ДО ЗМІСТУ

Історія вивчення мохоподібних Українських Карпат має більш ніж столітню давність. Перші відомості про мохи з цієї території знаходимо в працях польського ботаніка Я. Лобажевського — професора Львівського університету. Я. Лобажевський зібрав великий бріологічний гербарій, який, на жаль, не був повністю ним опрацьований. Він опублікував лише дві невеликі праці. В першій з них (Lobarzewski, 1847) наведено п’ять нових, описаних ним, видів справжніх мохів, а саме: Omalia besseri, Hypnum pelitnochroon, Leskea polenburgii, Hypnum intorto-plicatum і Leptohymenium elajochloron. Тільки один з цих видів — Omalia besseri (Neckera besseri (Lob. ) Jur.) визнається в науці. У другій праці (Lobarzewski, 1849) Я. Лобажевський наводить 13 видів справжніх мохів, зібраних в околицях Львова і у Східних Карпатах; з них рідкісним і цікавим є Anacaptodon splachnoides, зібраний у Східних Бескидах на г. Зелемінь.

Значно пізніше матеріали Я. Лобажевського були частково опрацьовані і опубліковані польськими ботаніками Ф. Лілієнфельд, Т. Вісневським і І. Реймент-Гроховською. Ф. Лілієнфельд опрацювала частину печіночників і опублікувала (Lilienfeld, 1911) 25 видів, зібраних Я. Лобажевським переважно на території Косівського р-ну Івано-Франківської обл. в околицях населених пунктів Кути, Уторопи і Покровське.

У 1924 р. вийшла праця Т. Вісневського (Wisniewski, 1924), у якій наведено 145 видів справжніх мохів, зібраних Я. Лобажевським в околицях Львова, Татрах та Середніх Карпатах (Східні Бескиди). Серед цих мохів є ряд надзвичайно рідкісних і цікавих: Anacaptodon splachnoides, Plagiopus zierii, Fontinalis hypnoides тощо. У 1958 p. вийшла в світ праця І. Реймент-Гроховської, яка опрацювала частину печіночників, зібраних Лобажевським у 1852 р. в Східних Бескидах і у 1853—1854 pp. на Чорногорі та в Покутських Карпатах, і опублікувала список, що налічує 63 види печіночників (Reiment-Grochowska, 1958).

У 1868 р. з’явилося дві праці, присвячені мохоподібним Карпат — це праці Е. Гюкеля і Й. Черкавського. Е. Гюкель (Hückel, 1868) наводить список мохоподібних, зібраних ним у Самборських і Стрийських Карпатах (за сучасним районуванням — це район північно-західного Прикарпаття і частково Ґорґан). Список налічує 29 видів печіночних, 8 видів сфагнових і вид андреєвих, 105 видів справжніх мохів. Переважно це види дуже поширені, які часто зустрічаються на території Українських Карпат.

Й. Черкавський (Czerkawski, 1868) наводить список мохів, зібраних ним у Татрах і Східних Карпатах — у районі населених пунктів Кути, Косів, Уторопи, Верховина Івано-Франківської обл., а також на хр. Чорногора. Список налічує 129 видів справжніх мохів і 3 сфагнових; з них для території Українських Карпат подано 70 видів справжніх мохів і 3 види сфагнових. Майже всі ці види наведено у праці Е. Гюкеля.

Дані про печіночники Українських Карпат знаходимо у праці угорського ботаніка Ф. Гашлинського (Haszlinszki, 1860), де згадуються Riccia fluitans та Ricciocarpus natans для околиць Ужгорода.

У 1879 р. з’явилась праця А. Ремана (Rehman, 1879), в якій наводиться список мохів, зібраних ним переважно на Чорногорі та в околицях Микуличина Івано-Франківської обл. Всього для цих районів вказується 68 видів справжніх мохів, серед яких є ряд видів, що не наводились ще для Українських Карпат, а саме: Buxbaumia aphylla, Polytrichum norvegicum, Dicranum affine, Desmatodon latifolius, Hypnum vaucheri тощо.

