Конвалія (Convallaria majalis L.). Російська назва — ландыш; місцева — ванник, гладиш, дюндюрик, дьондюраг, кашка, конвалія запашна, конвалія звичайна, конвалія маєва, конвалія травнева, коновалія, кукуричка, кукурудзка, кукуруза вовча, купека, ладичка, ладичник, ландиш, ландиш благовонний, ландишник, ландош, ландушка, лантиш, лантус, лониш, любка, маївка, набітойка, порічка дика, ранник, свічарник, шестка, язик лісовий.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних (Liliaceae), з повзучим кореневищем, від якого вгору відходить корбтке (до 20 см) квіткове стебло. Квітки білі, пахучі, зібрані в однобічну китицю. Цвіте в квітні—травні.

Росте в світлих листяних лісах, серед чагарників, окремими острівками в низинних і передгірних районах, розводять в палісадниках, на присадибних ділянках. Промислові запаси конвалії є в селах Теглаш і Глибоке Ужгородського району, в селі Яворник Великоберезнянського району, на Плішці, Обавському Камені, в Хустському та Тячівському районах. Великі запаси конвалії зустрічаються у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Застосування. Конвалія є цінною лікарською рослиною. З лікувальною метою використовують квітки (Flores convallariae majalis), листя (Folia convallariae majalis) або ж всю надземну частину (Herba convallariae majalis), іноді кореневища (Rhizoma convallariae majalis). Найцінніші квітки, з яких виготовляють настої і водні екстракти «Конваллен» і «Конвазид».

Конвалія містить глюкозиди, з яких найцінніший — конваллатоксин — серцевий препарат, а також конвалламарин, сапонін конвалларин, аспарагін, цукор, крохмаль, сліди ефірного масла, яблучну та лимонну кислоти.

Конвалія має властивість регулювати діяльність серця.

Настій конвалії (3—6 г на 200 г води) вживають по столовій ложці 3—4 рази на день, а спиртну настойку — по 10—15 капель за один прийом.

Збирання. Конвалію збирають на початку цвітіння, тобто тоді, коли квітки тільки розпустились, набули білого кольору. Заготовляють квітки конвалії, квіткові китиці, листя з суцвіттями, а також окремо листя. Квітки рекомендується обривати руками, якомога ближче до квіткової китиці. Сушити слід швидко, в тіні, щоб цвіт не побурів.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971