Орхідні (Orchidaceae). Російська назва — ятрышниковые; місцева— зозулині чоботи.

Багаторічні рослини з кореневищами або з коренебульбами. Мають по кілька довгасто-еліптичних або широколанцетних листків, що охоплюють одиничну квіткову стрілку. Квітки зібрані в суцвіття — густу кінцеву китицю, звичайно строкаті, мають неправильну форму. Оцвітина пелюстковидна, з шести кольорових листочків, з яких один, нижній, сильно розрослий, утворює губу. Біля основи губи знаходиться довгий порожнистий виріст — шпорка, наповнена нектаром. Рослини цвітуть в червні—липні.

Кореневі бульби використовуються в медицині під назвою «салеп». Розрізняють бульби двох сортів: кулясті— кращий сорт і пальчасті — гірший.

Кулясті бульби збирають від таких багаторічних рослин:

.

Зозулинець чоловічий (О. mascula L.). Російська назва— ятрышник мужской; місцева — зозулька мужеська, зів’ялник, зозулинець чоловічий, люби мене — не покинь, любка, серце земляне, твердостій.

Рослина заввишки 15—30 см. Листки з пурпуровими або фіолетовими плямами. Суцвіття багатоквіткове, квітки пурпурові.

Росте зрідка на луках, по світлих лісах, серед чагарників.

.

Зозулинець салеповий (О. morio L.). Російська назва — дремлик; місцева—дремлик, зозулинець вузьколистий, зазулька, зозульки, кукушниця жіноча, люби мене, любка, мокруха, ряст зазулин, салеп, сльозки зозулині, трава зміїна, чобітки зазулячі, яд.

Квітки великі, до 2 см завдовжки, трохи ароматні, пурпурові або фіолетові, з зеленими жилками, губа при основі біла з пурпуровими плямами.

Росте рідко на сухих місцях, на луках і серед чагарників.

 

Зозулинець шоломоносний (О. militaris L.). Російська назва — ятрышник шлемовидный; місцева — зазулинець, зозулинець, прямик, зозулька, любжа, півник болотний, пітушок болотний, слізки зозульчині, слочок, черевички зозулині.

Листочки оцвітини складені шоломом, який зовні блідо-рожевий, без плямок; губа темно-червона, всередині біла, з лілово-пурпуровими пучками волосків.

Росте по вогких луках, рідко серед чагарників.

.

Зозулинець широколистий (О. latifolia L.). Російська назва — ятрышник широколистный; місцева — зелень любкова, зозулині рушники, зозуль, кукушки, рушнички зозулині, чоботки зазулині, ятришник.

Бульби 2—4-роздільні. Листки здебільшого з червоно-бурими плямами, які розширюються до середини. Квітки фіолетово- або лілово-рожеві. Губи при основі з темними крапками та смужками на світлому полі. Цвіте в травні—червні.

Росте на болотах та вологих луках.

.

Зозулинець плямистий (О. maculata L.). Російська назва — ятрышник пятнистый; місцева — буквиця, буковець, дворучки, зозулині сльози, мокруха, прошибень болотяний, сльози курячі, черевички зазулині, чоботки зозулині.

Орхідея. Зозулинець плямистий.

Стебло має велику кількість листків (6—10) з темно-бурими плямами. Квітки світло-пурпурові з темно-пурпуровими плямами та смужками на губі. Цвіте наприкінці травня — в червні.

Росте на вологих луках, галявинах, узліссях.

.

Любка дволиста (Platanthera bifolia Rich.). Російська назва — любка двулистная; місцева — твердостуй.

Любка дволиста.

 Багаторічна рослина, заввишки 30—60 см, з кутастим стеблом. Листки прикореневі, еліптичні. Квітки пахучі, білуваті, губа жовтувато-зелена. Цвіте в червні. Росте в лісах, на узліссях, по вогких місцях.

 

Пальчасті бульби збирають від таких видів:

 

Билинець комариний (Gymnadenia conopsea R. Br.). Російська назва — кокушник комарниковый; місцева — билинець острогастий, зозуля сіренька, зозульки, кукушник, прошибень, сльозки зозулині.

Багаторічна рослина заввишки до 75 см. Бульби пальчастороз- дільні. Квітки пахучі, лілові, світло-пурпурові або білуваті, з сильним запахом. Губа з трьома тупими, майже рівними лопатями, шпорець нитковидний, гострий, донизу загнутий. Цвіте в червні.

Росте на луках і лісових галявинах, серед чагарників.

.

Як уже згадувалось, підземна частина орхідних використовується в медицині під назвою «бульби салепу» (Tubera salep). Вони містять легкорозчинний у воді слиз (до 50%), крохмаль (до 27%), близько 5% білкових речовин, 1% цукру, щавлевокислий кальцій і мінеральні солі.

Корінь орхідей, які дають салеп, складається з кількох тонких мичок і двох бульб: старої, яка більша, але в’яла, і молодої, соковитої. Збирають тільки молоді м’ясисті бульби блідо-жовтого кольору на початку осені, відразу після відцвітання рослин. Бульби промивають холодною водою, очищають від шкірочки, нанизують на нитку і занурюють на кілька хвилин у кип’ячену воду, щоб вбити пророщуваність. Після цього сушать у добре провітрюваних приміщеннях або в печах, які остигають.

Бульби салепу використовуються в медицині у вигляді порошка, з якого виготовляють слизисті відвари, які застосовують при отруєнні. Крім того, їх застосовують як обволікаючий засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, при гострих катарах кишечника та поносах, особливо у дітей. Вживається відвар бульб (2 г на 200 г води) по столовій ложці 3—4 рази на день.

За даними М. А. Носаля, на Сході бульби використовують при великій слабості, для відновлення сил. На випадок великої нестачі їжі перси рекомендують робити запаси коренів орхідних. На час дальніх переходів татарські вершники теж запасалися бульбами орхідних.

М. А. Носаль вважає, що салепи дуже ефективний засіб для підтримання сил старих, хворих туберкульозом, для людей, які перенесли тривалі кровотечі, втратили силу й здоров’я від важких переживань.

Відвар салепу, як внутрішнє, пропонується готувати з 3—10 бульб орхідних на 180 г води. Бульби подрібнюють на порошок і потрібну його дозу змішують з 10 частинами холодної перевареної води, потім додають 90 частин кип’яченої води і знову розмішують, поки не одержать густуватий, трохи прозорий слиз.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971