Великий список мохоподібних, зібраних переважно на території сучасної Івано-Франківської обл. в околицях населених пунктів Микуличин, Ворохта, Кременці, Яремча, опублікував у 1885 р. Й. Крупа (Krupa, 1885). На території цього району він виявив 71 вид печіночників і 225 видів справжніх мохів, серед яких є цілий ряд рідкісних і цікавих видів, а саме: Tetrodontium brownianum, Brachydontium trichodes, Saelania glaucescens, Seligeria doniana, Pogonatum nanum, Rabdoweisia denticulata, Cynodontium gracilescens, Dicranum fulvum, Tortula papillosa, Splachnum ampullaceum, Campylostelium saxicola, Meesia trifaria, Mnium spinulosa тощо, а також печіночники: Mannia fragrans, Geocalyx graveolens, Gymnocolea inflata, Telaranea setacea, Barbilophozia gracilis тощо.

Дослідженням флори Карпат у другій половині XIX ст. займався О. Волощак. У праці, опублікованій у 1888 р. про флору Покуття (Woloszczak, 1888), крім списку квіткових рослин, він подає список мохоподібних, що включає 11 видів печіночників, З сфагнових, 1 вид андреєвих та 78 справжніх мохів; з них вперше для території Українських Карпат наводяться Oligotrichum hercinicum, Kieria starkei, Schistidium alpicola var. rivulare, Hypnum callichroum тощо.

У праці А. Гееба (Geheeb, 1889) про мохи Галичини і Східних Карпат знаходимо декілька видів справжніх мохів з околиць Микуличина та Яремчі Івано-Франківської обл. Вперше для території Українських Карпат наводиться Campylopus fragilis та Isopterygium muellerianum.

Наступна праця, у якій є вказівки про бріофлору Українських Карпат, це праця Я. Волчанського (Wolcsansky, 1905), де наводиться близько 20 видів справжніх мохів і 2 види сфагнових з г. Піп Іван Мармароський. Вперше для території Українських Карпат згадуються Timmia bavarica і Polytrichum ohiconse.

На початку XX ст., а саме у 1910, 1911 роках, з’явились праці Ф. Лілієнфельд, присвячені печіночникам Карпат. Одна з них вже згадувалась вище — праця про печіночники із зборів Лобажевського, друга (Lilienfeld, 1911а) присвячена печіночникам Галичини та Буковини, в якій наводиться близько 20 видів, в основному з г. Піп Іван Мармароський та хр. Чорногори. Одна праця Лілієнфельд (Lilienfeld, 1911) присвячена надзвичайно цікавому і рідкісному виду Haplomitrium hookeri, який вперше виявлений Ф. Лілієнфельд в Українських Карпатах.

Бріологічному дослідженню хр. Чорногори, переважно його урочищ Кіз’ї-Улоги, Гаджина, Погорілка, Шпиці, Кедроватий, присвячена праця Р. Вільчека (Wilczek, 1931). В ній подано великий список мохоподібних, який включає 180 видів справжніх мохів і 10 видів сфагнових мохів. Для території Українських Карпат вперше наводиться 52 види справжніх мохів, серед яких багато рідкісних, таких як Kiaeria blyttii, К. falcata, Dicranum elongatum, D. majus, Dicranodontium asperulum, Grimmia alpestre, G. laevigata, Tayloria lingulata, Tetraplodon mnioides, Pohlia gracilis, P. longicollis, Myurella julacea, Plagiothecium neckeroideum, Ptychodium plicatum тощо. Із 10 сфагнових мохів чотири види знайдено вперше в Українських Карпатах — Sphagnum magellanicum, S. rubellum, S. fuscum, S. quinquefarium.

Крім праць, спеціально присвячених бріофлорі Карпат, з’являється в період 1930—1940 pp. ряд праць по вивченню флори та рослинності, клімату, ґрунтів, стратиграфії боліт різних районів Карпат, в яких є відомості і про флору мохів. Це насамперед праці К. Доміна (Domin, 1930, 1930а), присвячені буковим лісам хр. Свидовця і Чорногори, в яких згадуються види мохів, що зустрічаються на ґрунті або на корі буків; серед них є рідкісні, наприклад, Brachythecium laetum, який вперше подається для території Українських Карпат. У працях Г. В. Козія (Kozij, 1932, 1934) з стратиграфії торфових боліт Чорногори та Покутських Карпат також наводяться мохоподібні, що зустрічаються на цих болотах. М. Дейл (Deyl, 1940) описав рослинні угруповання г. Піп Іван Мармароський і для кожної асоціації подав список мохоподібних. В 1931—1933 pp. з’являються праці М. Малоха[1] (Maloch, 1931, 1932, 1933), присвячені вивченню рослинності Боржавських полонин та безсудинних рослин Полонинських Карпат. У них наведено рідкісні види мохів, а саме: Cnestrum schisti, Encalypta longicollis, Cynodontium tenellum, Weisia rutilans, Dichelyma falcatum тощо. Крім M. Малоха, ніхто із дослідників не виявив цих видів в Українських Карпатах.

