Цей маршрут є одним з популярних маршрутів для багатьох туристів охочих почати свої сходження в гори в північно-західній частині Українських Карпат. Вершина гори Полонина Руна є величезним плато, яке вкрите кущами чорниці, брусниці, лишайниками і низькорослою гірською сосною. Половина маршруту проходить лісовими схилами.

На вершині збереглися залишки того, що було військовим об’єктом – радарною станцією далекого слідкування. Там же встановлені пам’ятні стели на честь учасників партизанського руху років Другої Світової Війни. До самої вершини прокладена залізобетонна дорога, що дозволяє доїхати до неї навіть легковим автомобілем. Проте, наш маршрут являє собою пішохідний варіант сходження, який описаний в деяких старих путівниках.

Даний маршруту бере свій початок від туристичної бази “Полонина”, розташованої в кінці села Лумшори, Перечинського району. Дістатися до турбази можна рейсовим автобусом Перечин-Лумшоры. Від села треба пройти не більше кілометра по дорозі, що веде до турбази, в напрямі на північний Схід.
Доїхати до турбази можна наступним чином. З м.Ужгорода виїздимо на об’їзну дорогу М 06 і Е 50, звернемо на дорогу Т 14 03, яка веде в м.Перечин. У Перечині прямуємо дорогою Т 07 12 в напрямку селища Поляна. На 8-му кілометрі, в селі Тур’ї-Ремети, повернемо убік сіл Турічки, Лумшори, дорога Т 07 23. Далі на 7-му кілометрі від повороту їдемо вліво, на с.Лумшоры. З боку Львова, Мукачева потрібно в’їхати в с.Поляна, який поряд з м.Свалява, і в центрі села згорнути за показником – Перечин.
На турбазі досить місця, щоб без проблем запаркувати автомобіль.
Стежка на полонину починається відразу ж за турбазою. Переходимо на лівий берег струмка по підвісному містку, огинаємо дерев’яну будівлю і рухаємося в південному напрямі (189°). Відразу ж починається підйом. Через 0.5 км. перетинаємо невеликий майданчик з покинутими фундаментами і повертаємо вліво по курсу 88° . Пройшовши метрів 150 виходимо на лісову дорогу і продовжуємо рух на південь. Зробивши невеликий зигзаг, продовжуємо рух в західному напрямі ( трохи більше 700 метрів).
Далі дорога завертає знову на південь, перетинає невеликий дерев’яний місток і міняє напрям на південно-східний (134°). Пройшовши 300 метрів від містка, виходимо на першу поляну(650 м.н.р.м.). Наступні 370 метрів проходимо по курсу 65°, в східному напрямі, потім 490м. по курсу 161°, потім 650 м в північному напрямку (29°). Незабаром лісова дорога виходить на велику поляну, в нижній частині якої розташувалося невелике озеро (839 м.н.р.м.). З недавніх часів озеро дістало назву Комсмольское Озеро.
У цьому місці багато з туристів роблять привал, зупиняються на ночівлю, влаштовують літні табори. У південної частини поляни побудовано декілька легких споруд для туристів: дерев’яний будиночок, настили для наметів, столики. Тут же поруч знаходиться джерело, де можна поповнити запаси води.
Звідси до вершини гори Полонина Руна 7.1 кілометра і близько 3 годин ходу. Перепад висот складає 640 метрів. Продовжимо нашу подорож.
Від озера, повз кам’яну брилу, стежка йде спочатку на південь (186°), через 0.6 км перетинає струмок, і через 0.4 км. виходить на велике відкрите поле. Пройшовши по польовій дорозі в південному напрямі метрів 650 до розвилки доріг, повертаємо вліво на північний схід і далі рухаємося по курсу 22°- 25°. Від розвилки до початку плато гори Полонина Руна належить піднятися на 220 метрів по вертикалі і пройти 1.24 км. Першими об’єктами на полонині, з яким зустрічаються туристи, будуть розвалини будівель і залишки залізобетонних фундаментів.
Проходимо метрів 300 до бетонної автодороги. Далі ця бетонка йде на південь, потім на північний схід і у кінці приводить нас майже до верхньої точки гори Полонина Руна. Тут, на самій вершині, ви зустрінете величезні розвалин тих конструкцій, що були стратегічним об’єктом. На ознайомлення із залишками заліза і бетону можуть піти години. Проте, набагато приємніше милуватися безмежними панорамами просторів долин, ущелин, гірських хребтів, які віялом розходяться на всі боки горизонту. На півночі видно вершини гір Гостра (1,405 м.н.р.м.), правіше від неї г.Пікуй (1,406 м.н.у.м.). На сході розкинувся заказник Шипот. На півдні лежить Тур’янська долина. На північному заході, на відстані “витягнутої руки”, красуються дві вершини – Мала Голиця (1,183 м.н.р.м.) і Лютянська Голиця (1,374 м.н.р.м.). На заході, вдалині видно Словацькі Бескиди. Спуск в табір буде не менш цікавий, ніж підйом. Там, внизу для задоволення туристів, чекає басейн, мінеральні ванни, холоднющі гірські водоспади.