Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

8 ПРОГРАМА ЗАХОДІВ

8.1. Поверхневі води

8.1.4. Заходи, спрямовані на покращення/відновлення гідрологічного режиму та морфометричних показників

8.1.4.4. Модифікація морфології річок

Специфічні природні руслоформуючі процеси, наведені у Модулі 3, зумовлюють відмінності у використанні протипаводкових заходів для різних ділянок річок басейну р. Тиса.

Модуль 3 Зв’язок між гідроморфологічними умовами та протипаводковим захистом

Зміни морфологічних характеристик річкових русел та заплав зумовлюються сукупністю явищ та процесів, що відбуваються під впливом комплексу природних та антропогенних факторів. Ці фактори мають істотні відмінності на гірських та передгірських ділянках річок. Для гірських ділянок характерним є стиснуте русло, заглиблене у тверде, стійке до розмиву дно долини невеликої ширини, звивини якого співпадають зі звивинами гірської долини, що забезпечує відносну стійкість руслових макроформ. Обмеженість планових деформацій русла тут компенсується значною активністю висотних деформацій. Протипаводкові заходи на гірських ділянках зосереджені, переважно, на догляді за руслом, тому для них є характерним добрий екологічний статус. На передгірських ділянках за рахунок зменшення ухилів, розширення заплави і, як наслідок, зменшення швидкості і транспортуючої здатності потоку, створюються сприятливі умови для акумуляції наносів і утворення добре виражених форм боковиків і відмілин, які приурочені до випуклих берегів поворотів. На фоні вільного меандрування русла тут розвивається багаторукавність та поперемінне утворення алювіальних форм. Певну роль у формуванні головного русла відіграють бокові притоки, які виносять у основне русло додатковий твердий матеріал, який відкладається у вигляді осередків і кіс, або конусів виносу і островів, формують своєрідну пригирлову заплавну розгалуженість. На розгалужених ділянках русел прослідковується процес бокового розмиву. Темпи підмиву берегів і зміщення русел за різними оцінками досягають за один паводок 42 –180 м. Неконтрольоване скупчення наносів є головною причиною формування звальних течій, а також призводить до підвищення відміток русла і дна річкової долини в цілому, зменшуючи акумуляційну спроможність заплави. Крім того, місцями з русла здійснюється забір алювію (переважно гравію), що теж негативно впливає на режим річки. Для передгірських ділянок застосовується більш широкий спектр протипаводкових заходів, головними серед яких є берегоукріплення, руслорегулювання, будівництво захисних дамб. На сьогодні на українській частині басейну р. Тиса налічується 318,8 км берегоукріплень та 765,5 км річкових дамб, проте всі ці споруди розміщені дискретно для захисту конкретних населених пунктів та господарських об’єктів і не утворюють суцільної захисної лінії. Тому, характерним для цих ділянок є знаходженні у доброму екологічному стані/потенціалі. Як зазначено у Розділі 4.1.4.4, виключення складають окремі каналізовані русла (канали Сипа- Чаронда, Тиса- Чаронда, Тиса- Латориця) та 10-кілометрова ділянка р. Латориця нижче с. Нове Давидково

Окремо слід зазначити, що передгірська частина р. Тиса включає сумарно 100-кілометрову ділянку, якою проходить державний українсько-румунський та українсько-угорський кордон, і гідротехнічні споруди на ній забезпечують стабільність планового положення річкового русла.

Довгострокова ціль для басейну р. Тиси полягає у тому, щоб при управлінні гідроморфологічними змінами забезпечувався баланс інтересів протипаводкового захисту та природними потребами річок у життєвому просторі.

Базові заходи

Жодною національною або обласною програмою базових заходів з ліквідації гідроморфологічних змін в басейні р. Тиса, зумовлених антропогенними чинниками, не передбачено.

Додаткові заходи

В Україні розроблено норми догляду за річками[1], але на практиці, як правило, їх не дотримуються, про що свідчить аналіз катастрофічних наслідків паводків останніх років. Тому, додаткові заходи для досягнення вищезгаданої цілі на першому етапі впровадження НПУБРТ включають:

• забезпечення сталого моніторингу руслових процесів[2], у тому числі:
• обстеження русел річок і заплав після проходження кожного паводка,
• фіксування на планах змін, які відбулися в конфігурації русла, заплави та берегів, а також нових акумулятивних наносних утворень;
• своєчасне, науково обґрунтоване розвантаження русла й заплави від наносів для безперешкодного проходження паводкових вод;
• збільшення на окремих ділянках ширини водопропускного коридору для покращення як гідроморфологічного стану річки, так і зменшення швидкості формування і проходження паводків;
• відмова від всіх видів спрямлення основного русла Тиси та перекриття її рукавів, що дозволить уникнути зростання транспортуючої здатності потоку і критичних похилів, які обумовлюють активізацію руслових деформацій;
• відновлення функціонування заплавних рукавів з метою перерозподілу стоку річки під час проходження високих паводків;

Висновки

Як зазначено у Розділі 5.1.7, в басейні р. Тиса з точки зору гідроморфології було ідентифіковано три істотно змінених водних тіла – канали Сипа-Чаронда, Тиса-Чаронда та Тиса-Латориця, для яких упродовж першого циклу впровадження НПУБРТ не передбачено жодних заходів для відновлення доброго екологічного статусу. Враховуючи їх роль у загальній системі протипаводкового захисту можна впевнено передбачити, що їх екологічний статус і у подальшому не зазнає будь-яких позитивних змін.

Рекомендовані заходи

У якості рекомендованих пропонуються такі заходи:

• заборона несанкціонованого відбору руслового алювію;
• заборона оранки в міждамбовому просторі і зведення тут, переважно, біологічних протипаводкових кріплень;
• обмеження будь-якої господарської діяльності у межах водоохоронних зон;
• підготовка обласними службами водного господарства рекомендацій для місцевих громад щодо виконання заходів з відродження водотоків та догляду за ними.

Розуміння широким загалом громадськості руслоформуючих процесів, закономірностей розвитку руслових форм під впливом природних й антропогенних факторів сприятиме здійсненню протипаводкових робіт, розвитку водного туризму в області, плануванню і проведенню екологічних заходів.

---

[1] ВНД 33-5.5-08-2001. Річки. Виконання робіт по догляду. – К.: Держводгосп, 2001;

ВНД 33-5.5-14-03. Річки гірські. Регулювання русел та догляд. – К.: Держодгосп, 2003.

[2] Гідроморфологічний моніторинг – це система спостережень за природними та антропогенними змінами морфологічної будови річкової мережі та відповідними характеристиками факторів, що її визначають, – стоку води, стоку наносів і обмежуючих факторів, необхідних для оцінки та прогнозування розвитку русел, заплав і долин річок.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція