До змісту

Кристалічні породи Рахівського району знаходяться в зоні масивів, що представляють давні ядра Карпат. За віком вони беруть початок у верхньому протерозої та палеозої. Рахівщина − це гірська частина Закарпаття. Її рельєф розчленований вузькими ущелинами та крутими, нерідко скельними, схилами. Це пояснюється тим, що кристалічні гірські породи в порівнянні з флішем більш стійкі до процесів руйнування.

Товща порід Рахівського району складається з двох структурних поверхів. Нижній, гнейсово-сланцевий, за радіологічними дослідженнями академіка АН УРСР Н. П. Семененко, був сформований більш ніж 630 мільйонів років тому. Більш молоді породи − кристалічні сланці верхнього структурного поверху − мають вік понад 320 мільйонів років.

Геологи розробили метод, що дає можливість розпізнати первинну природу тієї чи іншої метаморфічної породи. Дослідження показують, що в товщі кристалічних порід є горизонти колишніх флішових формацій, що перетворилися в кристалічні сланці та гнейси, а також горизонти карбонатних порід, які стали мармуром.

Значне місце займають магматичні породи основного складу, перетворені на амфіболіти, та кислого складу, що утворили товщі так званих порфіроїдів та туфоїдів − метаморфічних порід, що зберегли реліктову порфірову структуру.

Невеликий обсяг у загальній масі кристалічних порід займають інтрузивні породи. Граніти перетворені в гнейси та граніто-гнейси, а діорити, габро перетворені в амфіболіти.

У попередніх розділах книги говорилося про вулканічні породи Вигорлат-Гутинської гряди та околиць Вишкова, які майже не зазнали змін після виверження. Не менш цікаво буде познайомитися з продуктами метаморфізму вулканічних порід, відслонення яких є у верхів’ях струмка Малої Берелебашки (ліва притока Тиси, що впадає в неї біля села Костилівка).

Приблизно за 2 км вище гирла долина струмка різко розширюється й утворює велику площадку в заплаві. У нижній частині долини є скельні виходи світло-сірих порід з вельми чітко вираженою сланцюватістю. Якщо придивитися, то на загальному дрібнозернистому тлі можна побачити більші прозорі кристали кварцу та польових шпатів. Ці породи називаються порфіроїдами. Утворилися вони в процесі регіонального метаморфізму кислих порід ліпаритового складу. Петрографи вважають, що великі виділення кристалів кварцу та польових шпатів є неперекристалізованими порфіровими вкрапленниками первинних вулканічних порід.

Дещо вище порфіроїдів відслонюються амфіболіти. Це перетворені метаморфізмом вулканічні породи андезитового та базальтового складу. В результаті перекристалізації змінився мінеральний склад та будова порід. Вони набули яскраве темно-зелене забарвлення. Не знаючи закономірностей розвитку процесів метаморфізму, важко уявити, що ці амфіболіти кілька сотень мільйонів років тому, нічим не відрізнялися від андезитів Вигорлат-Гутинської гряди або спілітів та кератофірів, з якими ми зустрінемося в подальших подорожах.

На ранній стадії альпійського циклу вулканічні виверження в Рахівському районі відбувалися на морському дні, в результаті чого виникли спіліти. Крупні виходи цих порід виявлені південніше Рахова, в руслах струмків Кам’яного та Червоного Плеса, а також в басейні лівих приток Білої Тиси − струмків Квасного та Радомира.

В основі товщі відслонюються гібридні гірські породи, що складаються із суміші вулканогенного та осадового матеріалів. Вони утворилися в результаті підводних вулканічних вибухів, коли в морській воді змучувався осад та вулканічний матеріал, які не встигли ущільнитися, а потім відбувалося їх спільне осідання на морське дно. Ущільнені частини осаду перекочувалися дном моря, а потім цементувалися змішаною вулканогенно-осадовою масою. В результаті виверження на морське дно магми утворилися потоки матрацевидних та кульових лав.

Якщо на геологічній карті продовжити в південно-східному напрямку Закарпатський глибинний розлом, то кристалічні породи Рахівського району будуть північніше. Закарпатський глибинний розлом відділяє складчасту флішову зону від розташованої південніше зони центральних масивів. Тут же ми бачимо кристалічні породи, на північ від Закарпатського глибинного розлому, в межах складчастої флішові зони. Суперечності в цьому немає. Походження цього явища спричинене регіональним насувом. В результаті інтенсивного стиснення земної кори, у верхньокрейдяний час, із зони центральних масивів на північний схід, в межі складчастої флішові зони, була висунута величезна пластина кристалічних порід. Цим пояснюється знаходження метаморфічних порід центральних масивів північніше Закарпатського глибинного розлому. Під час екскурсії в Рахівський район насув можна спостерігати в долині Тиси. Перед Раховом, в заплаві Тиси, з’являються породи крейдового флішу, тоді як схили та вершини вододілів складені з більш давніх кристалічних порід.

Пологі насуви вельми характерні для Карпат. Академік А. В. Пейве вважає, що в Карпатах в альпійське час (він розпочався близько 200 мільйонів років тому й триває до наших днів) відбувалися грандіозні переміщення гірських мас в горизонтальному напрямі на відстань понад 500 км.

У Рахівському районі відомі численні прояви корисних копалин. Мармур розробляють в наш час, розробка доломітів назначається в найближчому майбутньому. Раніше розроблялися родовища свинцю та цинку, заліза, марганцю. Відкрито прояви золота та міді.

