	56	–

 

У низинних районах області зростає груша лісова, яблуня лісова, черешня, терен, шипшина, калина звичайна, глід, горобина чорноплідна, барбарис, кизил, суниці та інші, у лісах гірської та передгірної зон – малина, ожина, чорниця, горобина звичайна, брусниця, ялівець. Щорічно дикорослих плодів і ягід заготовляється близько 4 тис. т лише заготівельними організаціями, що становить близько 60 % промислових запасів (табл. 1).

Скорочення площ суцільних рубок лісу до науково обгрунтованих з екологічної точки зору обсягів привело до зменшення площі дикорослих малинників, ожини, горобини червоної. Лісівники компенсують їх створенням промислових плантацій горобини чорноплідної, смородини, обліпихи, шипшини, калини та інших на трасах ліній електропередач і трубопроводів різного призначення, на узліссях і вздовж лісових доріг, у міжряддях горіхових плантацій і фруктових садів. Плодові кущові породи вводяться до складу лісових культур, де протягом кількох років (до зімкнення основного намету насадження) вони являють собою тимчасові плантації. Близько 300 га постійних і тимчасових плантацій, створених за роки десятої і одинадцятої п’ятирічок, почали плодоносити. Наприклад, на невеликій, площею 1 га, обліпиховій плантації Хустського лісокомбінату збирають щорічно понад 10 ц ягід. На промислових плантаціях горобини чорноплідної, створеної у міжряддях лісових культур і горіхових плантацій Довжанського лісокомбінату, одержують понад 70 ц плодів.

Плантаційне господарювання дозволяє зменшити трудові й матеріальні затрати на заготівлю сировини, одержувати стабільні врожаї практично щорічно і згладжувати чергування урожайних і не врожайних років. Тому, уже в дванадцятій п’ятирічці, планується розширення плантаційного господарства цінних плодових порід: обліпихи, смородини, горобини чорноплідної, лимонника китайського, калини та інших. Освоюється випуск нового виду продукції – сухофруктів.

Особливо цінну групу деревних порід становлять горіхоплідні: ліщина звичайна, введені в лісові насадження області горіх волоський і каштан їстівний, головний лісоутворювач Карпат – бук лісовий, цілющі плоди якого ще не знайшли належного застосування у харчовій промисловості, як і жолуді дуба, резерви збільшення заготівлі яких значні.

У зернах горіха грецького і ліщини, що зростають у лісах Закарпаття, міститься 65–70 % жирів, багато цінних білків та інших корисних речовин. Горіхова олія не має собі рівних серед олій рослинного походження. Надзвичайні смакові якості надає кондитерським виробам борошно плодів їстівного каштана, який широко впроваджується у лісові насадження держлісфонду області. Здавна використовуються місцевим населенням горішки бука і жолуді дуба для відгодівлі домашньої худоби, зокрема свиней. Запаси цієї сировини досить великі, але майже не використовуються. Це значний резерв для забезпечення тваринництва кормами.

Близько 1000 га плантацій і насаджень горіха волоського налічується в держлісфонді області. В майбутньому – це цінна сировина для меблевої промисловості, а тепер одержуємо плоди. Поки що врожайність горіхових плантацій низька, але проведенням догляду за деревами, їх підживленням органічними і мінеральними добривами вдається поліпшити плодоношення і щорічно збільшувати заготівлю горіхів.

Важливе місце в заготівлі побічних продуктів відводиться грибам. За своїм хімічним складом вони близькі до рослинних і тваринних продуктів. Білків і жирів у них більше, ніж у картоплі, капусті та інших городніх культурах, багато калію, фосфору, сірки, вільних амінокислот та специфічних екстрактивних і ароматичних речовин. Опеньки, маслята, лисички та інші багаті на цинк і мідь. Гриби мають і кормове значення для фауни. їх поїдають зайці, білки, лосі, олені, борсуки, інші лісові мешканці і вівці.

