Це один з найстаріших парків на Івано-Франківщині. Його було створено у 1840—1850 роках. Дерева для нього завозили з австрійських, німецьких та італійських розсадників. Є частина інтродуцентів, вирощених з насіння, одержаного з Франції та Північної Америки. За роки фашистської окупації парк сильно постраждав, але основна кількість інтродукованих дерев в ньому збереглась. Тепер цим велетам близько півтораста років. Болехівський дендропарк справедливо називають одним з найстаріших в Карпатах. За час існування дерева сильно виросли, і крони піднялись високо вгору. Це явище типове для парків, у яких посадка проводилась без урахування площі, необхідної для росту й розвитку дерев. Доки вони були молодими, це не помічалось. Тепер, коли деревам близько 150 років, помилки садівників відчуваються особливо сильно (рис.).

Рис.  Болехівський дендропарк (схема).

Серед шпилькових слід відзначити модрину широколускувату і модрину японську, сосну румелійську, тую західну і тсугу канадську. Сосна румелійська походить з Балканських гір, де піднімається на висоту до 2200 м над рівнем моря. Зовні вона нагадує сосну Веймутову, але відрізняється від неї меншими розмірами (в парку вона не вища 20 м), майже колоновидною кроною і більш широкими шишками. Росте повільніше від сосни Веймутової, але стійкіша до хвороб. У посадці сосна румелійська дуже декоративна завдяки сріблястому відтінку шпильок і густій кроні.

Прикрашає дендропарк і яскраво забарвлена золотиста форма кипарисовика Лавсона. Це високе дерево, і забарвлення шпильок виділяється значно менше. Такі паркові форми з роками втрачають декоративність, крона їх розріджується, а колір шпильок темніє.

Значно більше в дендропарку листяних дерев: гледичія триколючкова, дуб червоний, бархат амурський, липа зелена. Але справжніми диковинками дендропарку вважають карію білу і карію бахромчату. Вони подібні до горіхів, але оболонка плодів їх розтріскується на 4 створки, у горіхів же вона суцільна. Обидві карії дендропарку у висоту досягають 30 м. Походять з Північної Америки, де ростуть у долинах річок разом з іншими листяними деревами. Горіхи карій здавна використовують у харчуванні індійці. Крім того, ці швидкорослі дерева ціняться за високоякісну деревину. Вона гнучка й пружна. Обидва види карій давно культивуються в Європі, зокрема карія біла з 1640, а бахромчата з 1800 року.

Слід відзначити, що старі дерева в дендропарку потребують ретельного догляду.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.