Березка польова (Convolvulus arvensis L.). Російська назва — вьюнок полевой; місцева — берестень, берізка повійка, берьозка, берюзка, бірузки, вілець, віюнчик, в’юнок, колокольчик, овийка, оплітка, оплітач, опонець, павитиця, павутиця, палутиця, пантиця полева, паутиця, паутниця, поватиця, повелика, повелиця, повилюха, повитель, повитиця, повитуха, повій, повійка, повійка полотиця, повійник, повутиця, полетиця, полотиця, полятиця, полутиця, привертиця, припонець.

Багаторічна трав’яниста рослина з виткими або прямостоячими стеблами завдовжки до 1 м, з родини березкових (Convolvulaceae). Листки довгочерешкові, стріловидні, з гострими основними лопатями. Квітки світло-рожеві або білі з рожевими смужками. Квітки — по одній—три на квітконосах. Плід — одногнізда коробочка, цвіте в травні—вересні. Рослина отруйна.

Росте на полях як бур’ян, при дорогах, на засмічених і сухих місцях.

Всі частини рослини, особливо кореневища, містять кристалічний глюкозид конвольвулин проблематичного складу С23Н44О12, що має сильну проносну властивість, а також смолу, смолистий глюкозид, речовину, що згортає кров (Норре, 1958), каротин, вітаміни С та Е, сапоніни. Згідно з даними В. Г. Ніколаєвої (1964), відвар всієї рослини п’ють при запаленні верхніх дихальних шляхів, відвар квітів — при обмороках. Трава вживається для заживання ран. В гомеопатії використовується як проносне.

Березку не сушать, як інші лікарські рослини, бо вона втрачає свої властивості.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971