До змісту

На основі особистих спостережень, виданих праць, аналізів орнітологічних колекцій Львівського державного природознавчого музею АН УРСР, колекцій птахів, у Дрогобицькому, Івано-Франківському і Чернівецькому краєзнавчих музеях, на кафедрах зоології Кременецького (тепер Тернопільского) педагогічного інституту, Львівського і Ужгородського університетів та різних лісгоспзагів, лісокомбінатів та лісництв складено огляд авіфауни заходу України.

Ф. И. Страутман (1963) описав орнітофауну цієї території (315 видів), тому ми зробимо тільки коротке доповнення і наведемо найцікавіші, нові й конкретні матеріали лише по деяких видах. У зв’язку з цим ми не дотримуємось якоїсь певної схеми викладу екологічних особливостей того чи іншого виду, як це було зроблено при описі земноводних та плазунів.

Неоднорідність видового складу птахів у різних районах заходу України пояснюється характером їх ландшафтів, що змінюються з півночі на південь у такій, послідовності: північні та центральні райони Волинської і Ровенської областей лежать у поліській зоні, де переважають мішані ліси і лісистість становить 23,2%; більша частина території Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької і південні райони Волинської та Ровенської областей належать до західноукраїнського лісостепу, де лісистість досягає 11,3%; південь Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької і північ Закарпатської областей розташовані в гірсько-карпатській зоні з властивою їй вертикальною поясністю у розподілі рослинності і лісистістю, що становить. 36,6%; південні райони Тернопільської, Хмельницької і північні Чернівецької областей, які нещодавно належали до степової зони, тепер гранично окультурені.

З усіх названих ландшафтно-географічних зон найсуттєвішу роль відіграють Українські Карпати, які характерні специфічною авіфауною чисельністю приблизно 280 видів. Особливості орнітофауни цієї гірської країни полягають у тому, що саме тут домінують тайгові і є альпійські види.

Загальний вигляд карпатської фауни птахів − лісовий з домішкою елементів, фауни окультуреного ландшафту. Головне ядро карпатської авіфауни складають види закритих і напівзакритих стацій різних типів лісу. Екологічно з лісовими біотопами: пов’язані тетеревині, голуби, денні хижаки, сови, зозулі, дрімлюги, сиворакші, дятли, численні види горобиних. Для Українських Карпат тепер характерні: карпатський глухар, карпатська довгохвоста сова, карпатський білоспинний дятел, трипалий дятел, кедрівка, шишкар смерековий, гірська плиска, гірський щеврик, білозобий дрізд, альпійська тинівка, оляпка та інші.

Українські Карпати, що простягаються зі сходу на захід 300-кілометровою дугою є суттєвою фізичною і кліматичною перешкодою на шляхах міграцій багатьох видів пернатих. Частина птахів перелітає гори в місцях низьких перевалів, частина облітає цю гірську систему долинами дельт Дністра і Дунаю. Орнітофауна Закарпаття свідчить про те, що Паннонська рівнина, ізольована карпатськими горами з півночі, є своєрідним районом, в якому не трапляються птахи, зазначені на правобережній Україні. Прикарпаття відкрите для мігруючих пернатих з боку степових просторів Східної України, що зумовлює присутність на цій території близько 40 видів птахів (кулики, мартини, гагари, гусині, веслоногі, голінасті, хижі, сови, горобині), які відсутні або дуже рідкісні у Закарпатті.

Разом з тим деякі види птахів, які поширені на півдні Європи і нещодавно з’явились у Центральній Європі, досить звичайні на гніздуванні в Закарпатській рівнині, а у Прикарпатті поки що трапляються зрідка. До них належать: сірійський дятел, строкатий кам’яний дрізд, чорноголовий чекан та інші.

В авіфауні Українських Карпат є немало видів і підвидів птахів, відсутніх на Волино-Подільському плато, але виявлених у лісах Волинського Полісся. Це глухар, рябчик, білоспинний і трипалий дятли, довгохвоста сова. Перелічені птахи в Карпатах і на Поліссі виявлені різними підвидами (Страутман, Татаринов, 1958). В Українських Карпатах відсутня абсолютна більшість видів водоплавних і болотних птахів, деяка частина видів прибережного або водно-болотного комплексу, звичайних на водоймах Волинського Полісся і Середнього Придністров’я. Гірсько-карпатська система є північно-східною і південно-західною межами поширення на Україні багатьох видів і підвидів птахів (стінолаз, білозобий дрізд, гірський щеврик та ін.).

До складу фауни птахів заходу України, крім осілих (таких, що гніздяться), перелітних і зимуючих, належать залітні види (полярна гагара, білощока казарка, полярна та яструбина сови, турпан, синьга, саджа, фламінго, щур, тонкодзьоба кедрівка тощо). Зареєстровані на заході УРСР зальотні види птахів належать до різних систематичних груп; вони залітають у різні пори року і в різні роки. Наприклад, масовий заліт звичайних садж спостерігався в 1863, 1888 і 1908 рр., зальоти звичайного фламінго − в 1935 і 1960 рр., а останній заліт тонкодзьобих горіхівок − у 1969 р. Восени констатована поява кучерявих і рожевих пеліканів, галагаза, огаря, степового орла та ін.; взимку − полярної сови, лапландського подорожника, пуночки, чорного жайворонка; навесні − звичайної саджі, каравайки, рожевого шлака, білочеревого стрижа.

Суттєво змінюється вигляд орнітофауни внаслідок господарської діяльності людини (антропогенний фактор). Зникли цінні мисливсько-промислові птахи (дрофа, стрепет, лебеді, сіра гуска, сірий журавель, деякі кулики), а також великі хижаки (орли, сип, стерв’ятник). Скоротились ареали рябчика, тетерева, великого кроншнепа. Зменшилась чисельність популяції глухаря, сірої куріпки, перепела, багатьох голубів, голінастих, пастушків, качок, хижих; з’явились деякі нові види − еврібіонти (кільчаста горлиця, канареєчний в’юрок, дрізд-чикотень). Зміна авіфауни заходу УРСР стосується не лише якісного, але й кількісного складу птахів. Змінюється екологія деяких аборигенних видів в основному в напрямі синантропного способу життя.

Джерело:  Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

Tags: птахи, Татаринов К.А.