СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ
Бербениця — дерев’яний вівчарський посуд. Бесаги — дорожня подвійна торба. Бідувати — мати силу. Бовгар — пастух. Бокор — пліт. Бордюг — шкіряний мішок. Босорканя — відьма. Бохтар — нічний сторож. Будз — груда сиру. Ваківка — штукатурка. Вінець — (тут); з вінця — згори. Вітрити — відчувати нюхом. Воєтити — буйствувати. Ґазда — господар. Геренда — сволок. Грунь — хребет гори. Гуслі — скрипка. Доброчин — слов’янська назва Дебрецена. Жентиця — сироватка. Жупа — округа. Звідати — питати. Звір — глибока гірська ущелина. Кавалок — шмат. Каня — вид шуліки. Кивати — зачіпати. Киртиця — кріт. Кіряти — гнати. Комашня — поминальна, задушна вечеря. Косиця — квітка. Кочія — бричка. Кріс — рушниця. Лада — скриня. Лемак — лемко. Лудіння — одяг. Марга, маржина — худоба. Мериндя — харчі. |
Млака — заболочена лука, мочар.
Нич — нічого. Обнога — підніжжя. Оборіг — дашок на стовпах для сіна. Опровід — похорон. Оцільовий — сталевий. Паленка — горілка. Паузник — рубель. Пільга — деревина. Піпа — люлька. Пластя — стіжки сіна. Погар — склянка. Пуджатися — лякатися. Пурйохез — завіса, за якою лежить тара, тобто священна книга. Салаш — вівчарський осідок. Сарака — бідолаха. Скотар — пастух. Слободити — визволити. Слоті — пастка. Сокотити — стерегти. Студниця, студня — криниця, колодязь Тайстра — полотняна сумка через плече. Токмитися — торгуватися. Турня — баня. Хвиля — гарна погода. Цидулка — припис, повідомлення, квитанція. Цімбора — друг, товариш. Цуравий — обірваний. Чекан — кирка. Чир — кукурудзяна страва. Чиряти — черпати. Шаркань — змій. Швакати — шмагати. Шовкова косиця — едельвейс. |
Джерело: Легенди нашого краю. Ужгород : Карпати 1972. 216 с.
Tags: легенда
Коментувати