ДО   ЗМІСТУ

Карпати — один із найцікавіших у флористичному відношенні районів України. Тут, на порівняно невеликій території, спостерігається надзвичайна різноманітність природних умов — рельєфу, клімату, ґрунтів, що зумовлює багатство та різноманітність флори і рослинності. Хоча флору Українських Карпат досліджують понад двісті років, бріофлора їх вивчена недостатньо, тому що на початку основним об’єктом дослідження були квіткові рослини. Значний вклад у вивчення бріофлори Українських Карпат внесли польські, угорські, чехословацькі та румунські ботаніки. Однак їхні дослідження мали спорадичний характер та зводились переважно до складання флористичних списків мохоподібних окремих районів Карпат.

Планомірне та поглиблене вивчення бріофлори Українських Карпат почалося з 1945 р. українськими бріологами. Поряд з флористичним вивченням окремих недосліджених або малодосліджених районів Українських Карпат вони приділяли увагу фітогеографічним та екологічним особливостям мохоподібних, їх фітоценотичній ролі та ряду інших питань. Наслідком цих досліджень є великий гербарний матеріал, який зберігається у бріологічному гербарії Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного АН УРСР та гербарії Державного природознавчого музею АН УРСР (Львів).

Метою нашої роботи було зведення та узагальнення всіх даних, що містяться в літературних джерелах та гербарних матеріалах, враховуючи наші дослідження, які провадились на території Українських Карпат протягом 1966—1970 pp.

Основними питаннями, про які йдеться у даній праці, є встановлення видового складу флори мохоподібних та їх поширення на території Українських Карпат, вивчення їх еколого-фітоценотичної ролі та фітогеографічних особливостей, що дало б матеріал для з’ясування деяких питань флорогенезу цього регіону. На жаль, останнє питання не було завершене у зв’язку з передчасною смертю Д. К. Зерова.

У книзі подано такі розділи.

1. Історія дослідження мохоподібних Українських Карпат — Л. Я. Партика.

2. Видовий склад флори мохоподібних: печіночники та сфагнові мохи — Д. К. Зеров, справжні мохи — Л. Я. Партика.

3. Особливості поширення мохоподібних — Д. К. Зеров, Л. Я. Партика.

4. Географічний аналіз та основні етапи розвитку бріофлори Українських Карпат (схема географічних елементів, аналіз печіночних та сфагнових мохів — Д. К. Зеров; аналіз справжніх мохів, основні етапи розвитку бріофлори Українських Карпат — Л. Я. Партика).

Велику допомогу у підготовці рукопису до друку, цінні поради та консультації подала д-р. біол. наук М. Я. Зерова, технічну допомогу — А. М. Олешко і О. Ф. Солоніна, за що автор складає їм глибоку подяку.

Л. Я. Партика

Джерело: Д. К. Зеров, Л. Я. Партика Мохоподібні українських Карпат. Київ, Наукова думка, 1975