Материнка звичайна (Origanum vulgare L.). Російська назва — душица; місцева — блошниця, духовий цвіт, душинка, душиця, душниця, зіновка, крушельниця, лебідка, ліновка, маринка, маришка, материнка, материнка пахуча, материска, мацярдушка, мокрина, нушипя, синявка, цвіт духовий, чистик.

Материнка звичайна.

Сильна пахуча багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітних (Labiatae). Кореневище повзуче, з гонами. Стебло пряме, чотиригранне, вгорі гіллясте, червонувате, волосисте, заввишки 30—80 см. Листки черешкові, довгасто-яйцевидні. Квітки дрібні, зібрані в щитковидно-волотисті суцвіття, лілово-рожеві. Цвіте в червні—серпні.

Росте в розріджених лісах, на узліссях, серед чагарників, особливо багато її на берегах річок, біля канав і доріг.

Застосування. З лікувальною метою використовують квітки і листя, так звану «траву материнки» (Herba origani vulgaris), яка містить 0,15—1,1% ефірного масла, до складу якого входить тимол, дубильні речовини і невідомі ще гіркоти.

Материнка здавна застосовується в народній медицині.

Настої материнки (10—15 г на 200 г води) по столовій ложці 3—4 рази на день приймають для посилення шлункового травлення, а також як відхаркувальне. Крім того, відвар п’ють від безсоння, при болях у грудях, простудах, різних жіночих хворобах. М. А. Носаль застерігає вагітних не лікуватися материнкою, оскільки вона може викликати аборт. Як зовнішнє материнку вживають у вигляді припарок при захворюваннях горла, для ванн, при висипках на тілі. Масло материнки додають до різних мазей і бальзамів, а також кладуть по 2—3 каплі на хворий зуб.

Збирання. Квітки і листя материнки заготовляють, починаючи з другої половини червня — в липні. Зривають або зрізують квіткові стебла за кілька сантиметрів від землі, зв’язують у пучки і сушать в світлому, добре провітрюваному приміщенні. Протираючи на ситах висушені частини рослини, відокремлюють листки і квітки від стебел.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971