Проект Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

ЗМІСТ

5 МЕРЕЖА МОНІТОРИНГУ, ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАТУС/ ПОТЕНЦІАЛ ТА ХІМІЧНИЙ СТАТУС

5.1 Поверхневі води

5.1.1. Мережа моніторингу

Моніторинг є одним з головних інструментів управління водно-ресурсним потенціалом. Основою моніторингу є отримання, аналіз та збереження інформації щодо стану водних об’єктів з метою формування інформаційного базису для оцінки та прогнозування його змін.

Функціонування системи державного моніторингу стану природних вод в Україні регламентується Законом України “Про охорону навколишнього середовища ”, та постановою Кабінету Міністрів України № 391 від 30.03.1998 р. “Положення про державну систему моніторингу навколишнього середовища ”.

Порядок здійснення моніторингу вод регламентовано відповідною Постановою КМУ від 20.07.1996 №815.

За своїм призначенням моніторинг поділяється на:

-  фоновий (на водних об’єктах в місцях мінімального антропогенного впливу),

-  загальний (моніторинг на державній мережі пунктів спостережень),

-  моніторинг водних об’єктів в місцях їх використання,

-   моніторинг антропогенного впливу на водні об’єкти,

-   кризовий (в зонах підвищеного ризику) і в зонах впливу аварій і надзвичайних ситуацій.

Моніторинг стану поверхневих вод в Україні забезпечувався наступними суб’єктами державної системи моніторингу:

- Міністерством екології та природних ресурсів України ;

- Міністерством надзвичайних ситуацій України;

- Державним агентством водних ресурсів України;

- Міністерством охорони здоров’я України;

- Міністерством аграрної політики та продовольства України;

-  Державним комітетом України з питань житлово-комунального господарства,

-   підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб’єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.

Керуючись вищенаведеними документами розроблена регіональна Програма моніторингу довкілля Закарпатської області на 2009-2013 роки, затверджена рішенням обласної ради № 762 від 14.01.2009 р. Завдання Програми включають контроль якості вод та функціонування системи моніторингу природних вод в Закарпатській області.

Програма передбачає реалізацію пріоритетних завдань та заходів в межах Закарпатської області за вказаний період. Прогнозний обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань Програми на 2009-2013 роки складає 7130 тис. грн., в тому числі 5380 тис. грн. з державного бюджету, 1750 тис. грн. з обласного фонду ОНПС. «Програми моніторингу навколишнього природного середовища Закарпатської області на 2009-2013 роки».

Незважаючи на це, необхідно визнати, що на сьогодні не існує єдиної системи моніторингу як поверхневих, так і підземних вод, що функціонує за басейновим принципом і координує діяльність всіх суб’єктів державного моніторингу вод.

Основними вадами сучасної системи моніторингу вод є її відомча розрізненість, що призводить до дублювання (дуже часто проби води відбираються різними лабораторіями в тому самому місці, дати відбору проб не погоджуються, а обмін результатами відсутній), недотримання вимог щодо кількості відборів проб. Лабораторії різних відомств використовують різні методи аналізу, що іноді унеможливлює порівняння результатів. Якість лабораторних вимірювань також потребує покращення. Крім цього, існує проблема дефіциту сучасного аналітичного обладнання високої чутливості, що дозволяє визначати концентрації специфічних забруднень. Види моніторингу не узгоджуються з відповідними програмами моніторингів, які реалізуються в країнах ЄС.

Крім того, існує певна проблема з оцінкою даних моніторингу, а саме інструментами їхньої оцінки (нормативи, класифікації), що не дозволяє отримувати об’єктивну інформацію щодо екологічного стану водних об’єктів України.

