Маршрут починається із зони відпочинку “Невицьке”, поблизу сіла Невицьке, і проходить вершинами гір Анталовецька Поляна, Світильник, уздовж хребта Синаторія. Туристичні стежки прокладені серед лісових масивів буку, граба, явора стрімкими підйомами та прекрасними гірськими луками. Дорогою зустрічаються дрібні гірські струмки, скелі та кам’янисті утворення. У цих місцях на втіху туристам зустрічаються гірські джерела з холодною та прозорою водою.

Дістатися до початку маршруту можна “місцевою електричкою” — залізничним транспортом, автобусним маршрутом Ужгород-Перечин до зупинки “Невицьке”. Тим, хто прибуває в с.Невицьке громадським транспортом необхідно перейти на лівий берег р.Уж через підвісний пішохідний міст та пройти до місця розташування декількох невеликих ресторанчиків. Для тих, хто вважає за краще добиратися до туристичних місць автомобілем рекомендуємо наступний маршрут з м.Ужгорода: автодорога T1403 Ужгород – Ужоцький перевал (напрям на північний схід, у бік м.Перечин, смт В.Березный); перед знаком с.Невицьке (13 км) повернути направо у напрямі річки Уж (південний напрям). Від повороту дорога веде точно до торгового центру зони відпочинку. Машину можна залишити на автостоянці. Тут можна запастися водою, продуктами харчування. До послуг відпочиваючих тут знаходиться громадський туалет.

Звідси, з центру зони відпочинку ужгородців, починається наш маршрут у напрямі південного сходу, вгору уздовж струмка. Рухатися треба курсом 113° (2.3 км), спочатку, асфальтовою, потім ґрунтовою дорогами, не звертаючи на перетинах та поворотах доріг. Далі вибрана дорога закінчується стежкою, яка перетинає струмок та йде вгору в гору (вправо) в південному напрямі (178°). З цього місця, належить пройти близько 600 метрів крутого підйому через буковий ліс. Закінчується стежка на перетині з лісовозною дорогою.
Вийшовши на дорогу поверніть наліво на схід (курс 60°). Через 1.3 км дорога виходить на поляну (висота 520 м.н.р.м.), перетинаєте її в північно східному напрямі (курс 40°), потім через 650 м йде вправо (на розвилці доріг) курсом 122° на південний схід. Далі дорога приводить на поляну (вирубку лісу) з північного боку. Йдете стежкою, що йде вліво південним східним курсом (119°). Від цього місця до гори Анталовецька Поляна близько трьох кілометрів. Через 600 метрів міняємо курс руху на 162°.

Маючи майже горизонтальне розташування поляна оточена периметром з невисокого “земляного валу” – залишками, діючого колись мільйони років назад, вулкану. З північної частини поляни підіймаються загострені скелі, які і є найвищою точкою гори (968 метрів). Тут можна побачити безліч високогірних квітів та лікарських рослин. Анталовецька Поляна є початковою вершиною вулканічного масиву Синяк, що лежить між містами Ужгородом і Свалявою.
Наступна контрольна точка маршруту – гора Світильник, до якої треба пройти 3.5 км. Перетинаємо поляну гори Анталовецька Поляна, виходимо на лісовозну дорогу та повертаємо праворуч (курс 92°). Дорога йде вниз і повільно змінює напрям у бік північного сходу (курс 64°), а через 600 метрів вигинається в напрямі 111°. Після наступних 300 м дорога знову трохи вигинається, лягає на курс 85°, а через 1км звертає на північ (курс 11°) в сторону г.Світильник.
Незабаром, попереду відкривається горизонтальна поляна, вкрита високою травою та заросла молодими деревами. Це і є Світильник. Ліворуч від дороги, метрів через 30-40, знаходиться джерело. У серпні – вересні тут багато ожини.

Від Світильника до проміжного пункту – скелі Соколець всього 2.6 кілометра. Наша стежка йде на північ і через 1.2 км роздвоюється. Вліво дорога йде на хребет Синаторія, яка також є продовженням маршруту після відвідин Соколиних скель. Ми стаємо на дорогу, що йде вправо курсом 55°. Пройшовши 300 метрів від розвилки, звертаємо з дороги вправо на ледь помітну стежку (курс 130°) і заглиблюємося в ліс. Це місце відмічене металевою підковою, прибитою на стовбурі дерева, що стоїть край дороги.
Далі стежка повільно звертає на південь, через 400 метрів перетинає невелику поляну та через 230 метрів виводить до джерела. Від джерела шлях лежить на південний схід (курс 118°) траверсною стежкою. Простягнувшись трохи більше 400 метрів, стежина виходить до кам’яних розсипів, зліва від яких височіє скеля Соколець (Соколич). На невеликому вузькому майданчику біля підніжжя скель можна зупинитися на привал, відпочити перед штурмом вершини, висота якої досягає 30 м.
Підйом на вершину скелі починається на стику скельної стіни з лісом (ліворуч, якщо стояти лицем до скель) і закінчується на краю лісу, що нависає над Сокольцем. Звідси, з висоти 792 м.н.р.м., відкривається прекрасна панорама Тур’янської долини. Внизу видніється річечка Клокотива. На південному заході помітно виділяється вершина Анталовецької Поляни. Десь тут на недоступних скелях укриті гнізда орлів і соколів.
Повертаємося до розвилки, де починається хребет Синаторія, через ліс по курсу 340°. Пройшовши майже 600 метрів виходимо на знайому стежину, а через 300 м на дорогу. На дорозі повертаємо вліво на захід. Проходимо 300 метрів і приходимо на ту саму розвилку, від якої починається хребет Синатория.
Лісова дорога прокладена уздовж хребта Синаторія в північному напрямі. Звідси починається величезна поляна – вершина масиву Синаторія. Ряди химерних берізок, що вишикувалися по обидві сторони дороги, створюють відчуття паркової алеї. Крокуючи в цій природній красі забуваєш, що находишся на висоті майже 800 м.н.р.м. Пройшовши перші 1.2 км виходимо на другу поляну, а через 300 м на третю. Дотримуючись курсу 339°, повільно спускаємося в північному напрямі. Через 0.5 км стежка проходить поряд з невеликими скелями в лісі, а через 650 м. перетинає вирубку і потім виходить на дорогу. Наступні 800 метрів до межі лісу долаємо за курсом 353°. Далі повертаємо трохи вліво, йдемо уздовж лісу ґрунтовою дорогою та виходимо до газорозподільної станції — одноповерхової цегляної будівлі, обгородженої дротом. Від газової станції дорога проходить біля декількох будівель і повертає праворуч на північний схід. Минувши останню споруду, звертаємо з дороги і йдемо на північний захід (курс 301°), у напрямі річки.
Хвилин 15-20 ходьби і ми на автодорозі Т07-23, що веде у м.Перечин. Вийшовши на дорогу, продовжуємо рух на захід. Від моста через річку Уж до залізничного переїзду біля одного кілометра. Перейшовши переїзд та повернувши направо ви опинитеся в центрі Перечина, поряд з автовокзалом. Від цього місця недалеко і до залізничного вокзалу.