М’ята перцева, м. холодна (Mentha piperita L.). Російська назва — мята перечная; місцева — галущанка, ладошник, мнята, мнята гладка, мнята городцева, мнята камфорова, мнята капкова, мнята холодна, мнятво, мнятка, мнятлі, мнято, м’ята, м’ята англійська, м’ята натошник, м’ята попрьова, м’ята холоднянка, м’ята чорна, м’ятва, м’ятка, надошник, насердник, натощник, пахало, пахило, пахнячка, пахучка, фуфермінт.

М’ята перцева, м. холодна

Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітних (Labiatae). Стебла трав’янисті, прямі, заввишки до 1 м, гіллясті, чотиригранні, зовні часто червоно-бурі, голі або по гранях усіяні рідкими волосками. Листки супротивні, черешкові, загострені, по краях гостропилчасті. Квітки дрібні, червонуваті або рожево-лілові, зібрані в переривчасте кореневище, яке щорічно випускає по кілька стебел. Цвіте в червні—липні.

У нас розводять в садах як лікарську і пряну рослину.

Застосування. З лікувальною метою використовують листя (Folium menthae ріperitae), з якого виготовляють загальновідому м’ятну настойку «М’ятні каплі», що застосовуються при різних захворюваннях. Листки містять 1—2,5% ефірного масла. 6—12% дубильних речовин і гіркоти. Найбільший вміст ефірного масла в суцвіттях, найменший — в стеблах. М’ята містить також спирт-ментол.

Масло з м’яти використовують для поліпшення смаку інших ліків, для втирань при ревматизмі, невралгії.

Широко застосовується м’ята в народній медицині. Відвар з листя використовують як вітрогінне, для нейтралізації підвищеної кислотності шлункового соку, для збудження діяльності нервової системи, як засіб, що збуджує діяльність шлунка, а також заспокійливий при спазмах і запорах. З успіхом використовують відвар м’яти при захворюваннях серця, особливо при прискореному серцебитті. Свіже листя, прикладене до чола й скронь, заспокоює головні болі. Сік м’яти гоїть рани.

При неприємному запаху з рота пропонується по кілька разів на день полоскати ротову порожнину відваром м’яти.

Збирання. Збирають листя в період цвітіння. Траву зрізують серпом або гострим ножем, на місці збору зв’язують по 10—20 штук у пучки і переносять на місце сушіння. Треба слідкувати, щоб листки не пересушились. Після сушіння їх обривають, сортують і складають у ящики.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971