Якщо починати маршрут Рахівським районом з півдня (з боку Великого Бичкова), то перші виходи кристалічних порід зустрічаються біля села Луги. Потім уздовж дороги до Рахова тягнуться майже суцільні відслонення та скельні виходи кристалічних сланців та гнейсів.

Знайомство з корисними копалинами Рахівського району пропонуємо почати з родовища доломітів неподалік потоку Кузі (напевно Кузій) − правої притоки Тиси.

Не доїжджаючи до повороту дороги біля села Ділового, де Тиса повертає на південний захід, зверніть до правого притоку, в гирлі якого стоять будинки лісництва (їх видно з дороги). До потоку веде хороша дорога. Доломіти відслонюються у вигляді величезних скель на схилах долини струмка Кузі (напевно Кузій). Забарвлений доломіт в сірий колір та пронизаний жилами білого кальциту.

Виходи мармуру можна спостерігати в невеликому кар’єрі біля повороту дороги в село Ділове, а також у великому кар’єрі на височині біля цього села. Мармур має гарне біле з сірими плямами забарвлення, місцями з зеленими хвилястими прошарками хлоритових сланців.

Дорогою на Рахів зверніть увагу на обеліск, який стояв з лівого боку шосе між селами Ділове та Костилівка. Як свідчить латинський напис на обеліску, він споруджений нібито в географічним центрі Європи. Зауважимо, що цей знак не єдиний в Європі, а отже, немає єдиної думки про місце розташування знака, що позначає його географічний центр Європи.

З Рахова маршрут веде через гори в села Косівську Поляну, а потім в Кобилецьку Поляну. Траса проходить мальовничими місцями, через букові ліси, альпійські луки, з яких відкриваються величні гірські панорами.

Перші геологічні об’єкти на цій ділянці знаходяться на першому перевалі біля присілку Камінь Клевка. У самому присілку біля дороги стоїть масивна скеля з червоної породи. Це величезна брила бокситу, який сьогодні є основною сировиною для одержання алюмінію. Складаються боксити з мінералів гідроокису алюмінію. Вони утворилися приблизно 200 мільйонів років тому, в результаті переносу та осадження в морському басейні продуктів вивітрювання. В процесі цементації ці опади набули бурого кольору.

Після огляду відслонення бокситів спускаємося дорогою на околицю присілка Камінь Клевка й стежкою, вздовж схилу, йдемо на північ до урочища Глімея (близько 400 м від присілка). Тут відслонені сірі з чорними плямами породи, які становлять марганцеву руду − метаморфізовані та збагачені марганцем глибоководні морські опади. Руда складається з рожевого родохрозиту та сірого родоніту. У ній розсіяні добре ограновані дрібні кристали спессартину, зустрічаються прошари волокнистих темно-сірих амфібол. Поверхня та стінки тріщин руд вкриті чорними марганцевими вохрами − псиломеланом. З родохрозиту та родоніту виходять дуже гарні поліровані вироби, особливо з плямистих шматків.

Через село Косівську Поляну добираємося до Кобилецької Поляни. На перевалі є штольні. Одна знаходиться при дорозі, інша − трохи нижче. Верхня − відкрита, з дороги добре помітно її зяюче гирло. Це розвідувальні штольні, пройдені для виявлення промислової цінності свинцево-цинкових руд, що залягають тут та зразки яких можна зібрати у відвалах. Від порожньої породи руди відрізняються кристалами свинцево-сірого галеніту, темно-коричневого сфалериту, солом’яно-жовтого халькопіриту та кубиками піриту. Найчастіше вони укладені в дрібнозернисту білу кварцову масу.

Перед в’їздом до Кобилецької Поляни розташоване мінеральне джерело. На північній околиці села знаходиться родовище поліметалічних руд. Вони складаються з кварцу, бариту, галенітом, сфалериту, халькопіриту, арсенопіриту, піриту, марказиту. Їх відмітною рисою є високий вміст срібла. В лупу серед кристалів галеніту та сфалериту можна розглянути яскраво-червоні дрібні кристали мінералу пруститу, що містить срібло.

Спочатку родовище було відкрито як залізорудне. Сульфідні руди, очевидно, в нижньому мезозої (близько 200 мільйонів років тому) були виведені на поверхню, й верхня частина родовища окислилася. Утворився так званий «залізний капелюх» − результат вилуговування свинцю, цинку, сірки та збільшення в зв’язку з цим вмісту заліза у вигляді гідроксидів. На базі цього залізорудного родовища в Кобилецькій Поляні у 1774 році був побудований невеликий металургійний завод. Коли були вичерпані запаси залізної руди, завод перейшов на вторинну сировину, на якій працює й в наші дні.

Збереглися сліди старого кар’єра, в якому добувалася залізна руда. На виході з нього є склад залізних руд, які, з якихось причин, не потрапили в переробку. Руди ніздрюваті, чорні, приховано-кристалічні й складаються, в основному, з гетиту та гідрогетиту. У порожнинах можна спостерігати темно-червоні маси з алмазним блиском − це мінерал лепідокрокіт.

Свинцево-цинкові руди Кобилецькій Поляни вивозилися на переробку за межі Закарпаття. Через невеликі запасів металу розробка їх в даний час визнана нерентабельною.

Зразки поліметалічних руд можна зібрати на відвалах розвідувальних штолень, пройдених після другої світової війни. Особливий інтерес представляють свинчаки. Це перекристалізовані в дрібнозернисті маси багаті галенітом руди. В них чітко видно ознаки течії − смугастість та струмистість.

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич