Зовсім інший — старий парк, який носить ім’я видатного українського поета Т. Г. Шевченка. Знаходиться він на крутосхилах горба Домінік, що височить на північній околиці міста. Ця особливість позначилася на архітектурному плануванні парку і робить його неповторним серед інших парків Чернівців.

Розказують, що колишній власник землі на горбі Домінік, прагнучи відзначитись і отримати нові титули й права, вирішив збудувати парк. Було це у 70-х роках XIX ст., коли будівництво парків стало особливо популярним на Буковині. Однак свою ідею землевласник не здійснив. Він тільки огородив територію майбутнього парку і вирубав значну частину лісу. Будівництво парку здійснилося лише після 1888 року, коли ці землі викупило місто.

В основних рисах архітектурне планування парку збереглося до наших днів. Його можна назвати дуже вдалим з погляду на використання переваг вертикального рельєфу. Весь парк побудовано у ландшафтному стилі, який органічно увібрав у себе природні особливості цієї мальовничої місцевості. Тільки центральна частина, що знаходиться на верхівці горба, реконструйована у регулярному стилі. Для цього верхівку горба розчистили від дерев і вирівняли у формі еліпсовидної площадки. Там було розбито симетричні алеї і газони геометричної форми, висаджено інтродуковані дерева й чагарники, переважно гіркокаштани, бузки та чубушники. За планом архітектора центральна частина парку повинна була служити великою оглядовою площадкою, звідки відкривався широкий панорамний краєвид.

Природні насадження, що покривали схили Домініка, під час створення парку були розчищені й реконструйовані. Зокрема, вирубали дерева навколо центральної оглядової площадки, щоб акцентувати домінанти панорами. Це розрідження лісу дозволило створити широкі газони, які чітко окреслили межу деревних насаджень. Від вершини горба у кількох напрямках серпантинами уздовж схилів розходилися алеї, вдало поєднуючи елементи рельєфу. У деяких точках парку, де схили урвисто обривалися вниз, були створені додаткові оглядові площадки. Там намет дерев розчистили з таким розрахунком, щоб спрямувати увагу глядачів у необхідному напрямку.

Слід відзначити, що за мальовничістю й своєрідністю парк імені Т. Г. Шевченка — один з найкращих парків міста, а за оригінальністю архітектурного планування — це унікальна пам’ятка садово-паркового мистецтва в Карпатах.

Інтродуковані види дерев і чагарників порівняно мало зустрічаються в цьому парку. Їх тут не більше тридцяти: гіркокаштани, робінії, сосни чорна й Веймутова, бузки та чубушники. Така незначна кількість інтродукованих рослин пов’язана зі своєрідним плануванням парку, його пейзажним спрямуванням. Адже там, де в ролі архітектора виступає сама природа, людині залишилося тільки підкреслити цю мальовничість. Екзотичність інтродукованих рослин у такому випадку була б зайвою і вносила б дисонанс у архітектурну цілісність місцевих краєвидів. Тому інтродуковані дерева й кущі зустрічаються переважно в центральній частині парку, на його оглядовій площадці. Окремі групи інтродуцентів було висаджено пізніше, під час реконструкцій.

Мальовничість і своєрідність парку ім. Т. Г. Шевченка — давня гордість чернівчан. Тут завжди багато людей. Дуже любили цей парк видатні митці українського слова І. Франко і О. Кобилянська, які часто бували тут.

Як і інші парки, створені на місці колишніх природних насаджень, парк ім. Т. Г. Шевченка не тільки зберіг місцеві дерева й чагарники, але й саму лісову обстановку. Ви знайдете тут численне відновлення кленів, грабів, ясенів — господарів колишнього лісу. Суцільні зарості створюють пшінка весняна, конвалія, підбіл звичайний, квасениця, первоцвіт весняний, фіалка запашна.

Разом з тим цей унікальний парк потребує невідкладної реконструкції: санітарних рубок, розчисток заростей, ремонту паркових споруд. Адже без них чарівний ландшафтний парк може згодом перетворитись у звичайнісінький ліс.

Джерело: Терлецький В. К., Фодор С. С., Гладун Я. Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород:Карпати. – 1985. – 136 с.