Гідрологічний моніторинг

Спостереження за гідрологічними показниками річок басейну Тиси здійснює Закарпатський центр з метеорології МНС України (Закарпатський ЦГМ), Закарпатська воднобалансова станція, Карпатська селестокова станція та Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса (БУВР Тиси). Перелік гідрологічних постів та досліджуваних параметрів для гідрологічних постів Закарпатського ЦГМ, воднобалансової та селестокової станцій наведені в Додатку 4. Інформація щодо гідрологічних характеристик щоденно розміщується на веб-сайті Закарпатського ЦГМ (http://gmc.uzhgorod.ua). БУВР Тиси експлуатує 43 автоматичні вимірювальні системи (30 гідрометеорологічних та 13 метеорологічних), дані спостережень (рівень води, температура води і повітря, кількість опадів) з яких в режимі реального часу доступні на сайті БУВР Тиси.

Гідроморфологічний моніторинг

Цей вид моніторингу в Україні не виконується жодним з суб’єктів державного моніторингу поверхневих вод, а його проведення не вимагається жодним чинним нормативним документом.

За ВРД ЄС при визначенні екологічного статусу водних об’єктів необхідно враховувати допоміжні елементи, зокрема гідроморфологічні показники. Необхідно оцінити гідрологічний режим (зміни режиму стоку та рівнів води, гідравлічний зв’язок з підземними водами), вплив споруд, які порушують неперервність потоку та морфологічні характеристики русла, берегів та заплави річки.

В країнах ЄС гідроморфологічна оцінка річкових водних тіл проводиться згідно стандарту ЄС EN 15843:2010 «Якість води. Керівний стандарт з визначення ступеню модифікації річкової гідроморфології» 2010 р. Оскільки гідроморфологічний моніторинг вимагається проводити лише один раз на 6 років, то це не потребує багато людських ресурсів. Виконання моніторингу, як правило, закріплено за спеціалістами (експертами) державної структури або інституту гідрометеорологічного профілю.

В українській частині басейні Тиси гідроморфологічний моніторинг проводився спеціалістами Київського національного університету ім. Шевченка з 2005 по 2010 рр., в рамках реалізації проектів технічної допомоги ЄС та договорів, що фінансував Держводгосп України. За цей час було проведено гідроморфологічний моніторинг більшості річок басейну Тиси, а результати оцінки було враховано при оцінці екологічного статусу поверхневих водних тіл (див. розділ 5.1.3 та 5.1.5).

Протягом 2004–2010 рр. було проведено дослідження гідроморфологічного статусу річок Ужа, Латориці, Боржави, Чорної та Білої Тиси, Тиси від м. Рахів до м. Тячів, Тереблі та частково Тересви. На цей час не досліджувалися р. Ріка, р. Тиса нижче м. Тячів та верхів’я р. Тересви

Гідробіологічний моніторинг

Гідробіологічний моніторинг стану поверхневих вод басейну Тиси здійснювався Закарпатським ЦГМ на обмеженій кількості станцій та виключно за трофо-сапробіологічними показниками фітопланктону та зоопланктону. Програма моніторингу, склад показників та періодичність відбору проб наведена у Додатку 5.

В той же час, протягом 2001-2011 років моніторинг біологічних показників в річках басейну Тиси проводився Інститутом гідробіології НАН України в рамках планової державної тематики «Розробити концептуальні положення теорії функціонування та управління гідробіологічним станом річкових систем» – державний реєстраційний № 0198U400358; «Механізми формування та підтримання біотичної структури річкових систем різного типу» – державний реєстраційний № 0101U004989; «Комплексна оцінка екологічного стану річкових систем різного типу як основа розробки наукових засад збереження та відновлення різноманіття аборигенної іхтіофауни, рідкісних та зникаючих видів риб» – державний реєстраційний № 0106U002147 та цільової тематики НАН України «Оцінка стану транскордонних річкових басейнів на основі біомаркерів з метою збереження та відновлення біорізноманіття» – державний реєстраційний № 0107U000792.

Мережа спостережень не була прив’язана до окремих річок, а охоплювала всі типи водотоків та біотопів, при цьому контролювався видовий склад та кількісний розподіл по таких біологічних компонентах, як: фітобентос (вища водяна рослинність та макроводорості), фітопланктон, зоопланктон, макробезхребетні в донних угрупованнях та в сиртоні, риби.

