Соколині скелі дістали свою назву через соколів, які в’ють свої гнізда на недоступних скелях гори Соколець (Соколичі). Назва скель “Соколець” існує в основному серед туристів. На географічних картах місце позначене як Соколичі.

Сходження на гору проходить через живописний хребет Синаторія, невеликими полянами і буковими лісами. Дорогою зустрічаються молоді дерева буку, явора, клена, граба. Людині, що виявилася тут, неможливо пропустити природні “плантації” малини і ожини. Ці місця багаті різноманітними грибами. У дощову погоду на стежках часто зустрічається плямиста саламандра. Треба бути обережним з цією твариною, оскільки на голові у неї залози, що виділяють отруту.

Пішохідний маршрут починається з районного центру Перечин, який знаходиться на автомобільній дорозі Т 14 03 . Ця дорога на півдні стикується з магістральною автодорогою М 06 (об’їзна дорога біля м.Ужгорода), а на півночі заходить у Львівську область. Перечин має регулярне залізничне і автобусне сполучення з містами Ужгород, Львів. Для тих хто вважатиме за краще добиратися до початку маршруту автомобілем зможуть залишити свій транспортний засіб в центрі селища, біля автовокзалу. У денний час тут багатолюдно.
Працює місцевий ринок, дрібні магазини. За помірну плату завжди можна знайти працівника торгівлі, який догляне за машиною.
Починаємо похід від автовокзалу — це початковий пункт. Спочатку рухаємося шосейною дорогою Т14-03 в бік селища Великий Березний (північно-східний напрям). Через 300 м переходимо залізничний переїзд в напрямку дорожнього покажчика “Поляна, Свалява”(на південь). На 1.44 кілометрі від початкового пункту, перейшовши міст через річку Уж, і проминувши старі одноповерхові будівлі цегляного заводу, сходимо з автостради на стежину, що йде вгору курсом 129°. Продовжуємо йти у напрямку групи будівель майже тим же курсом.
За будівлями гравійна дорога виводить до газорозподільного пункту – невеликої споруди, що обгороджена парканом.
Далі ґрунтова дорога йде на південь до межі лісу. Дотримуючись курсу 171° йдемо уздовж краю лісу, перетинаючи вирубку, підіймаємося стрімким схилом в лісі і виходимо до скельного виступу, що нагадує величезну кам’яну брилу. Стежина продовжує підійматися стрімкими схилами, звиваючись між деревами, і через 0.7 км. виходить на першу поляну. Ще 300 метрів курсом 159° і ми на другій поляні (741 м.н.у.м.), яка якби є початком хребта Синаторія. Звідси стежка переходить в широку лісову дорогу і тягнеться 1.2 км. уздовж усього хребта до перетину з іншою дорогою.
Направо, на південь (курс 210°) дорога веде до гори Світильник. Вліво, на північний схід (курс 55°), триває наш маршрут. Пройшовши 300 метрів від розвилки, звертаємо з дороги на ледь помітну стежку вправо (курс 130°) і заглиблюємося в ліс. Це місце відмічене металевою підковою, прибитою на стовбурі розгалуженого дерева, що стоїть край дороги. Далі стежка повільно звертає на південь, через 400 метрів перетинає невелику полянку і через 230 метрів виводить до джерела. Від джерела шлях лежить на південний схід( курс 118°) траверсною стежкою.
Простягнувшись трохи більше 400 метрів, стежина виходить до кам’яних розсипів, зліва від яких височіє скеля Соколець (Соколич).
На невеликому вузькому майданчику біля підніжжя скель можна зупинитися на привал, перепочити перед штурмом скельної вершини, висота якої досягає 30 м. Підйом на вершину скелі починається на стику скельної стіни з лісом (ліворуч, якщо стояти лицем до скель) і закінчується на краю лісу, що зависає над Сокольцем. Звідси, з висоти 792 м.н.р.м., відкривається прекрасна панорама Турянської долини. Внизу видніється річечка Клокотива. На південному заході помітно виділяється вершина Анталовецької Поляни.
Десь тут на недоступних скелях укриті гнізда орлів і соколів.
Повертаємося до розвилки, де починається хребет Синаторія, через ліс курсом 340°. Пройшовши майже 600 метрів виходимо на знайому стежину, а через 300 м на дорогу. На дорозі повертаємо вліво на захід. Проходимо 300 метрів та приходимо на ту ж розвилку, від якої починається хребет Синаторія. Дотримуючись курсу 339°, повільно спускаємося в північному напрямі до нашої мети – селища Перечин.