Ю.І. МАТЕЛЕШКО

Деякі воронові через свою чисельність і поселення поблизу людини заслуговують великої уваги. До числа таких видів належать сіра ворона і сорока (Corvus соrone L.). Але вказані види в Закарпатській області мало досліджені. Хоч у фондах зоомузею та кафедри зоології Ужгородського держуніверситету є деякий матеріал з екології згаданих птахів, проте наші відомості про значення їх для людини ще Обмежені. У літературі (Кістяківський, 1962; Страутман, 1953) дані про сіру ворону і сороку в Закарпатській області обмежуються короткими відомостями щодо поширення. Переконливих даних про шкідливість цих видів поки що мало. Але сорок і ворон знищують скрізь уже багато років. Напевно, це є наслідком відомостей, одержаних в інших районах і в інших природних умовах. Між тим, щорічне знищення великої кількості цих птахів супроводжується безперечно змінами у біоценозах Карпат, наслідки чого важко передбачити.

Таблиця 1. Розподіл досліджених шлунків за місцями здобування (середнє за 1962—1970 рр.)

Птахи	Місяці												Всього
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII
Сіра ворона	10	9	11	3	8	2	7	8	9	16	8	7	98
Сорока	16	11	6	13	8	1	2	2	17	9	7	9	102

У наших дослідженнях ми робили аналізи шлунків птахів, здобутих у різних місцях Закарпаття, у різні періоди року, а також проводили багаторічні спостереження в польових умовах. Методика була загальноприйнята.

Нами перевірено вміст 98 шлунків сірих ворон і 102 сорок, здобутих в 1962—1970 рр. (табл. 1, 2).

У визначенні комах за рештками хітину нам допомогли асистент кафедри ентомології М. Ф. Мателешко та доцент кафедри зоології Г. М. Рошко. Залишки скелетів хребетних тварин визначав доцент кафедри зоології І.І. Турянін. Зупинимось на характеристиці цих видів.

Сіра ворона — звичайний птах усіх районів області в будь-яку пору року. Ми зустрічали поодинокі екземпляри і зграї в горах. Так, восени (25—30 жовтня 1966 р.) в околицях селища Ясіня бачили зграю сірих ворон разом з граками і галками в декілька десятків тисяч особин, які густо вкрили картопляні поля. Це була, безперечно, перелітна зграя північної популяції.

Гніздиться як у низинних, так і в гірських районах, проникає глибоко в гори. Поселяється поблизу населених пунктів. Гніздування сірої ворони поблизу людських поселень відмічалося нами також по всій центральній лінії Карпат, поблизу Веречанського, Воловецького, Торуньського і Яблоницького перевалів, навіть на висоті понад 1700 м над рівнем моря (під вершиною г. П’єтрос). Взимку в населених пунктах, розміщених у річкових долинах, кількість сірих ворон збільшується за рахунок появи північних популяцій, а також тих, що гніздяться по долинах і схилах гір. Великі зграї сірих ворон, що мігрують на Закарпаття з півночі, зимують в околицях Ужгорода й інших населених пунктів.

Взимку сірі ворони не відлітають далеко від людських поселень: вдень відшукують собі корм, а на ночівлю ховаються у затишні, малодоступні для людини місця.

Рис. 1. Сезонні зміни у живленні сірої ворони в Закарпатській області.

Кількість ворон у населених пунктах навесні зменшується. Вони переселяються в ліси чи на поля для гніздування. Гніздяться парами. Відкладання яєць у наших умовах припадає на початок квітня. Через 18-20 днів виходять з яєць 5—8 пташенят. Влітку, після вильоту молодих, ворони перебувають найчастіше на лугах, у поймах річок, біля водоймищ. Восени, після збирання врожаю, ворони разом з граками живляться на полях.

Вага вмісту шлунків дорослих сірих ворон коливається в межах від 0,5 до 12,8 г, а воронят становить у середньому 5,33 г.

Проведені нами аналізи шлунків пташенят показують, що основне їх живлення — насіння рослин і комахи. Дуже малий процент у ньому займають хребетні тварини (рештки жаб, плазунів і т. д.).

