Й. Ф. ПАК

У постанові IV сесії Верховної Ради СРСР «Про заходи по дальшому поліпшенню охорони природи і раціональному використанню природних ресурсів» підкреслено необхідність розумного використання лісових багатств.

Адже дуже важливо, щоб діти зі школи усвідомили значимість праці лісівника і поповнювали згодом лави працівників лісового господарства. Широке залучення випускників восьмирічних і середніх шкіл до роботи в лісогосподарствах — важливе завдання освітян і спеціалістів лісового господарства.

Перед загальноосвітніми школами зони Карпат, де ліси займають великі площі, а лісове господарство — одна з провідних галузей народного господарства, було поставлено завдання привернути увагу випускників шкіл, особливо в гірських районах, до масових у лісовій промисловості професій.

Першим відгукнувся на цей заклик педколектив Вучківської восьмирічки Міжгірського району Закарпатської області, де в 1968 р. на базі місцевого лісництва було створено перше шкільне лісництво. Керує ним заслужений лісовод республіки Й.Д. Лой. Є тут і свій лісничий (Володя Продан), помічник лісничого (Володя Попович), інспектор по охороні і захисту лісу (Ганна Лой), два техніки-лісоводи та десять юних лісників. Планує роботу юних лісівників й керує нею рада шкільного лісництва. Учні доглядають за саджанцями, висівають насіння ялини, клена, ясена, проводять освітлення лісу, ведуть облік мурашників, заготовляють корми для звірів і птахів на зиму та упорядковують гірські стежки.

Вучківське шкільне лісництво — перша ластівка цього хорошого починання. За даними Закарпатської станції юних натуралістів, на території краю уже в 1970 р. діяло 28 шкільних лісництв. За ними закріплено площу в 1688 га. Діти привчаються любовно і ощадливо ставитись до природи, набувають певних знань і навичок у веденні лісового господарства.

Рис. 1. Структура «мікролісництва»

Узагальнення досвіду роботи Вучківського, Ганьковецького, Краснянського, Грунівського, Жденіївського й інших лісництв Закарпатської області може послужити дальшому розширенню мережі таких шкіл.

Доцільно розповісти про методи роботи кращих шкільних лісництв.

Більшість з них було утворено недавно. Як правило, початок свій вони взяли від предметних гуртків «Юний натураліст», «Юний лісівник» та клубів старшокласників «Знання про природу», «Природознавці», «Друзі лісу» тощо. Вузькі рамки діяльності цих гуртків і клубів не могли задовольнити інтерес допитливих до таємниць природи. Лише шкільні лісництва давали відповідь на запитання, що хвилювали.

Яка ж організаційна будова шкільних лісництв?

В основному «мікролісництво» має таку структуру і штатний розклад (рис. 1).

За штатним розкладом школи лісництва до складу ради входять: лісничий (голова ради), помічник лісничого, два об’їждчики (техніки), чотири керівники секцій.

У групі сприяння раді п’ятеро: директор школи, вчитель-біолог, лісничий місцевого лісництва, два техніки-лісоводи.

До складу об’їзду входять: технік (об’їждчик), два керівники секцій (ст. лісники), десять членів секцій (лісники) .

Характерними особливостями шкільних лісництв є наявність більш-менш цілісної структури, необхідної матеріальної бази та кваліфікованих кадрів для роботи з юними лісівниками. Вона проводиться згідно з річним планом, погодженим з дирекцією школи та органами лісового господарства.

Для прикладу розповімо про роботу Ганьковецького шкільного лісництва (Свалявський район), яке було створено у березні 1968 р. спільним наказом директорів школи та Свалявського лісокомбінату. В його складі 16 учнів — любителів природи. За юними лісоводами закріплено 200 га лісової площі, яку поділено на 10 обходів. На чолі кожного стоїть юннат з відзнаками техніка-лісівника. Юні лісоводи проводять посадку і освітлення лісу, підгодовують і приваблюють диких корисних птахів і звірів, разом з лісниками державної лісової охорони оберігають зелені масиви від пожеж, самовільних порубок, браконьєрів.

