Тур’я-Ремета — село Перечинського району Закарпатської області.

Вперше згадується у латинському тексті 1451 року як “Ремете, поселення на Унгу”. Професор, доктор історичних наук УжНУ Яків Штенберг, посилаючись на географічний словник Угорщини 1839 року деталізує: “Русько-словацьке село в Ужанському комітаті на північний схід від Ужгорода на відстані 3, 5 верстви (28 км), 230 римо-католиків, 715 греко-католиків, 14 лютеранів, 45 євреїв… У кінці XIX століття (1891 р.) число жителів становило 1548 душ…”

Центр сільської ради (сільський голова Юрій Воронич), тел. 2-22-50, поштовий індекс 89221.

У 1971-1994 роках — селище міського типу.

Одне з найбільших сіл району: населення у Перечині – 7389, Порошкові — 3801, Тур’я-Реметі — 3408 чол. Дворогосподарств — 911, територія села —389 га. Від Перечина — 10 км. Межує із селами Сімер, Раково, Туриця, через гірські хребти Синаторії і Липову Скалу — з Ужгородським районом.

Село розкинулося на злитті рік Тур’ї і Турички, на роздоріжжі автодоріг Ужгород-Свалява, Перечин-Лумшори.

Село входить в етнографічну територію Лемківщини — т.зв. “трикутник”, що поєднує с.Ужок (на півночі), м.Ужгород і Ужгородський район (на півдні) до р.Боржави (на сході).

У Тур’я-Реметі – три церкви, споруджені в 1616, 1885 та 1998 роках.

Упродовж 200 років тут розквітає і збагачується культура русинів-українців і словаків.

Первинні організації громадського об’єднання “Просвіта” та осередок “Матіца словенска”.

В 1994 році вперше на Закарпатті проведено районне театралізоване свято охорони природи “Барвінкова долина”, село приймало гостей обласного фестивалю словацької культури.

Штрихи із соціально-економічної характеристики:

Традиційно в Тур’я-Реметі розвивається лісова, лісозаготівельна та деревообробна галузі. Виробляли поташ і деревне вугілля, високоякісний шпон для облицювання меблів, задіяно тартак для виробництва шпал. Колишня лісопилка стала базою для нарощування потужностей промкомбінату, а надалі — фабрики “Тур’янка”.

Тепер у селі 6 пилорам різних форм власності, що можуть переробити 7 тис.кбм. деревини в рік. Меблеві заготовки і пиломатеріали виготовляють товариства з обмеженою відповідальністю “Ружа” (Ярослав Горіна), “Тур’янка” ( Сергій Соколов), “Тур’янська деревообробна компанія”, СП “Лісокомбінат-Віко” (Володимир Кибза), столярні вироби — цех ТзОВ ВКФ “Перечин-Сервіс” (Іван Зизич). Незавершене будівництво — цех пружинних блоків та елементів м’яких меблів ЗАТ “Перечинський лісокомбінат” (Юрій Парашинець). Лісництво Перечинського держпісгоспу (лісничий Михайло Лакатош).

В аграрному секторі на базі колишнього колгоспу створено ТзОВ “Зоря” (Михайло Лаба). Основний профіль — вирощування сільгоспкультур, відгодівля худоби, з підсобних промислів — кахельний цех, млин.

Одне фермерське господарство — “Діброва” (Василь Бумбак). 4 міні-пекарні, 7 магазинів, 4 бари, речовий ринок. Завершується реконструкція двоповерхових будівель у центрі села (ПП “Формула” — Михайло Лакатош та підприємець Мілан Гроснер), де відкриються мотель, готель, магазини, салони сфер побутових послуг. Із кооперативної власності — сільське споживче товариство (Василь Зизич). Заготівельні пункти приймають від населення молоко, гриби, плоди і ягоди.

У селі — ЗОШ 1-3 ступенів (директор Йосип Товтин), психоневрологічний інтернат (директор Омелян Часин), дільнична лікарня (головний лікар Олександр Торбич).

Тур’я-Ремета має значні перспективи для розвитку “зеленого туризму”, створюється відповідна інфраструктура. Іноземних мандрівників привабить і своєрідна історія, і самобутня культура, і мальовничість Туринської долини.

Із колекції старовинних листівок Івана Волошина: краєвиди села у минулому:

За селом утвердилася знатна слава: тут єдиний у світі пам’ятник листоноші Федору Фекеті (XIX ст.); в Ужгороді, містах Словаччини і Угорщини збережено вироби місцевого залізоливарного заводу (1802- 1873 p.p.); на племінному кінзаводі, що був відомий у Європі, вирощували чистопородних коней для верхової їзди та в’ючної породи (наприкінці XIX ст.- перша половина XX ст.); вперше в Закарпатті в околицях села закладено перші плантації лісокультур в 1906 р. – дугласії зеленої та модрини. На початку XX століття через село прокладено вузькоколійку, а в 50-х роках— споруджено міжколгоспну ГЕС.

У селі народився Іван Мураній — священник, викладач Ужгородської гімназії та вчительської семінарії. 18 років у Реметі жив і творив Іван Сільвай — прозаїк, фольклорист, церковний проповідник. Тут похований його син Сіон.

Прославили село не тільки відомі вихідці з села — вчені, лікарі, педагоги, інженери, художники, офіцери, а й ті прості трударі, які творять майбутнє Тур’я-Ремети.

Село оспівали поети Петро Скунць, Іван Козак, Василь Вовчок, Юрій Шип, письменники Іван Долгош, Степан Пушик, Федір Зубанич, композитори Михайло Керецман, Марія Баяновська, Мирон Роля, тут розквітає талант художників Олександра Торбича, Антона Петера, Семена Скубенича, Василя Воронича, Василя Шипа…

Джерело:  Кул Юлій Тур’я-Ремета. Історико-краєзнавчий нарис. Ужгород, 2001

← Попередня стаття    Наступна стаття →