Герань Робертова (Geranium Robertianum L.). Російська назва — герань Роберта; місцева — вонюх, вонячка, герань вонючий, журавельник смердючий, журавець вонючий, носики журавлеві.

Однорічна трав’яниста рослина, заввишки 20—60 см, з родини геранієвих (Geranaceae). Стебла тонкі, часто з фіолетовим забарвленням. Листки п’ятироздільні з ромбічними глибокоперисторозсіченими сегментами, з яких кінцевий на черешку. Квітконоси довгі, квітки на парних квітконіжках, п’ятичленні. Пелюстки рожеві. Рослина з неприємним запахом. Цвіте в червні—вересні.

Росте в лісах по чагарниках; поодиноко або невеличкими групками.

В медицині застосовують траву (Geranii herba), яка містить гіркоти, смоли, ефірні масла. Настій трави вживають при катарах кишок, гемороях, шлункових і кишкових кровотечах та при підвищеній функції щитовидної залози (Rapoti J., Romvary, 1969).

.

Герань лісова (G. silvaticum L.). Російська назва — герань лесная; місцева — грабки, журавець лісовий, пальчики, пупавник, стоколінник.

Багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячим опушеним ребристим, 30—80 см заввишки стеблом з родини геранієвих (Geraniaсеае). Прикореневі листки на довгих черешках, глибоко 5—7-перистороздільні, верхні трироздільні, сидячі; прилистки червоно-бурі, ланцетовидні. Квітки великі лілово-пурпурні або фіолетові, по 2 на квітконосі. Плід за формою нагадує клюв птаха. Цвіте в червні— липні.

Росте в лісах, серед чагарників, на луках.

В траві містяться дубильні речовини, в фазі цвітіння — алкалоїди.

Згідно з даними В.Г.Ніколаєвої (1964), в народній медицині застосовують водні відвари трави, які п’ють при легеневих кровотечах, полоскають порожнину рота при захворюваннях його слизової оболонки, при ангінах, промивають гнійні рани; спиртові настої всієї рослини п’ють каплями при болях в серці.

.

Герань криваво-червона (G. sanquineum L.). Російська назва — герань кровяно-красная; місцева — бобовишник, вовчиця, волосник, ворішина, герань пурпурова, гостинник, гостівник, громник, дебринець, дубрівка, журавець кровник, зілля рожове, золотник, лапа вовча, любисток польовий, мир-зілля, орішина, піддубник, рожа борова, стоколінник, стопа вовча, тоя польова, уступа вовча.

На відміну від попереднього виду, стебла вилчасторозгалужені; прикореневі листки швидко відмирають, на стеблах — супротивні, на довгих черешках, 5—7-пальчастороздільні. Квітки криваво-червоні, великі. Цвіте в червні—липні.

Росте в лісах, по чагарниках.

В кореневищах є дубильні речовини, сліди алкалоїдів.

Згідно з даними В. Г. Ніколаєвої, відвар кореневища в народній медицині п’ють при ракових захворюваннях.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971