Головними складовими компонентами їжі дорослої ворони є тваринна їжа: комахи, рештки великих та дрібних ссавців. Значне місце посідає і рослинна їжа. Аналізи наших матеріалів дозволяють висловити думку про наявність сезонних змін у живленні сірої ворони, (табл. 2 і рис. 1).

Рис. 2. Сезонні зміни у живленні сороки в Закарпатській області.

У період гніздування сіра ворона поїдає різних співочих та мисливсько-промислових птахів. Так, у шлунку сірої ворони, здобутої нами 21 квітня 1963 р. в с. Руських Комарівцях поряд з турунами і коваликами було виявлено пташину кістку, а в шлунку ворони, здобутої 29 квітня 1967 р. в околицях Ужгорода — багато шкаралупи курячого яйця. На нашу думку, ворона проявила себе у даному випадку як хижак, а може (і більш достовірно) підібрала шкаралупу на помийних ямах, проявивши себе як санітар.

Серед комах, знищених сірою вороною, шкідники сільськогосподарських культур: травневі хрущі й їх личинки, гусениці зимового п’ядуна, бронзовки та їх личинки, ковалики і дротяники.

На другому місці рослинна їжа: зерна кукурудзи, пшениці, ячменю, соняшника, вівса і найбільше насіння бур’янів. Певну долю у живленні сірої ворони займають хребетні тварини, з яких найчастіше зустрічалися рештки мишовидних гризунів.

Сорока, як і сіра ворона, зустрічається по всій області. Селиться недалеко від людських поселень у річкових долинах на північних і південних схилах Карпат, досягаючи вододільного хребта. У глибину лісів сорока не залітає і не піднімається по схилах гір високо вверх. На субальпійських луках не зустрічається. Для оселення вибирає невеликі гайки, узлісся, сади, парки. Кількість сорок у різних ділянках гір і різних долинах неоднакова. Місцями їх багато, в інших же пунктах вони зовсім відсутні.

Сорока і деревні насадження тісно пов’язані між собою в усі пори року. Але вона не належить до справжніх лісових птахів, уникає великих лісних масивів і, навпаки, часто обходиться чагарниковими заростями. Ранньою весною (березень) у невеликих гаях чути енергійне стрекотання. Це гніздяться сороки. На Закарпатті вони будують гнізда як у населених пунктах, так і недалеко від поселень. В Ужгороді було знайдено 13 гнізд на деревах, що росли біля шосейної дороги (1970 р.). Колоній сороки не утворюють, але при нестачі зручних місць для гніздування окремі пари можуть селитися близько одна одної. Сороки відкладають яйця на початку квітня і в травні. Так, на початку квітня 1966 р. ми знаходили гнізда сорок з кладками яєць на стадіоні «Авангард» (1), в парку «Дружба» (8), біля с. Сторожниці (4). Навесні 1967 р. знайдено 30 гнізд на правому березі р. Ужа від зеленгоспу до державного кордону за с. Сторожницею. Гнізда мостять на терені, тополі, шипшині, бузині, акації, грецькому горіхові, вербі. Якщо біля гнізда, яке ще лише будується, проводяться щоденні роботи, то сороки переносять його в затишніше місце. Так, у березні 1967 р. на стадіоні «Авангард» в кінці лютого пара сорок будувала гніздо, а коли поруч розпочалось спорудження спортивного комплексу, сороки перенесли гніздо на 150 м далі.

Пташенята вилуплюються у другій половині квітня— травні.

У кінці літа, восени сороки перебувають в основному на полях. На зиму переміщаються в околиці сіл, де розшукують собі їжу.

Аналізи вмісту шлунків сорок показали, що в різні пори року склад їх їжі неоднаковий (рис. 2). Навесні, в період гніздування, сороки збирають їжу між дрібноліссям або на відкритих місцях. Влітку і восени живляться переважно комахами, серед яких знищують чимало шкідників сільського і лісового господарства: вовчка, клопів-черепашок (родина Eurigasteridae), хлібного туруна, травневого хруща. З хребетних тварин у шлунках сорок нами виявлено рештки риб, миші-малютки, хатньої миші, польової миші, малої бурозубки. Сороки — всеїдні птахи (табл. 2), поруч з тваринною вживають і рослинну їжу, основну частину якої становить насіння бур’янів. Проте вони скльовують і зерна кукурудзи з качанів, ягоди винограду. Пізно восени в пошуках їжі сороки наближаються до житла людини.

