НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН УПРАВЛІННЯ БАСЕЙНОМ Р. ТИСА – УКРАЇНА. ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ПОКРАЩЕННЯ/ВІДНОВЛЕННЯ ГІДРОЛОГІЧНОГО РЕЖИМУ ТА МОРФОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ. ЗАПЛАНОВАНІ ІНФРАСТРУКТУРНІ ПРОЕКТИ.
 |
Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій” |
8 ПРОГРАМА ЗАХОДІВ
8.1. Поверхневі води
8.1.4. Заходи, спрямовані на покращення/відновлення гідрологічного режиму та морфометричних показників
8.1.4.5. Заплановані інфраструктурні проекти
З усіх запланованих на території області інфраструктурних водогосподарських та водоохоронних проектів за обсягами фінансування та впливом на водне середовище наймасштабнішим є Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2006 – 2015 рр. Програма передбачає:
– будівництво 42 спеціальних гірських протипаводкових ємностей та 24 низинних польдерів для регулювання паводкового стоку;
– реконструкцію та будівництво 908 км захисних дамб;
– укріплення 118 км річкових берегів;
– будівництво інших інженерних споруд.
Попередня Програма (2001-2006 рр.) через недофінансування була виконана лише на 11,7 відсотка. Однак, і діюча на сьогодні Програма фінансується не в повному обсязі (докладніше див. Розділ 9.2.3). За таких умов задекларована кількість об’єктів до 2018 року, за виключенням двох польдерів на р. Тиса, не будуть споруджені.
Іншим масштабним інфраструктурним проектом, у разі його повної або часткової реалізації є програма розвитку малої гідроенергетики, яка передбачає будівництво на річках басейну Тиси більше 300 міні-ГЕС, вплив яких на довкілля регіону важко переоцінити. Передумови розвитку гідроенергетики в Закарпатській області наведені у Модулі 4
Модуль 4 Можливості розвитку гідроенергетики в басейні Верхньої Тиси
| Гідроенергетичні ресурси Закарпаття є найбільшими в Україні на одиницю площі водозбору. Обумовлено це тим, що модуль річкового стоку в Закарпатті досягає 40 л/с/км2, у той час як на рівнинній Україні цей показник коливається від 0,5 до 2,5. Перепад висот між гірською та долинною частинами області становить у середньому 1500 м, у той час як на рівнинній частині України він знаходиться в межах 100-200 м. В результаті з 42 млрд. кВт. годин потенційної гідроенергії річкового стоку України на долю Закарпаття припадає 10,4 млрд. кВт. годин, тобто чверть, і це при тому, що площа Закарпаття складає лише 2,1% від площі України.
Крім того, слід враховувати, що річний стік річок Закарпаття формується, в основному, за рахунок декількох (5-10) паводків тривалістю кожного в кілька днів на фоні невисокого побутового міжпаводкового стоку. Ця обставина є дуже важливою і свідчить про те, що при спробі внутрішньорічного регулювання стоку ефективність такого регулювання буде досить високою, оскільки сезонна ємність водосховища (об’ємом лише біля 5% від норми стоку) «спрацює» протягом року по декілька разів. З огляду на вищенаведене, Закарпаття мало б стати в Україні лідером з освоєння, гідроенергетичних ресурсів. Проте, на сьогодні в Закарпатті працюють лише три ГЕС: Теребля-Рікська ГЕС (1956 р.)потужністю 29.5 тис. кВт та Оноківська і Ужгородська малі ГЕС потужністю відповідно 4,5 та 1,9 тис. кВт, які були побудовані в 30-ті – 50-ті роки минулого століття, а також дві міні-ГЕС: на р. Ільмин в с. Білин Рахівського району (2006 р.) потужністю 630 кВт, та на р. Красношурка в с. Красна Тячівського району (2010 р.) потужністю800 кВт. Наразі ведеться будівництво станції потужністю 1,25 тис.кВт на р. Шипіт у с. Тур’я Поляна Перечинського району. Така ситуація склалася тому, що економічна ефективність гідроенергетики характеризується, головним чином, двома показниками, які певною мірою суперечать один одному: капіталовкладення в будівництво ГЕС та собівартість електроенергії, яка виробляється на цих ГЕС. З одного боку, собівартість виробленої на ГЕС електроенергії набагато дешевша електроенергії, що виробляється на теплових електростанціях, а з іншого – окупність капіталовкладень в будівництво нових ГЕС в кращому випадку складає 15-20 років. Саме низька окупність початкових інвестицій завжди ставала на заваді розвитку гідроенергетики в Закарпатті. Привабливість розвитку малої гідроенергетики значно зросла після того, як Кабінет Міністрів України 15 січня 2009 року ухвалив постанову «Про затвердження «зеленого» тарифу». До 2030 року ДП «Енергоринок» купуватиме у виробників «зеленої енергетики» їхню продукцію не за ринковою ціною, а суттєво дорожче. Сьогодні «зелений тариф» для міні-ГЕС становить 88,08 коп., у той час, як оптова ринкова ціна одного кВт становить 60 копійок. Враховуючи вищенаведене, Закарпатська Обласна Рада своїм рішенням від 25.02.2011 № 161 затвердила Програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області, головним завданням якої є розробка Схеми комплексного використання водних ресурсів річок області і яка має гармонізувати питання використання гідроенергетичного потенціалу з удосконаленням протипаводкового захисту, розвитком інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, а також рекреаційних зон. Наступним кроком стало рішення Закарпатської Обласної Ради від 04.11.2011 «Про затвердження локальної та місцевих схем розташування малих гідроелектростанцій» яким в області передбачається будівництво щонайменше 330 міні-ГЕС. Програмою економічного і соціального розвитку Закарпатської області на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 30.12.2011 № 391, також передбачено будівництво малих ГЕС на річках області. |
Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)
Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”
Коментувати