За всі роки досліджень було обстежено більше ніж 160 пунктів (ділянок обстеження) на яких проби відбирались в різні сезони року.

Ряд пунктів спостережень, на яких літні відбори проб проводилися з періодичністю не менше ніж 1 раз за три роки, можна вважати стандартними пунктами біологічного моніторингу. Таких пунктів в басейні р. Тиси нараховувалось 55. Фактично дана сітка пунктів спостережень може вважатися репрезентативною для басейну, оскільки контролю підлягали всі значні притоки і власне р. Тиса, причому були враховані всі типі водних тіл та джерела забруднення (див. Додаток 6).

Гідрохімічний моніторинг

Перелік пунктів мережі моніторингу якісного складу поверхневих вод басейну р. Тиси, інформація з яких в подальшому була використана для їх класифікації, наведений в Додатку 7.

Загалом спостереження за гідрохімічними показниками у поверхневих водах здійснювались Держекоінспекцією в Закарпатській області (Держекоінспекція) на 40 створах, БУВР Тиси – на 32 створах та Закарпатським ЦГМ – на 28 створах.

Контроль забруднення поверхневих вод на транскордонних створах здійснювався Держекоінспекцією та БУВР Тиси, а саме:

- державний кордон Україна-Словаччина: 5 створів (річки Улічка, Убля, Уж, Латориця, Тиса);

- державний кордон Україна-Угорщина: 2 створи (річка Тиса);

- державний кордон Україна-Румунія: 2 створи (річка Тиса).

В рамках Програми національного транскордонного моніторингу (TNMN – Transboundary National Monitoring Network) Міжнародної комісії із захисту р. Дунай (МКЗД) Україна щорічно надає до Секретаріату МКЗД дані стосовно фізико-хімічних та хімічних показників на наступних транскордонних створах:

- р. Тиса, м. Чоп;

- р. Латориця, с. Страж;

- р. Уж, с. Сторожниця.

Дані результатів вимірювань надаються до Програми національного транскордонного моніторингу суб’єктами моніторингу вод Закарпатської області, однак тільки Держекоінспекція у рамках міжнародного співробітництва брала участь в зовнішньо-лабораторному контролі якості вимірювань, що організовувався Секретаріатом МКЗД за програмою QualcoDanube з метою підтвердження достовірності результатів. Процедури контролю якості даних результатів вимірювання, що надаються згідно зазначеної Програми моніторингу, регламентуються відомчими нормативними документами.

Інформація стосовно періодичності відбору проб та складу гідрохімічних показників, які контролюються в поверхневих водах басейну р. Тиса згідно з регламентами суб’єктів моніторингу, наведений у Додатку 7 (періодичність відбору проб – див. Додаток 8).

Згідно з вимогами статті 8 Водної Рамкової Директиви ЄС (ВРД) мережа моніторингу поверхневих вод повинна бути організована таким чином, щоб забезпечувався як цілісний та всебічний аналіз їх екологічного та хімічного стану в межах річкового басейну, так і визначення параметрів, які відображають кількісні характеристики кожного елемента якості поверхневих вод. ВРД передбачає проведення 3-х видів моніторингу: спостережувального, робочого та дослідницького, мережа спостережень кожного з яких повинна задовольняти ряд критеріїв.

Мета спостережувального моніторингу – доповнення та підтвердження процедури оцінки можливого негативного тиску на поверхневі водні об’єкти; забезпечення раціонального та ефективного розроблення подальших програм моніторингу; оцінка довгострокових змін якості поверхневих вод басейну у непорушних умовах; оцінка довгострокових змін якості поверхневих вод внаслідок впливу антропогенної діяльності.

Критеріями для вибору пунктів спостережувального моніторингу є наступні:

- наявність на території басейну водних об’єктів із значною швидкістю течії, в тому числі на річках, водозбірна територія яких перевищує 2500 км²;

- наявність у межах річкового басейну великих водних об’єктів, включаючи великі озера та водосховища;

- транскордонний характер наявних великих водних об’єктів;

- розташування у місцях, визначених у відповідності з Рішенням про обмін інформацією 7/795/EEC;

- розташування у місцях, у яких забезпечується виконання оцінки негативного впливу транскордонного характеру, а також інші місця, які необхідні для того, щоб оцінити забруднювальне навантаження, яке переноситься через кордони держави-члена.

