Воловик лікарський (Anchusa officinalis L.). Російська назва — воловик лекарственный; місцева — бликота, буглаз, воловик звичайний, воловодка-синька, вологід, вологлодка проста, галочка, глазобужник, дупка куряча, корінь красний, корінь цареградський, краснокорень, кукурічка мужеська, купинос, манія, меденишник, медуниця польова, медянишник, ранник, рум’ян, свинюшник, синець, синяк, синька, сліпота, трава бугласова, червениця, язик баранячий, язик бичачий, язик воловий.

Дворічна трав’яниста шорстковолосиста рослина з родини шорстколистих (Borraginaceae). Стебло заввишки до 1 м, пряме, просте або галузисте з лінійно- або довгастоланцетними листками. Квітки зібрані в густі завійки, що складають волосисте суцвіття. Чашечка 5-роздільна. Віночок лійковидно-колесовидний, спочатку червоно-фіалковий, потім голубий. Плоди — горішки. Цвіте в травні—червні. Росте як бур’ян біля доріг, на забур’янених місцях.

Рослина отруйна. В народній медицині використовується як засіб від кашлю, укусу скажених собак, зубної болі.

Як показали дослідження цієї рослини в різних лабораторіях, вона містить алкалоїди циноглоссин, холин, глюкоалкалоїд, консолидин, які є токсичними і діють паралізуюче на нервову систему. В коренях і стеблі виявлено аллантоїн, який застосовують в медицині при повільному заживанні ран і виразок, при септичних інфекціях, а у вигляді колоїдного розчину — при лікуванні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

Воловик лікарський.

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971