НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН УПРАВЛІННЯ БАСЕЙНОМ Р. ТИСА – УКРАЇНА. ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ЗАПОБІГАННЯ ВИСНАЖЕННЮ ПІДЗЕМНИХ ВОД. ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ЗАПАСИ ПІДЗЕМНИХ ВОД.
 |
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій” |
8 ПРОГРАМА ЗАХОДІВ
8.2. Підземні води
8.2.2. Заходи, спрямовані на запобігання виснаженню підземних вод
8.2.2.1. Експлуатаційні запаси підземних вод
Як зазначено у Розділі 4.2.2, затверджені експлуатаційні запаси підземних вод у Закарпатській області складають 344,1 тис.м3/добу, а прогнозні запаси – 1,1 млн.м3/добу. За даними Закарпатської геологорозвідувальної експедиції на сьогодні в області експлуатується 20 водозаборів прісних підземних вод з сумарними запасами близько 405 тис. м3/добу.
На українській частині басейну р. Тиси пробурено більше 1200 свердловин для водопостачання комунальних, промислових та сільськогосподарських об’єктів. Якісними запасами питної підземної води практично забезпечене все міське і близько 60% сільського населення, яке користується централізованими системами водопостачання, проте розподіл запасів нерівномірний – існує дефіцит в Ужгородському, Воловецькому і Міжгірському районах. Дані щодо інших категорій підземних вод наведені у Модулі 8. Розподіл експлуатаційних запасів різних категорій підземних вод представлений на Рисунку 8.6.
Модуль 8 Запаси мінеральних та термальних підземних вод та перспективи їх використання
| Станом на 2010 рік виявлено близько 30 родовищ мінеральних вод та їх проявів , а також 297 джерел з мінеральною водою. Прогнозні експлуатаційні запаси мінеральних вод становлять близько 10,0 тис. м3 на добу, з них 20% сконцентровано в Свалявському районі. За сольовим і газовим складом та вмістом мікроелементів (бор, бром, йод, марганець, миш’як, залізо) води належать до лікувальних (40 типів) з унікальними бальнеологічними властивостями – аналогів кавказьких мінеральних вод.
Останніми роками інтенсивно ведеться розлив та реалізація мінеральних вод на заводах розливу в Свалявському та Хустському районах. Перспективи для санаторно-курортного бізнесу і розливу мінеральних вод є в Ужгородському, Перечинському, Великоберезнянському, Міжгірському і Рахівському районах. Прогнозні запаси мінеральних вод у цих районах становлять 3–4 тис. м3 на добу. З 17 родовищ, які сьогодні експлуатуються, більшість використовується власниками вкрай нераціонально. Якщо раніше родовище експлуатувалося одним користувачем, який ніс за нього цілковиту відповідальність і регулярно проводив відповідні дослідження, то сьогодні ситуація змінилася: на одне родовище видається по три-чотири, а то й більше ліцензій. Серйозні проблеми щодо використання та розробки родовищ мінеральних вод, здатні призвести до їхніх втрат . Область також має оптимістичні перспективні для промислової експлуатації термальних води. Наразі пробурено 30 свердловин з сумарним дебітом близько 10,4 тис. м3 на добу. За хімічним складом переважають хлоридно-гідрокарбонатні та вуглекислі води. Найбільш перспективним в області є Берегівський район, де з глибини 1000–1300 м можна отримувати воду температурою 50–70оС з бальнеологічною властивістю. Крім того, термальні води представляють інтерес як енергоносії для обігріву населених пунктів, теплиць тощо. Прогнозні запаси термальних вод становлять більше 50,0 тис. м3 на добу, їхній теплоенергетичний потенціал оцінюється в 1012–1013 Ккал на рік, що еквівалентно 15 тис. т умовного палива. |
Експлуатаційні запаси підземних вод значною мірою залежать від фільтраційних (водопровідність) та ємнісних (водовіддача) властивостей водовміщуючих відкладів, межі підземних водних тіл характеризуються мінливістю у просторі та часі під впливом природних і штучних факторів. Крім того, водозабори підземних вод, розташовані на різних експлуатаційних ділянках одного й того ж родовища можуть взаємодіяти між собою, що впливає на кількісні показники експлуатаційних запасів.
Рис.8.6. Питома вага різних видів підземних вод
Запаси підземних вод, особливо прісних, можуть поновлюватись за рахунок природних ресурсів, при цьому вони не тільки не зменшуються, але на багатьох площах навіть збільшуються за рахунок залучення поверхневих вод та перетоків із суміжних водоносних горизонтів.
На підставі даних, наведених у розділах 4.2.2 та 5.2.4, можна зробити такі узагальнюючі висновки:
- останніми роками зберігається стала тенденція до зменшення обсягів використання підземних прісних вод при збільшенні їх питомої ваги у загальному водоспоживанні;
- сумарні запаси прісних вод на діючих водозаборах майже на порядок перевищують існуючі потреби;
- переважна більшість підземних водних тіл знаходиться у доброму кількісному статусі.
Таким чином, підземні води на українській частині басейну р. Тиса не перебувають під загрозою погіршення їх кількісного статусу і жодних заходів упродовж першого циклу впровадження ВРД (до 2018) не потребують.
Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”
Коментувати