Таблиця 2 Склад їжі у шлунках сірої ворони і сороки

Назва компоненту	Кількість компонентів, у екземплярах
	сіра ворона	сорока
Комахи
Клас Insecta	137	763
Ряд Odonata	-	3
Ряд Orthoptera	-	67
Ряд Dermatoptera	-	6
Ряд Hemiptera	-	46
Ряд Coleoptera	69	543
a) Melolonta melolonta L.	20	30
б) Lucanus vervus L.	2	-
Ряд Hymenoptera	19	27
Ряд Lepidoptera	11	37
Ряд Diptera	16
Рослинна їжа	246	542
Насіння: кукурудзи	39	43
пшениці	113	36
ячменю	52	30
соняшника	2	25
вівса	2	20
гарбузів		2
винограду	—	149
терену	—	13
бур’янів	43	234
Хребетні тварини	24	38
Клас Piscer	2	3
Клас Amphibia	2	-
Клас Reptilia	2	-
Клас Mammalia	-	-
а) родина Mundae	18	34
б) родина Soricidae вид Sorex minutus L.		1

У шлунках сорок, здобутих взимку, переважали шматочки хліба, вареної картоплі, м’яса, риби і т. п. Вага вмісту шлунків сорок коливалася в межах від 0,5 до 6,5 г. Склад їжі молодих і дорослих сорок різнився між собою. Так, у шлунку 5-денних пташенят було знайдено комах, рідко шкаралупу яйця. Їжу 15-денних сорочат становили зерна кукурудзи, ячменю, а комахи зустрічалися рідше.

Отже, їжа сірих ворон і сорок найрізноманітніша. Вони поїдають падаль, побутові відходи, проявляючи себе як природні санітари. Знищуючи шкідливих комах і мишовидних гризунів та насіння бур’янів, сороки і ворони приносять людині користь.

Однак ворони і сороки поїдають і насіння культурних рослин. Деяку шкоду завдають сороки навесні, коли свої гнізда будують поблизу птахоферм і викрадають звідти пташенят. Так, протягом 5 років (1959—1963) спостерігалося, як сороки крали молоденьких курчат із птахоферми с. Сторожниці. Але ця шкода обмежується вузьким періодом гніздування.

Щоб правильно оцінити роль цих птахів, потрібно врахувати найрізноманітніші обставини, а також розглянути причини, що криються у самих птахах і в їх жертвах. У деяких літературних джерелах стверджується, що ворони і сороки шкідливі і підлягають знищенню. Тому населення переслідує цих птахів.

За даними Українського товариства мисливців та рибалок Закарпатської області, за 5 років (1962-1966) знищено 23 633 екземпляри сірих ворон та 26014 сорок. Цифри свідчать про масове знищення цих птахів на всій території області.

Між тим, шкода, яку завдають сіра ворона і сорока, перекривається їх корисною діяльністю. Мабуть, немає підстав вважати їх шкідливими птахами повсюдно, в усі пори року та протягом всього їхнього життя. Кількість їх доцільно обмежувати тільки у низинних районах області, біля птахоферм, фазанаріїв та місць гніздування цінних мисливсько-промислових птахів.

 

ЛІТЕРАТУРА

Бабенко Л. О., Федоренко А. П. Воронові птахи України. — У зб.: Охороняйте рідну природу. К., 1965;

Бей-Биенко Г. Я. Определитель насекомых Европейской части СССР, тт. I, П. М., 1964;

Благосклонов К. Н. Охрана и привлечение полезных птиц. М., 1957;

Воїственський М. А., Кістяківський О. Б. Визначник птахів. К., 1962;

Дементьев Г. П. Птицы Советского Союза. М., 1954;

Эйгепис Ю. X. Питание и хозяйственное значение сороки в лиственных и сосновых насаждениях степи и лесостепи Европейской части СССР. — Зоол. журн., т. XIII, вып. 10. М., 1964;

Иноземцев А. А. Особенности питания вороновых птиц в Подмосковье. — В сб.: Орнитология. М., 1965;

Страутман Ф. И. Птицы западных областей УССР. К., 1963.

Джерело: Про охорону природи Карпат. Ужгород: Карпати, 1973.

Tags: птахи