Багаті ліси Закарпаття грибами. З настанням грибного сезону в лісових урочищах організовуються заготівельні й грибоварні пункти, куди надходить грибна продукція. Серед великої кількості видів грибів, які зростають у наших лісах, промислове значення мають білі гриби, підберезовики, опеньки, лисички, сироїжки, грузді, моховики та інші. Особливою популярністю у заготівельників користуються опеньки осінні, які переважають в загальному обсязі заготівель. Успіх справи в заготівлі грибів залежить від оперативності та рівня організації заготівельних робіт у грибний сезон. Досягнутий рівень заготівлі грибів за роки одинадцятої п’ятирічки ще далекий до повного використання наявних промислових запасів. Тому заготівлю грибів у дванадцятій п’ятирічці намічено збільшити.

Проводять лісокомбінати і переробку заготовлених грибів. Заготівельно-грибоварні пункти організовуються в лісових урочищах, де проводиться масова заготівля грибів. Пункти обладнані грибоварними котлами, сушарками, відповідними приміщеннями, тарою, вагою і забезпечуються транспортом. Сушені гриби направляються в торгівлю, а напівфабрикати – в Буштинський цех по переробці дикоростучих плодів, ягід і грибів для дальшої переробки. Обладнується цех по випуску солоно-маринованих грибів у Ясінянському лісокомбінаті. З введенням у дію Великобичківського цеху по переробці дикорослих плодів і ягід, а також грибів вся заготовлена лісокомбінатами сировина повністю буде перероблятися.

Поряд з використанням природних запасів грибів такі лісокомбінати, як Ясінянський, Хустський і Перечинський освоюють технологію штучного їх розведення. Першу продукцію вирощених шампіньйонів ясінянські лісівники передали в громадські їдальні вже в 1985 році.

Особливу перспективність штучного вирощування в умовах Закарпаття мають їстівні гриби – гливи. Технологія вирощування міцелію цих грибів уже освоєна. Першу партію міцелію закладено на проростання у Виноградівському Хустського і Тур’є-Реметському лісництвах Перечинського лісокомбінатів. У перспективі штучним вирощуванням їстівних грибів і, насамперед, гливи буде займатися переважна більшість лісових та лісохімічних комбінатів області. Найбільш перспективними видами гливи, як за продуктивністю, так і за стійкістю до природних факторів, є сорт типу «Дон».

Березовий сік давно здобув визнання як дієтичний, тонізуючий і лікувальний напій. Тому він став ще однією складовою побічного лісокористування. Підсочку берези проводять за 5 років до рубки стиглих деревостанів. На Закарпатті тепла й рання весна викликає бурхливе соковиділення вже в березні. Заготівлю березового соку в держлісфонді області ведуть лісокомбінати, а в колгоспних і радгоспних лісах, в незначній кількості,– підприємства споживчої кооперації і харчової промисловості. Тепер заготовляється близько тисячі тонн щорічно, що цілком відповідає наявним природним ресурсам. Приріст обсягу заготівлі березового соку можливий, лише за рахунок інтенсифікації експлуатації березових насаджень, які визначаються в рубку, особливо в колгоспних лісах, підсочкою окремих екземплярів берези, що становлять незначну домішку в насадженнях, визначених у головну рубку в найближчі роки.

Справжньою лабораторією здоров’я називають у народі лікарські рослини, на які так багаті карпатські ліси. Тут зростає близько 300 видів лікарських рослин. 40 % усіх медичних препаратів одержують з рослин.

В області ведеться заготівля дикорослої лікарської сировини для потреб фармацевтичної промисловості. Землі держлісфонду Закарпаття багаті різноманітністю цінних видів, таких як ромашка лікарська, шипшина, горобина чорноплідна, звіробій, вільха чорна і сіра, деревій тисячолистий, пижмо, ялівець звичайний, арніка гірська та інші. Основним споживачем лікарської сировини є обласне аптекоуправління, яке частково переробляє сировину, а частину відправляє фармацевтичним заводам для більш глибокої переробки. Експлуатація запасів лікарських рослин за останні роки значно зросла. Понад сорок видів рослин заготовляється різними організаціями області загальною вагою 250 т.

У лісах Закарпаття є чимало надзвичайно цінних лікарських рослин, які знаходяться під охороною держави і занесені до Червоної книги СРСР та Української РСР. Це такі, як плаун-баранець, арніка гірська, тирлич жовтий, нарцис вузьколистий, родіола рожева та інші. Для забезпечення належної охорони і відтворення цінних лікарських рослин на території держлісфонду створено ряд ботанічних заказників республіканського значення. Це заказники «Затінки», «Тересянка» на території Рахівського лісокомбінату, де зростає арніка гірська, заказники «Странзул», «Задня» – місцезростання плауна-баранця на площі 510 га в Усть-Чорнянському лісокомбінаті.

Для збільшення обсягів заготівлі лікарської сировини і зміцнення сировинної бази лісокомбінатами об’єднання «Закарпатліс» будуть закладені промислові плантації особливо цінних і рідкісних лікарських рослин: родіоли рожевої, арніки гірської, лимоннпка китайського та інших.

Сінокосіння і випас худоби на лісових землях також входять у побічне лісокористування і становлять основу тваринництва, підсобних господарств підприємств і особистих господарств громадян. Сінокісні угіддя держлісфонду області закріплено за підсобними господарствами лісокомбінатів і працівниками лісової охорони – як службові наділи, а решта вільних ділянок віддається у користування колгоспам, радгоспам та громадянам області за погодженням з місцевими Радами народних депутатів. Значна частина сіна заготовляється на інших площах – квартальних просіках, галявинах, у молодих лісових культурах, під наметом зріджених насаджень тощо.

Щорічно в лісах держлісфонду заготовляється понад 4000 т сіна. Але цього недостатньо для підсобних господарств. Головний резерв – поліпшення сінокосів. Саме підвищення врожайності сінокосів дасть змогу зміцнити кормову базу підсобних господарств, збільшити виробництво м’яса, молока, вовни тощо.

Багатий породний склад лісів і розмаїта трав’яниста рослинність створюють прекрасну кормову базу для бджільництва. Понад три тисячі бджолосімей нараховують лише пасіки підрозділів об’єднання «Закарпатліс». Бджільництвом займаються колгоспи і радгоспи. З року в рік бджільництво в області набуває комплексного виробничого напряму. Поряд з виробництвом основних продуктів (мед, віск) господарства займаються збиранням прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, а також виведенням маток і формуванням нових сімей та пакетів бджіл. Для продовження сезону експлуатації цінних нектароносів, наближення пасік до кормової бази з урахуванням її вертикальної зональності в гірських умовах Карпат, пасіки розміщують у пересувних павільйонах і перевозять їх у місця медозбору. Такі павільйони успішно використовуються в Усть-Чорнянському лісокомбінаті. Забезпечення бджолопасік пересувними причепами-павільйонами дозволить збільшити виробництво продукції бджільництва.

Карпатські ліси багаті цінною мисливською фауною. Мисливські угіддя закріплено за обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок та за лісокомбінатами.

Спортивне полювання за ліцензіями на оленів, козуль, диких кабанів, а також їх промисловий відстріл – не лише вид спорту та відпочинку, але й важливе джерело цінних продуктів: м’яса, натуральної вовни, шкіри тощо.

Мисливське господарство Закарпаття за останні роки зробило значний крок у напрямі інтенсифікації. У 1985 році з кожної тисячі гектарів мисливських угідь одержано на 155 крб. продукції – це високий показник, але нижчий, ніж у господарствах Прибалтійських республік і сусідніх європейських соціалістичних країн. Збільшення чисельності копитних у лісах області дало змогу інтенсивніше вести промисловий відстріл карпатського оленя, дикого кабана, козулі. Збільшено також реалізацію спортивних ліцензій.

На базі Шаланківського фазанорозплідника освоєно інкубацію і розведення фазанів. Щорічно тут вирощується 8–10 тис. штук молодняка цього цінного птаха і випускається в мисливські угіддя, а також реалізується в інші області України. Це дало можливість дозволити спортивне полювання на фазана за ліцензіями. Освоєно й штучне розведення диких качок.

У «Закарпатлісі» створено державні мисливські господарства: «Радянські Карпати» площею 76 тпс. га, «Нове Село» – 1,3 тис. га і «Шипот» – 11,8 тис. га. У господарстві «Нове Село» акліматизується муфлон і лань – перспективні для Карпат види.

У дванадцятій п’ятирічці планується підвищити експлуатацію мисливських угідь, збільшити заготівлю м’яса і налагодити випуск м’ясних консервів дичини. У Мукачівському і Ясінянському лісокомбінатах створюються цехи по виготовленню сувенірів з мисливських трофеїв.