Вміло керує діяльністю ради шкільного лісництва юний лісничий І. Ю. Фенинець. Активними його помічниками стали учні: помічник лісничого Ю. М. Гебеш, техніки-лісоводи В. І. Легеза, Ю. Ф. Керечун та ін.

Великої уваги заслуговує діяльність членів секції з охорони і розведення фауни, яку очолює технік-лісовод Ганьковецького лісництва В. В. Цоліган. Окрім того, що юннати одержують грунтовну теоретичну підготовку, вони набувають необхідних практичних навичок у збереженні та збагаченні місцевої фауни.

Так, взимку 1971—1972 рр. члени цієї секції виготовили 14 годівниць, які регулярно заповнювали кормами. Для птахів у лісі було розвішано 250 шпаківень. Дбаючи про зимівлю диких кабанів, юні лісівники засадили в урочищі Довгому лузі 6,1 га топінамбуром (земляна груша), а для райдужної форелі впорядкували понад 50 перепадів.

Юні дослідники секції з лісовідновлення та догляду за лісом також провели значну роботу, зокрема в лісовому розсаднику. Кожен учень, як правило, повинен був виконати протягом року програму-мінімум: посадити і доглянути у молодому віці стільки дерев, скільки йому років, посіяти і виростити у розсаднику півтораста сіянців та двадцять саджанців, заготовити для них добрива. Під керівництвом вчителя-біолога В. К. Полянського діти вже пізнали чимало таємниць рослинного світу, провели комплексні дослідження росту й розвитку бруньок, листків, спостерігали цвітіння і дозрівання плодів, опадання листя. Все це робили переважно в позаурочний час.

Юні лісівники Ганьковецької восьмирічки збирають лікарські рослини, озеленюють територію школи й села, пропагують знання про зеленого друга серед школярів та їх батьків, організують тематичні вечори і т. п.

Окремі шкільні лісництва області (Жденіївське, Тисівське, Краснянське) також радують хорошими починаннями. Учні цих шкіл з великим бажанням вивчають теоретичні основи лісівництва, доглядають лісові насадження та їх мешканців.

Спільно з працівниками державних лісництв та дирекціями шкіл було розроблено конкретні заходи, серед яких особливу увагу заслуговують: поглиблення знань школярів та набуття дослідницьких навичок, активна участь юннатів у суспільно корисній праці та їх естетичне виховання.

Вчителі Краснянської, Вучківської, Ганьковецької, Жденіївської і багатьох інших шкіл, де готуються юні лісівники, велику увагу приділяють вивченню таких фізичних законів, розв’язанню таких математичних задач, які допомагають у практичній діяльності учнів у шкільному лісництві (таксація, лісопосадки на визначеній площі, зрідження в шкілках і т. п.).

Вчителі біології знайомлять юних лісоводів з основними деревними і кущовими лісовими породами Карпат, розповідають про їх вплив на грунтово-кліматичні умови місцевості, широко висвітлюють на уроках досягнення радянської агробіологічної науки та її роль у справі дальшого розвитку лісівництва.

Вчителі-мовники усними і письмовими переказами, різними творчими роботами, які учні виконують на матеріалах власних спостережень за лісом, його рослинним і тваринним світом, прищеплюють любов до рідного краю, привчають їх оберігати та примножувати його багатства і красу.

Тісний зв’язок діяльності шкільних лісництв з викладанням основ наук сприяє поглибленню знань та практичних умінь і навичок учнів. Школи, в яких створено шкільні лісництва, порівняно з іншими мають вищу успішність, стали зразком високої організованості й активності, а юні лісівники, як правило, вчаться тільки на «добре» і «відмінно».

Як показує практика, члени шкільних лісництв часто є ініціаторами цікавих і змістовних загальношкільних справ. Тематичні вечори і ранки, екскурсії і конкурси, виставки і олімпіади — далеко не повний перелік заходів, які практикують вони у себе.

Посадити й виростити квіти, дерева, кущі, зібрати цінну колекцію чи гербарій, написати вірш, оповідання чи твір про ліс, виготовити хороші годівниці для пернатих друзів стало звичним і улюбленим заняттям юних лісівників.

