Торфовий, або білий мох. Сфагнум (Sphagnum sp.)Російська назва — сфагнум торфяной, или белый мох; місцева — мох.

Дрібні болотяні трав’янисті рослини, належать до родини сфагнових мохів (Sphagnaceae).

За зовнішніми ознаками, особливо за будовою стебла і листків, їх розміром, кольором, а також місцезнаходженням розрізняють багато видів сфагнума.

Білий мох являє собою стебельце з короткими, тонкими, рідкими гілочками, які частково відлягають, частково звисають униз. У верхній частині стебла гілочки густо зібрані в головку. Гілки вкриті дрібними листочками. На стеблі теж є листочки, але рідші. Мохи бувають різного забарвлення: майже білі, жовтуваті, зеленкуваті, рожеві, червоні, коричневі і часто утворюють дуже барвистий килим.

Ростуть головним чином на торфовищах і є їх основною рослинністю. На Закарпатті зустрічається на болотах Багна біля Іршави та Чорного Багна біля Ясіня, на багатьох лісових, лучних і полонинних болотах. Великі запаси сфагнових мохів на торфових болотах в Івано-Франківській, Житомирській та інших областях України.

Застосування. Білий мох служить перев’язувальним засобом (містить в собі клітковину, білкові речовини, мінеральні і фенолоподібні речовини «сфагнол», що мають антисептичні властивості). Добре вбирає вологу і разом з тим швидко випаровує її, таким чином, швидко заліковує рани. В хірургічній практиці мох обшивають одним шаром марлі і прикладають до рани. Мохові подушечки перед використанням треба стерилізувати. В медицині використовується і сфагнова торфова підстилка, яка являє собою відмерлі й злежані шари моху, що слабо розклався.

Збирання. Білий мох можна збирати з травня по вересень руками чи з допомогою вил. Як тільки мох витягнено з болота, з нього одразу потрібно вижати воду. Сушити на сонці, на вітрі або на звичайній печі при температурі близько 50°С.

Торфовий, або білий мох. Сфагнум

Джерело: Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат. Карпати.Ужгород 1971