До змісту

В Солотвинській западині вздовж передгір’я Карпат відомі численні джерела ропи. Вони пов’язані з покладами кам’яної солі, що утворилася в лагунах як осад в умовах жаркого і сухого клімату гельветського часу. Під високим тиском сіль має плинність. У результаті «течії» соляних мас в східній частині прогину утворилися соляні куполи з крутим падінням порід на краях. В районі селища Солотвино й села Олександрівки сіль «проштрикнула» розміщені вище пласти, й її виходи спостерігаються на денній поверхні.

Солотвинське родовище є типовим соляним куполом, що виходить на денну поверхню. Купол на поверхні в результаті розчинення солі утворює кари та понори. Сіль перешаровуються глинами, які менш схильні до розчинення. Нерідко глиняна покришка охороняє сіль від атмосферних опадів. У таких випадках штоки солі грибоподібні форми.

На базі Солотвинського родовища працює солерудник. Цікаво побувати в шахті. Добре освітлені очисні камери нагадують казкові кришталеві палаци. Таке враження створюють грані кристалів солі, відбиваючись від яких, промені світла, переливаються всіма кольорами веселки. Тут же можна спостерігати плойчаті та зім’яті в химерні складки глиняні пропластки, що вказують на нерівномірний плин соляних мас.

Наступний розділ

Источник: Лазаренко Э.А. По вулканическим Карпатам. Путеводитель. – Ужгород: Карпаты, 1978. – 96 с.
Переклад О.Цапулич