Заслуговують на увагу також різні форми і методи організації дослідницької роботи юннатів. При кожному мікролісництві створено розсадники площею 0,4—0,6 га.

Робота юннатів проводиться в таких напрямках: вирощування садивного матеріалу, закладання дослідів та ведення спостереження.

На посівних ділянках юннати вирощують з насіння одно-дворічні саджанці, у шкілках з саджанців — садивний матеріал для лісових посадок. Маточники забезпечують дослідників живцями дерев і кущів, а в шкільних дендраріях проводять акліматизацію різних порід дерев. При цьому юні дослідники знайомляться з цілим комплексом питань, важливих для професії лісівника: вони вчаться перевіряти насіння на схожість та робити стратифікацію, вивчають її тривалість для різних порід (дуба, клена, бука, сосни, ялини); готувати грунт для насіння, вивчають вплив на схожість і розвиток рослин добрив, строків висіву насіння, кліматичних умов та інших факторів.

Природа пильно оберігає свої таємниці. Вона ще довго залишиться джерелом нових відкрить, широким полем пошуків для допитливих. Знайти відповідь на тисячу «як?» і «чому?» можуть лише ті, хто вміє логічно мислити, наполегливо шукати. Не випадково, дослідництво у планах роботи кращих шкільних лісництв області посідає значне місце.

Шляхом постійних спостережень юні лісівники навчились визначати породи дерев, форми рельєфу, наявність водойм, рослинний світ, спосіб життя його мешканців (комах, птахів, тварин) і т. д.

Шкільні лісництва Закарпаття роблять лише перші кроки, але їх робота заслуговує уваги, узагальнення. Уже можна зробити деякі висновки. Чимало невідкладних завдань мають вирішити шкільні лісництва, щоб стати справжніми кузнями трудового виховання юні. Це і вироблення єдиної структури шкільного лісництва з чітко визначеною єдиною програмою і штатним розкладом, і дальше зміцнення навчально-матеріальної бази за рахунок шефських лісогосподарств, які мають виділити постійні викладацькі кадри з числа передових інженерно-технічних працівників лісокомбінатів; налагодження координованих дій з питань керівництва шкільними лісництвами між органами народної освіти (шкільними і позашкільними) та державними лісогосподарствами; і надання постійної допомоги шкільним лісництвам з боку партійних, державних та профспілкових організацій, використовуючи вплив матеріального заохочення найбільш активних його членів; широке пропагування передового досвіду в пресі, по радіо і телебаченню.

Відрадно відзначити, що за короткий час свого існування шкільні лісництва значно пожвавили навчально-виховний процес, сприяли поглибленню знань учнів, їх організованості й активності. Таким педагогічним і учнівським колективам під силу нові навчальні плани і програми, нові завдання, які стоять нині перед радянською школою.

Намітилась структура шкільного лісництва, ведуться пошуки певної, єдиної програми навчання юних лісівників у ньому.

Участь дітей у шкільних лісництвах впливає на свідомий вибір майбутньої професії. Нині вже десятки учнів наших мікролісництв вирішили присвятили себе охороні та примноженню лісів — краси Карпат.

Ленінське ставлення до природи стало нормою життя багатьох учнів, природною потребою їх щоденних турбот.

Набутий досвід роботи шкільних лісництв області, досягнення юних лісівників у навчанні та суспільно корисній праці — відрадне явище. Комбінат «Закарпатліс» і органи народної освіти мають подбати, щоб ці хороші починання набули дальшого розвитку. Це, безперечно, * сприятиме перетворенню нашої області в більш мальовничий куточок рідної Батьківщини.

ЛІТЕРАТУРА

Рекомендації по здійсненню профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі та позашкільних закладах. МО УРСР. К., “Радянська школа”, 1970

О. А. Полянський. Зелені Карпати. — У зб.: Охороняймо природу! Ужгород, “Карпати”, 1964;

В. И. Комендар. Зеленые Карпаты — В сб. Вопросы охраны природы Карпат. Ужгород “Карпаты”, 1969

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: лісгоспи, лісоводство