У 1936 р. з’явилось декілька праць, присвячених вивченню бріофлори різних районів Карпат та прилеглих територій. Т. Штефуряк (Stefureac, 1936) опублікував результати досліджень мохоподібних в долині р. Виженка Чернівецької обл. Його список налічує 124 види мохоподібних, в тому числі 11 видів печіночників, 1 вид сфагнового моху та 112 видів справжніх мохів, серед яких є ряд рідкісних — Campylopus schwarzii, Molendoa hornschuchiana, Cinclidium stygium тощо. He можна не згадати працю Б. Шафрана (Szafran, 1936), який вивчав бріофлору Чивчино-Гринявських гір, частково Горган та Чорногори. Флористичний список Б. Шафрана налічує 10 видів сфагнових і 215 видів справжніх мохів, серед, них багато цікавих та рідкісних, особливо із Чивчинських гір, звідки бріофлористичні збори були раніш невідомі. Серед зборів Б. Шафрана на особливу увагу заслуговують такі рідкісні види, як Anisothecium rufescens, Schistidium alpicola, Meesia uliginosa, Schistostega pennata, Ulota rehmanii, Mnium cinclidioides, Thamnium alopecurum, Anacaptodon splachnoides, Amblystegiella sprucei, Orthothecium rufescens, Hypnum imponens тощо, більшість яких вперше наводиться для території Українських Карпат.

В праці 3. Пілоуса (Pilous, 1936) про поширення Hookeria lucens в Чехословаччині вперше цей вид наводиться для території Українських Карпат, а саме для долини потоку Берлебаш в Мармароських Альпах.

Ще одне бріологічне дослідження було опубліковано у 1936 р. Я. Шмардою (Smarda, 1936) про печіночники Словаччини і Карпат, в якому подається 15 видів із хр. Чорногори та Мармароських Альп. Вперше для території Українських Карпат наводяться Reboulia hemisphaerica, Mannia rupestris, Sauteria alpina, Preissia quadrata, Metzgeria conjugata.

У наступні роки продовжують виходити праці Я.Шмарди (Smarda, 1937, 1938, 1940, 1944, 1948), присвячені вивченню печіночників, а також справжніх мохів Чехословаччини, в яких знаходимо вказівки про мохоподібні з території Українських Карпат. Серед них знахідки рідкісних та цікавих видів, що вперше наводяться для цієї території, а саме: Anthelia juratzkana, Peltolepis quadrata, Cynodontium wahlenbergii, Mnium lycopodioides, Pseudoleskeella tectorum тощо.

В цей самий період вийшло декілька праць угорського бріолога А. Бороша, що досліджував бріофлору Угорщини і Карпат, в яких знаходимо дані про бріофлору Українських Карпат (Boros, 1937, 1941, 1944). Всі ці дані було пізніше підсумовано А. Борошем та Л. Вайдою в узагальнюючій праці «Бріофлора північно-східних Карпат», про яку мова йтиме нижче.

Після 1945 p., по закінченні Великої Вітчизняної війни, розпочався новий етап у дослідженні бріофлори Українських Карпат.

Праці М. П. Слободяна (1950, 1951), присвячені бріофлорі Свидовецького масиву і Мармароських Карпат, значно доповнили список справжніх мохів для Українських Карпат.

У 1952—1953 pp. вивченням бріофлори Буковинських Карпат (Чернівецька обл.) займалась К.О. Улична. Флористичний список, складений Уличною для цієї території, налічує 272 види справжніх мохів; при цьому 157 видів подаються вперше для Чернівецької області, 2 види — Coscinodon cribrosus, Eurhynchium angustirete — для бріофлори CPCP. Про нові види бріофлори Українських Карпат, про нові місцезнаходження рідкісних реліктових видів повідомляють у своїх працях М. П. Слободян і В. М. Мельничук (1948), А. Г. Лазаренко і К.О. Улична (1956), В. М. Мельничук (1959, 1965), К. О. Улична (1972).

Опубліковано великі зведення з бріофлори України, куди ввійшли відомості про мохоподібні Українських Карпат. Це «Определитель лиственных мхов Украины» (Лазаренко, 1955) та «Флора печіночних і сфагнових мохів України» (Зеров, 1964). У «Флорі печіночних та сфагнових мохів України» Д. К.Зеров вперше наводить для території Українських Карпат 12 видів печіночних та З сфагнових мохи.

Характерною особливістю праць українських дослідників є те, що в них поряд з вивченням видового складу бріофлори провадиться більш-менш детальний її географічний аналіз, робляться спроби накреслити історію розвитку бріофлори Українських Карпат. В останні роки все більш зростає інтерес до ролі мохоподібних у рослинному покриві і в сукцесійних змінах рослинності. В зв’язку з цим з’являються праці, присвячені ценологічному аналізу флори мохоподібних Українських Карпат (Улична, 1961, 1965, 1966). Останнім часом провадяться каріологічні дослідження бріофлори України, включаючи Карпати (Лазаренко, Висоцкая, 1965; Висоцкая, 1967; Лазаренко, Висоцкая, Лесняк, 1971).

Внаслідок дослідження бріофлори Українських Карпат бріологами Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного АН УРСР опубліковано ряд повідомлень про знахідки нових та рідкісних видів (Зеров, 1968; Партика, 1969, 1971; Улична, Партика, 1970; Зеров і Партика, 1972, 1973). В цих працях автори наводять ряд невідомих до останнього часу на території Українських Карпат родів та видів мохоподібних, а саме: Clevea hyalina, С. spathysii, Barbilophozia quadriloba, Cephalozia loitlesbergeri, Calypogeia sphagnicola, Cephaloziella elachista, C. subdentata, Scapania helvetica, Cololejeunea calcarea, C. rossetiana, Distichium inclinatum. Роди Clevea та Cololejeunea виявлено вперше для Українських Карпат. Більшість видів є новими для бріофлори України, a Clevea spathysii — для бріофлори Радянського Союзу.

Одночасно з працями українських бріологів продовжують з’являтися праці польських, угорських та чехословацьких бріологів, в яких ми знаходимо відомості про бріофлору Українських Карпат. Так, у праці А. Бороша (Boros, 195 І) наводиться близько 60 видів мохоподібних з території Українських Карпат; деякі з них знайдено вперше в цьому районі — Pseudephemerum nitidum, Anoectangium compactum, Pohlia ambigua. В доповненні до мохів Словаччини Я. Шмарди і Р. Ванека (Smarda, Vanek, 1955) наводиться близько 50 видів для Українських Карпат, з них вперше такі види, як Rhacomitrium patens, Orthotrichum alpestre, Lescuraea radicosa, Camptothecium gehebii тощо. У 1958 p. з’явилась уже згадувана вище праця І. Реймент-Гроховської про печіночники із зборів Я. Лобажевського. В 1969 р. вийшла праця А. Бороша і Л. Вайди про бріофлору північно-східних Карпат (Boros, Vaida, 1969), в якій узагальнено дані про бріофлору Українських Карпат за гербарними матеріалами, що були у розпорядженні авторів, а також за літературними джерелами. Всього у цій праці наводиться 536 видів мохоподібних, з них 129 видів печіночних, 25 сфагнових і 382 види справжніх мохів. Проте, на превеликий жаль, цю працю не можна вважати вичерпним зведенням, тому що в ній не наведено деякі праці авторів XIX ст. (Lobarzewski, 1847, 1849; Hückel 1868; Czerkawski, 1868), XX ст. (Wisniewski, 1924; Stefureac, 1936; Reiment-Grochowska, 1958) та ряд праць українських авторів (Слободян, 1950, 1951; Улична, 1956; Лазаренко, Улична, 1956; Мельничук, 1959), в тому числі такі зведення про бріофлору України, як «Определитель лиственных мхов Украины» А. С. Лазаренка (1955) та «Флора печіночних та сфагнових мохів України» Д. К. Зерова (1964).

---

[1] На жаль, нам не вдалося розшукати праці М. Малоха в бібліотеках СРСР. Цитуємо їх за А. Борошем та Л. Вайдою (Boros, Vajda, 1969).

Джерело: Д. К. Зеров, Л. Я. Партика Мохоподібні українських Карпат. Київ, Наукова думка, 1975