ТУР’Я-РЕМЕТА. ІЗ РОДИННИХ ЛІТОПИСІВ. ЛІТА, СПОВНЕНІ МУДРІСТЮ.
Викладач УжНУ Степан Пойда розповідає:
Серед розкішної природи Туринської долини, де виграють сріблясті потоки, шумить предковічний ліс і живуть напрочуд працьовиті люди, саме там у січні 1941 року в селі Тур’я-Ремета народилася Марія Бочко. У сім’ї лісоруба Юрія Короля постійно був культ працелюбства і доброти. Як працювати — то на повну силу, все віддавати людям. Такий приклад подавали дочці батьки: мати доглядала хворих у лікарні, а в батька все життя було пов’язане з лісом.
Потяг до знань у Марічки, допитливість, прагнення самотужки
з’ясувати якесь питання, вирішити проблему проявилися змалку. Отож не дивно, що навчання давалося легко і закінчила дівчина місцеву десятирічку з медаллю. І як тут не згадати слова відомого поета Василя Діянича, який наче про неї написав:
Там, де річка Тур ‘я,
Полонина Руна,
Юності моєї
Віддзвеніли струни.
Віддзвеніли…
А попереду — студентське життя. Звичайно ж, дівчині, яка закохана у красне письменство, котра й сама пише вірші, життєва стежка пролягла тільки на українське відділення філологічного факультету університету. Саме тоді, опановуючи глибинні пласти різних наук, Марія сама захоплюється дослідницькою роботою, пише доповіді, з якими виступає на конференціях і завжди отримує схвальні відгуки своїх наставників. А ще була студентська художня самодіяльність, виступи якої без Марічки не уявлялися нікому. Та найголовніше — навчання. І призначення їй, єдиній на факультеті, стипендії ім.Т.Г.Шевченка стало закономірною і логічною оцінкою старань найкращої студентки.
Одержимість, прагнення повніше реалізувати себе, набутий досвід і знання, закономірно, привели Марію Бочко у 1975 році в цільову аспірантуру інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського. Вже наступного року вона захищає дисертаційне дослідження на звання кандидата наук — “Українські пісні трудової еміграції”, ставши фактично першовідкривачем у цій непростій темі.
Через деякий час шлях молодого вченого проліг до Ужгородського державного університету на кафедру української літератури. Тут протягом десятиліть Марія успішно поєднує навчально- виховну роботу з наукою. Розроблені нею лекції з курсів світової, нової і новітньої української літератур, численних спецкурсів, спецсемінарів відзначаються грунтовною науковою концептуальністю, ерудицією, новими підходами і критеріями в оцінці складних проблем літературного процесу.
З’являються друком в Україні і за рубежем дослідження про спільні риси українських і словацьких емігрантських пісень, про білоруські варіанти емінгрантських пісень у порівняльному освітленні. Марія Бочко грунтовно вивчила українські народні пісні про Америку і Канаду, дослідила тему трудової еміграції в публіцистиці І.Я.Франка, написала чимало праць про зв’язки грузинської, білоруської, польської, словацької літератур і фольклору з Україною. У Києві вийшла книга вченого “Голос пісні народної”, яку дуже схвально зустріла не лише вітчизняна, а й зарубіжна критика. Зокрема, книгу помітили навіть у Канаді, де з’явилася виключно позитивна рецензія.
Марія Бочко повна творчих задумів. Торік вона підготувала до друку книжку про незаслужено забутого поета з Великоберезнянщини Федора Коваля, який у свій час емігрував до Німеччини, де й помер.
Джерело: Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001
← Попередня стаття Наступна стаття →
Коментувати