При здійснені спостережувального моніторингу необхідно визначати загальні фізико-хімічні елементи якості; пріоритетні забруднюючі речовини; інші забруднюючі речовини, які надходять у поверхневі води даного басейну або його суббасейну у значній кількості.

Мета робочого моніторингу – визначення стану поверхневих водних об’єктів, для яких є ризик недосягнення їх екологічних цілей та оцінка змін їх стану в результаті впровадження відповідних програм та заходів.

Робочий моніторинг повинен бути впроваджений для всіх водних об’єктів, які віднесені до таких, що зазнають ризику щодо досягнення їх екологічних цілей відповідно до Статті 4 ВРД, а також для тих водних об’єктів, у які скидаються речовини, включені до списку пріоритетних забруднюючих речовин (Додаток 10 ВРД).

Пункти спостережень робочого моніторингу повинні бути розташовані на тих водних об’єктах, у які скидаються речовини, що включені до переліку пріоритетних забруднюючих речовин. Якщо таких водних об’єктів у даному басейні немає, пункти спостережень розміщуються виходячи з наступного:

- водний об’єкт зазнає значного тиску від точкового джерела забруднення;

- водний об’єкт зазнає значного тиску від дифузного джерела забруднення.

При здійсненні робочого моніторингу визначається вміст усіх пріоритетних забруднюючих речовин та інших забруднюючих речовин, які скидаються у поверхневі води басейну у значних кількостях.

Основна мета дослідницького моніторингу – виявлення причин перевищення контрольних значень гідрохімічних показників або причин недосягнення екологічних цілей (у випадку, коли на ризик недосягнення екологічних цілей вказує спостережувальний моніторинг, а робочий моніторинг на даному об’єкті ще не здійснюється).

Рекомендована ВРД періодичність відбору проб для визначення фізико-хімічних показників – 3 місяці, а пріоритетних забруднюючих речовин – 1 місяць.

Виходячи з наведених вище вимог ВРД до моніторингу поверхневих вод можна зробити наступні висновки.

Беручи до уваги розташування пунктів спостережень за хімічним складом поверхневих вод у басейні р. Тиси та періодичність відбору проб для мережі Держекоінспекції та БУВР Тиси, моніторинг, який здійснюється зазначеними суб’єктами, в цілому близький до робочого моніторингу. Моніторинг, який здійснюється Закарпатським ЦГМ наближається до спостережувального моніторингу (для тих створів, які розміщені вище населених пунктів) і також до робочого (для усіх інших створів). В той же час перелік показників, які визначаються усіма суб’єктами моніторингу суттєво різниться від рекомендованого ВРД. Зокрема практично не визначається вміст пріоритетних забруднюючих речовин (окрім транскордонних створів), натомість велика увага приділяється спостереженням за компонентами сольового складу природних вод. Аналіз просторового розподілу пунктів спостережень мережі моніторингу вказує на те, що у багатьох випадках усі зазначені суб’єкти моніторингу здійснюють контроль гідрохімічних показників практично в одних і тих же місцях і в один і той же час, при цьому більшість показників, що визначаються, співпадають. Пункти спостережень розташовані переважно на річках Уж, Латориця та Тиса та їх найбільших притоках. Однак, моніторингом майже не охоплені верхів’я приток р. Тиси. Виходячи з цього, вкрай очевидною є необхідність оптимізації мережі спостережень у басейні р. Тиси та узгодження термінів, частоти відбору проб та складу показників, що визначаються.

Наступна стаття

Національний план управління басейном ріки Тиса – Україна (версія 3.0)

Виготовлено в рамках проекту Європейського Союзу “Посилення підтримки відомствам України, відповідальним за впровадження Дунайської та Рамзарської Конвенцій”

Tags: Водна рамкова директива, Дунайська конвенція