Розглядаючи види побічного лісокористування, слід згадати про рибальство й риборозведення. Резерви рибного господарства ще досить значні. Загальна довжина річок і потоків, придатних для розведення райдужної і струмкової форелі та харіуса на території держлісфонду, становить понад 2000 км. Лісові озера та ставки в низинній зоні області використовуються для вирощування коропа. До останнього часу лісокомбінати займались лише інкубацією ікри лососевих риб, вирощуванням малька і зарибленням гірських потоків. Але вже за роки одинадцятої п’ятирічки створено певну базу для одержання товарної риби, особливо форелі. Перші тонни її надходять у продаж з 1983 року. В лісокомбінатах області створено належну технічну базу для риборозведення. Функціонують 9 інкубаторів загальною потужністю понад 3 млн. штук мальків на рік. Проводиться розчистка русел гірських потоків, будуються щорічно сотні перепадів, десятки ставків, що дало змогу в останні роки розпочати реалізацію товарної риби. Але саме в рибному господарстві ще значні невикористані резерви, приведення в дію яких дасть можливість збільшити в дванадцятій п’ятирічці реалізацію товарної риби в 2-З рази.

 

Таблиця 2. Обсяги випуску продукції з дарів лісу в одинадцятій п’ятирічці

Види продукції	Роки					Всього
	1981	1982	1983	1984	1985
Гриби сухі, т	3,0	3,0	3,0	5,6	4,0	18,6
Гриби солоно-мариновані, т	80,1	38,3	32,4	107,2	90,0	348,0
Консервна продукція, туб.– всього	1174,2	1267,3	1346,5	1308,7	1463,6	6560,3
в тому числі:
сік березовий	499,0	598,3	552,3	629,4	546,7	2825,7
грибні консерви	140,4	57,5	40,3	175,2	95,6	509,0
Асортимент консервної продукції, видів	13	11	18	11	19	24

 

Лісокомбінати області не лише заготовляють сировину, але й переробляють її на готову продукцію. Так, цех переробки дикорослих плодів і ягід Буштинського лісокомбінату щорічно переробляє близько 400 т сировини, консервує майже 300 т березового соку. Обсяги випуску консервної продукції постійно зростають. Тут випускається понад 20 найменувань продукції, яка користується підвищеним попитом. Аналогічний цех збудовано у Великобичківському лісокомбінаті, і вже в 1986 році сировина, яку заготовляють Великобичківський, Рахівський і Ясінянський лісокомбінати, майже повністю перероблялася. Переробку і випуск готової продукції з дарів лісу проводять і ряд консервних заводів харчової промисловості області (табл. 2).

Значна частина побічних продуктів лісу заготовлюється населенням, відпочиваючими та туристами. Однак, використовується ця багата кладова Закарпаття ще далеко не повністю. Наявні резерви дають можливість збільшити віддачу лісового гектара ще на 5– 6 крб., і вже в дванадцятій п’ятирічці одержати продукції на 12– 13 крб. з кожного гектара лісової площі.

Інтенсивне побічне користування лісом можливе тільки в тому випадку, якщо воно становить невід’ємну частину лісового господарства, базується на науковій основі і плановій координації охорони й відтворення природних ресурсів.

Вишукуючи резерви дальшого використання побічних лісових ресурсів, лісівники області працюють над освоєнням нових видів продукції. У дванадцятій п’ятирічці буде вирощуватися буковий шовкопряд, закладатимуться плантації технічної лози, заготовлятиметься для консервування папороть-орляк, планується випуск нових видів консервів.

Для збільшення випуску готової продукції передбачено будівництво цехів переробки дикоростучих плодів і ягід у Перечинському та Свалявському лісокомбінатах. З введенням їх у дію, вся дикоросла сировина, березовий сік і гриби будуть повністю перероблятись. Значно зросте асортимент купажованих соків, частина яких буде випускатися в сувенірній упаковці, в малооб’ємній тарі.

Лісова кладова Закарпаття дозволяє збільшувати заготівлю побічних харчових продуктів лісу населенням, організованими відпочиваючими і туристами. Головне – це господарська, дбайлива заготівля плодів, ягід, грибів – без пошкодження та знищення рослин. При вмілому користуванні лісовими дарами їх вистачить усім.

Джерело: Природні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987

Tags: ліс, лісоводство